Подовження, подвоєння приголосних. Домашнє завдання. І курс. Вправа 12.

Вправа 12. Спишіть, вставляючи, де потрібно, букву н.

     Вогня…ний, вогнен…ий, несказан…ий, незапрошен…ий, бездоган…ий, нездолан…ий, левин…ий, припинен…ий, височен…ий, апельсин...овий, шален…ий, самовіддан…ий, священ…ий, вітрян…ий, письмен…ий, незлічен…ий, пташин…ий, кін...ий, ячмін...ий, росян...ий, туман...ий, чавун...ий, мідн...ий, бездон…ий, зрошен…ий, востан…є, стомлен…ий, безнастан…о, вікон…ий, незвідан…ий, гостин…ий, стриман…ий, віддан…ий, старан…о, напоєн…ий, притаман…ий, напружен…ість, бездоган…ість, зацікавлен…ість, засніжен…ий, натхнен…ий, здійснен…ий, довгождан…ий, одноден…ий, первоздан…ий, насін...євий, бекон...ий, вчен...я, індичен...я, качин...ий, качан...ий, ен...ий, солом’ян…ий, гарбузин…я, вільшан…ик.

Односкладне речення. Українська мова. Домашнє завдання. ІІ курс.

Вправа 5. 

        1. Перепишіть речення,  підкресліть граматичні основи, визначте їх тип. 

       1. Один з останніх його рейсів був винятковим (О. Гончар). 2. Погане літо, не було врожаю (Л. Костенко). 3. З одинокої на ціле татарське село кав'ярні дуже добре видно було і море, і сірі піски, берега (М. Коцюбинський). 4. Вас сіпнуло; ви кинулися, наче проснулись, розкриваєте очі (Панас Мирний). 5. Мене любили, я любив — і це найбільше в світі щастя (М. Стельмах). 6. На морі здіймались великі хвилі (І. Багмут). 7. Сіяли всю ніч (О. Гончар). 8. Спросоння озвалися качки,скинулася риба, попливла купина, од якої повіяло татарським зіллям (М. Стельмах). 9. Холодом з долини тягне вітровій (О. Ющенко). 10. Неоране поле жовтіє. Смолою пахне дощок білий ряд (В. Сосюра). 11. Ївга стоїть, як дерев'яна, труситься, а в очах жовтіє (Г. Квітка-Основ'яненко). 12.І пахне житом молодим, і рибним виловом багатим (А. Малишко). 13. Пахне кропом село, полином і катраном (М. Луків). 14. Скрізь було чути гук, шум, гам, свист (І. Нечуй-Левицький). 15. Дорога. Ранок. Тиша. Довгий яр, весь білою черемхою залитий. Гроза минула, і пахучі квіти усі в краплинах (М. Рильський). 16. Допоки горіти буде долоні твоєї дотик (Д. Павличко). 17. Але ж бо й справді, щоб таке утнути (Л. Костенко). 18. За бортом стиха дунайська хвиля, корабель до гавані зайшов... (Б. Степанюк). 19. У травні стихло навкруги, і встала знову хата (М. Луків).

Односкладні речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена. Розділові знаки в односкладному реченні. Односкладними називаються речення з одним головним членом.

Вид односкладного речення	Спосіб вираження головного члена	Приклад
Означено – особові (дію виконує певна особа, яку можна встановити)	дієслово у формі 1-ї чи 2-ї особи теперішнього або майбутнього часу; дієслово наказового способу.	Йду поміж люди (М. Коцюбинський) Не милуй мене шовково (П. Тичина
Неозначено- особові (дію виконує невизначена особа)	дієслово у формі 3-ї особи множини; дієслово минулого часу у формі множини;	Вже і пороги ось-ось одягнуть в крицю та граніт (Є. Плужник). На другий день тільки про повінь і говорили (О. Довженко).
Безособові (дія або стан, що мисляться незалежно від активного діяча)	дієслово у формі 3-ї особи множини; безособове дієслово; безособові форми на -но, -то; особове дієслово в значенні безособового; прислівник (часто сполучається з дієсловом-зв'язкою); інфінітив; заперечне слово нема (немає).	Надворі світає. Багато слів написано пером. (Л. Костенко). З поля тягне холодом (А. Головко). На серці у Насті було тихо, весело(М. Коцюбинський). Доволі мовчати! (О. Олесь). Немана світі Заходу і Сходу (О. Пахльовська).
Узагальнено- особові (дія сприймається узагальнено як властива будь-якій особі)	• дієслово у формі 2-ї особи однини; • дієслово 1-ї або 3-ї особи множини.	Хоч вовком вий! (Нар. тв.). Лежачою не б'ють (Нар. тв.).
Називні (ствердження існування предмета чи явища)	іменник у формі називного відмінка	Сухе надвечір'я (3 газети). Океанчистоти й сяйва (О. Гончар).

Подовження та подвоєння приголосних. Домашнє завдання. Українська мова. І курс.Вправа 10.

    Вправа 10. Перепишіть. Зрозкрийте дужки відповідно до правил подовження(1) та подвоєння(2) приголосних. 

       1. Суцві(т)я, попідти(н)ю, повнолі(т)я, повніс(т)ю, на(л)ю, весі(л)я, навма(н)я, узбере(ж)я, роздорі(ж)я, папоро(т)ю, дер(т)ю, радіомовле(н)я, заси(л)я, попідвіко(н)ю, безчес(т)я, ні(ч)ю, відкри(т)в, безлі(ч)ю, шерс(т)ю, І(л)я, мудріс(т)ю, клу(н)я, щас(т)я, скри(н)я, жи(т)я, жи(т)євий, лис(т)я, безлі(с)я, рі(л)я, мі(д)ю, скатер(т)ю, пам’я(т)ю, су(д)ів, (л)ється, поста(т)ю, пові(н)ю, моло(д)ю, молодіс(т)ю, жов(ч)ю, у піднебе(с)і, радіс(т)ю, ста(т)ею, ста(т)ей.

               2. Ро(з)броєння, (в)ічливий, ві(д)ати, за(в)ишки, о(б)ити, ро(з)ява, де(н)ий, осі(н)ій, закон — зако(н)ість — зако(н)ий — зако(н)о, па(с)я, розрі(с)я, во(з)'єднання, ю(н)ат, місь(к)ом.

Матеріал для опрацювання.

Подовження та подвоєння приголосних

Подовження (між голосними)	Подвоєння (на межі морфем)
У питомо українських словах
В іменниках середнього роду: зілля, узлісся, Запоріжжя. УВАГА! Наприкінці таких іменників пишемо літеру Я.	Префікса і кореня: піддашшя, віддати, Наддніпрянщина.
В іменниках жіночого роду, що стоять в орудному відмінку: подорожжю, ніччю, сіллю. УВАГА! Наприкінці таких іменників пишемо літеру Ю.	Кореня і суфікса: туманний, осінній, годинник;
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо сумніваєтеся щодо правопису таких слів, поставте їх у називному відмінку однини. Коли наприкінці слова один приголосний, дописуйте відповідну літеру в орудному відмінку: Н.в. Керч, О.в. Керчю; Н.в. ніч, О.в. ніччю	Основ: юннат (юний натураліст), військкомат (військовий комісаріат), міськком (міський комітет).
Подовження не буває у словах шалений, скажений, навіжений, студений, даний, жаданий, довгожданий, священик; у прикметниках, що означають матеріал: олов’яний, дерев’яний, піщаний, кам’яний (але камінний); у дієприкметниках і похідних прикметниках на зразок:вАрений – варЕний, пЕчений – печЕний, свЯчений – свячЕний, сУшений – сушЕний.	У прикметниках із наголошеними суфіксами -енн- , -анн- , -янн-:височЕнний, невблагАнний, свящЕнний (але священик).
Орієнтуйтеся на наголос: якщо наголос падає на суфікс – пишемо дві Н, не падає – одну: нескІнчений і нескінчЕнний, нескАзаний і несказАнний тощо.	У словах бовван, Ганна, лляний, овва, ссати й похідних від них.
Запам’ятайте правопис слів: Алла, Аполлон, Белла, Віссаріон, Ганна (Анна), Геннадій, Елла, Жанна, Ізабелла, Нонна, Римма, Стелла, Сусанна; ллє (ллю, ллє, наллєш і под.), лляний, ссавці, бовваніє, бовван, суддя, баддя (але бадей, Р.в. множ.), рілля, стаття (але статей, Р.в. множ.), зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.

Власне висловлення. ІІ курс. Домашнє завдання.

Завдання. Написати власне висловлення на тему, подану у таблиці, використовуючи приклади з літератури, історії, або власного життя.

Власне висловлення.

Рекомендована структура власного висловлення

1.   Теза (2 – 3 речення).

2.  Аргументи (мінімум 2, при цьому на 1 аргумент приходиться 2–3 речення). 

3.   Приклад з літератури чи іншого джерела (до 5 речень)

4.   Приклад з історії чи власного життя (до 5 речень)

5.   Висновок  власного висловлення.  (1-2 речення)

Теза, або простіше головна думка, — це ті речення, якими треба починати ваше висловлення

Аргументи – це речення-підтвердження вашої тези, тому вони мають бути з нею безпосередньо пов’язані. 

Спеціальні слова й вирази у творі-роздумі (власному висловленні)

Ключові фрази власного висловлення.

Теза. Я вважаю, … Мені здається, що … На мою думку, … На моє переконання, … Моя точка зору на цю проблему така:… Я не згоден (а)… Я думаю…, Переконаний…, Як на мене…, Хочу спростувати…, З одного боку…, а з іншого.

Аргументи: Я так вважаю, тому що … Чому я так думаю? Тому що … Аргументом на користь моєї думки може бути те, що … До того ж … Довести своє твердження я можу такими аргументами: по-перше, …, а по-друге, … На користь моєї думки можу навести такі аргументи: … Моє переконання ґрунтується на тому, що, по-перше, …, а по-друге, … Хоч моя думка, можливо, видається дивною, спробую переконати вас такими аргументами:

Приклади. Скарбниця світової літератури дає багато прикладів щодо порушеної проблеми. Так, … На згадку приходить герой … У зв’язку з порушеною проблемою хочеться згадати твір … Яскравим прикладом саме такого розуміння … особисто для мене є … Проблема … є дуже актуальною, тому багато прикладів її розв’язання дає саме життя. Говорячи про … , не можна не згадати … Повертаючись до думки про … , можу навести такий приклад: … Як я вже зазначав, … Щодо цього яскравим прикладом є образ … з твору … Тема мого роздуму порушується у творі … . Там … Найкращою ілюстрацією такого розуміння проблеми є герой … з твору …

Історія також дає багато прикладів … Один із них – … Згадаймо постать видатного … Захоплює його …

Хоча мій власний життєвий досвід ще порівняно малий, можу сказати, що … Хочу навести приклад із власного життя …

Висновок: Отже, можна дійти висновку, що … Підсумовуючи, можна зазначити: … Таким чином, можна зробити висновок, що … Отже, бачимо, що …

На завершення свого роздуму підсумую: …

Теми творів та приклади з літератури

Тема твору	Приклад  з літератури
«Погано,що порожні храми, ще гірше – пустота в серцях»	"Зачарована Десна" – О. Довженко "Мойсей" – І.Франко «Україна в огні» (фашизм) - О.Довженко
Зрада	«Маруся Чурай» (Грицько ) – Л.Костенко, «Тіні забутих предків» (Палагна) – М.Коцюбинський "Я(Романтика)" – М.Хвильовий, «Україна в огні» - О.Довженко, ь"Лісова пісня" –Л. Українка «Чорна рада» - П.Куліш
Підступність і конкуренція	«Мартин Боруля» - І.Карпенко Карий, Мина Мазайло – М.Куліш, «Чорна рада », Брюховецький)  -  П.Куліш, «Катерина» - Т.Шевченко, «Вершники» - Ю.Яновський, «Земля» -О.Кобилянська "Місто" - В.Підмогильний
Патріотизм	«Любіть Україну» - В.Сосюра, «Україна в огні» - О.Довженко  (Запорожець -Заброда), «Тигролови» - І.Багряний, «Камінний хрест» - В.Стефаник «Гімн» - І.Франко «Зачарована Десна» - О.Довженко Вірші Шевченка «Чорна  рада» - П.Куліш (Шрам) «Лебеді материнства»- В. Симоненко "Два кольори" - Д.Павличко
Доля	"Україна в огні" – О.Довженко, "Катерина" – Т.Шевченко, "Тигролови" -  І.Багряний, "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" - П.Мирний, "Земля" – О.Кобилянська
Спілкування	«Мина Мазайло»  - М.Куліш, «Момент» - В.Винниченко, «Людина» О.Кобилянська
Закони моралі	"Маруся Чурай" – Л.Костенко, "Хіба ревуть воли.." – П.Мирний «Кайдашева сім’я» - І.Нечуй-Левицький, "Тигролови" – І.Багряний
Совість	"Хіба ревуть воли.." – П.Мирний, "Я ( Романтика)" – М.Хвильовий, «Україна в огні» -О.Довженко «Земля» - О.Кобилянська, «Всякому місту звичай і права» - Г.Сковорода
Життєва помилка	«Місто» - В.Підмогильний, «Хіба ревуть воли..» - П.Мирний, Я(романтика) – М.Хвильовий, «Подвійне коло» - Ю.Яновський, «Катерина» - Т.Шевченко
Бідність і багатство	Леся Українка: «В мужика землянка вогка, а в пана – хата на помості», "Маруся Чурай" (Маруся і Галя) –Л. Костенко, "Земля" – О.Кобилянська, "Інститутка" - М.Вовчок, «Хазяїн» - І.Карпенко-Карий
Традиції та звичаї	"Наталка Полтавка" - І.Котляревський, "Маруся" - Г.Квітка-Основ’яненко. "Тіні забутих предків" - М.Коцюбинський, "Зачарована Десна" – О.Довженко, "Тигролови" – І.Багряний, "Маруся Чурай" – Л.Костенко, "Кайдашева сім’я" -І. Нечуй Левицький
Кохання й ненависть	"Маруся Чурай" - Л.Костенко, "Хіба ревуть воли…" - П.Мирний, "Маруся" – Г.Квітка-Основ’яненко "Тіні забутих предків" – М.Коцюбинський, "Наталка Полтавка" – І.Котляревський, "Лісова пісня" – Л. Українка, «Місто» - В. Підмогильний
Батьківське піклування й материнська любов	«Хіба ревуть воли…» - П.Мирний, «Максим Гримач»  - М.Вовчок, «Маруся» - Г.Квітка-Основ’яненко "Наталка Полтавка" - І.Котляревський, "Тигролови" - І.Багряний "Пісня про рушник" - А.Малишко
Своєрідність характеру	«Я(Романтика)» - М.Хвильовий, "Кайдашева сім’я" – І.Нечуй-Левицький "Земля" – О.Кобилянська (брати Сава та Михайло)
Добро і зло	«Камінний хрест» - В.Стефаник, «Україна в огні» - О.Довженко, «Чорна рада» - П.Куліш
Ідея, до якої йдеш	«Місто» - В.Підмогильний, «Я(романтика)» -М. Хвильовий, «Хіба ревуть воли..» - П.Мирний
Щастя	Сковорода: «Бути щасливим – пізнати себе чи свою природу, взятися за споріднене діло і бути з ним у злагоді», «Україна в огні» - О.Довженко, «Тіні забутих предків» - М.Коцюбинський, «Наталка Полтавка» - І.Котляревський, "Тигролови" – І.Багряний ( «Сміливі – завжди щасливі»)
Завзяття і праця	«Кам’яний хрест» - В.Стефаник, «Місто» - В.Підмогильний, «Бджола та Шершень» - Г.Сковорода «Земля» - О.Кобилянська, «Хазяїн»  - І.Карпенко - Карий
Життя - мистецтво	«Інтермецо» - М.Коцюбинський «Момент» - В.Винниченко
Дружба, стосунки	«Хіба ревуть воли..» - П.Мирний «Місто» - В.Підмогильний
«Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш»	«Місто» - В. Підмогильний «Маруся Чурай» - Л.Костенко «Момент» - В.Винниченко «Земля» - О.Кобилянська
Пісня	«Наталка Полтавка» - І.Котляревський «Маруся Чурай» - Л.Костенко

Приклад власного висловлення.

Тема «Чи можна пробачити зраду.

Варіант 1. Як на мене, звичка ділити все на чорне і біле, упадати в крайнощі, категоричність суджень не дають змоги налагодити взаєморозуміння між людьми. Зрозуміло, можна знайти вихід із ситуації, коли людина вчинила неправильно й розуміє свою провину, однак зради, на мою думку, пробачати не можна.

По-перше, незважаючи на мотиви, цей страшний гріх завжди є проявом неповаги, егоїзму, він однаково огидний і в стосунках між людьми, і в ставленні до ідеалів, до Батьківщини. Якими б найпрекраснішими намірами не виправдовувався зрадник, насправді він ставить власні інтереси понад усе, не бачить усіх наслідків свого вчинку або їх нехтує. Яскравим прикладом може бути головний герой новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Він стоїть перед вибором: убити рідну матір і надалі служити революційним ідеалам чи ні. У будь-якому разі це буде зрадою або ідей партії, або ж самого себе. Перетворюючись на фанатичного пса тоталітарної системи, він убиває матір; і навіть те, що він виконував свій революційний обов’язок, його в жодному разі не виправдовує.

По-друге, пробачити таку людину — те саме, що й дозволити їй зраджувати знову, заохотити до аналогічних дій. Закономірно, що вона буде здатна вчинити так і наступного разу.

Прикладом з історії може бути те, як Юда зрадив Ісуса Христа за тридцять срібняків. Ісус знає, що це станеться, але все одно тримає його біля себе до кінця, виявляючи свою любов. Але, звичайно, Юду це не зупинило. Що мало статися, те сталося. І не було в грішника таких мук сумління, які б свідчили, що ця його зрада остання.

Виходячи з наведених аргументів, можна зробити висновок, що виправдовувати зрадника не можна; зневаживши інших, він і сам утрачає довіру до себе. Якщо людина одного разу була здатна на віроломність і продажність, то в подібних ситуаціях учинить так ще не раз.  

 Варіант 2

Я вважаю, що зрада — це один із найбільших гріхів у взаєминах між людьми. Її причини бувають різними, тому в одних випадках їй немає прощення, а в інших, зважаючи на щире каяття в скоєному, людину можна пробачити. Найбільш руйнівною є зрада, замаскована високими словами, в основі якої — корисливі й егоїстичні інтереси. Вона, як ракова пух­лина, поширюється, розростається в паралізованому корупцією суспільному організмі, знищуючи життєздатні сили, — це те, що не може бути виправданим і прощеним.

Яскравий приклад — злочин колишнього очільника України Віктора Януковича, який обкрадав і принижував мільйони людей, забираючи останнє у звичайних громадян, торгуючи інтересами України, віддаючи свою державу в пазурі сусіду. Наскільки цинічним і безсовісним треба бути, щоб удавати при цьому, ніби нічого страшного не відбувається! Таким продажним політичним діячам місце на смітнику історії.

Буває зрада через незнання чогось, або через слабкість, або через випадковість. Її наслідком є щире розкаяння, але пробачити грішника зможе тільки людина великодушна. Іноді прощають того, кого люблять, сподіваючись знайти втрачене щастя. Та для того, хто зрікся часточки самого себе, переступ не минає безслідно. Прикладом багатогранного художньо-філософського осмис­лення цієї проблеми можуть бути стосунки Мавки й Лукаша в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Мавка не думає про помсту Килині чи Лукашевій матері, які завадили її щастю, і, маючи можливість покарати, прощає всіх. А от Лукаш навіки втратив те найкраще, що жило в його душі.

Отже, зрада буває різною й залежить від різних обставин. Підлих користолюбців не можна прощати. А в особистому житті, оцінюючи ситуацію, кожен має сам вирішувати, чи вірити каяттю того, хто скоїв цей гріх, чи можна йому пробачити, хоча гіркота зради із серця не зникає.

Однорідні члени речення. Вставні слова. Домашнє завдання. ІІ курс.Вправа 4.

Вправа 4. І. Спишіть речення, розставте пропущені розділові знаки. Обгрунтуйте їхнє вживання. Підкресліть однорідні члени речення відповідно до їхньої синтаксичної ролі.

1. Теплий дощ застав і птахів і людей серед поля (В. Земляк ). 2. Досі кожному сниться домівка колишня і лелече гніздо на дуплистій вербі (В. Скомаровський). 3. Мати дала нам і сонце і долю (В. Крищенко). 4. Тут живуть мої старі батьки і мене у гості виглядають (М. Луків). 5. Молодь вийшла у сад погуляти поспівати та пожартувати (О. Маковей).

ІІ. Перепишіть, вставте пропущені розділові знаки. Вишіть потрібні літери замість пропусків, де потрібно.

1. Піднялися всі люди увесь край. О..же  то була справді свята війна. (Марко Вовчок.). 2. Здаєт..ся то сам Бог нам зичить любові щастя і добра. (Д.Білоус.) Там цілий ліс набокуватих сосен.  3. Мабу..ь  такі там віяли вітри. (Л.Костенко.) 4. До речі з лікувальною метою можна використовувати малину садову і дику. 5. Це ж стосуєт..ся інших рослин: яблунь, вишень, черешень. (Н.Зубицька.) 

Матеріал для опрацювання.

Однорідні члени речення.

Члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні і відповідають на те саме питання, називаються однорідними.

Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією пе­релічування або протиставлення. У реченні вони функціонують як сурядні словосполучення.

Однорідні члени можуть становити відкритий ряд (допус­кають продовження) і закритий ряд (не допускають продов­ження). Наприклад, у реченні Ніколи перше не думав, що світ такий гарний, що клапоть неба, дерево, сміх, голос людини — приносять глибоку радість і, як повітря, потрібні людині (М. Коцюбинський) перший ряд однорідних членів речення — відкритий, другий — закритий (його закриває одиничний спо­лучник і).

У реченні може бути як один, так і більше рядів одно­рідних членів. Так, у реченні Для когось ліс — це гриби, для когось — суниці, чорниці чи ожина, для городян — переважно місце відпочинку з неодмінними шашликами і печеною в золі кар­топлею, хтось бере рушницю і йде в ліси полювати зайця, а то й кабана, а для них [лісників] гаї, діброви та березняки — це щоденна рутинна робота (З газети) є п'ять таких рядів.

Однорідні члени одного ряду виконують однакову синтак­сичну функцію, тобто є тими самими членами речення — або всі тільки підмети, або всі тільки прямі додатки, або всі тільки обставини способу дії і т. д. Наприклад, у реченні Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Т. Шевченко) однорідні підмети — дума, пісня] однорідні присудки — не вмре, не загине. Однорідні члени найчастіше мають і однакове морфологічне вираження: Голос її окликався гнівом, докорою, огидою (Панас Мирний); але не завжди: Машина старенька, зате дешево дісталась мені (В. Дрозд).

Не є однорідними слова, які хоч і поєднані сурядним зв'яз­ком (за допомогою сполучника ), проте є різними членами речення: Ніхто і ніде мене не чекає (М. Хвильовий). Це добре відчувається, якщо сполучник опустити: Ніхто ніде мене не чекає.

Однорідні члени речення бувають непоширені (виражені без залежних слів) і поширені (мають при собі залежні слова).

Якщо в одному простому реченні є два або більше під­метів, присудків чи однакових додатків (які стосуються того самого слова й відповідають на те саме питання), то вони однорідні: В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля (Т. Шев­ченко). Я живу, і борюсь, і творю для людей (В. Забаштанський). Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави (В. Симоненко).

Але не є однорідними членами:

а) повторювані слова, які вживаються в реченні для підкреслення великої кількості предметів, тривалості дії, вираження емоційності, — це єдиний член речення:
Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю, рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (Т. Шевченко). Jhue-плив, плив-плив, що аж обридло (І. Котляревський);
між такими словами ставиться кома або дефіс;

б)  дві власні або просторові, часові чи кількісні назви на зразок формула петроградського—Гаусса, автобус Київ— Одеса, протягом березня—травня, вісім—десять днів
тощо; між такими словами ставиться тире;

в) два однакові або подібні слова, між якими вжито заперечну частку не, якщо вони становлять смислову єдність: Дивиться вона не надивиться на свого сина: вті­шається не навтішається своїм Івасем (І. Нечуй-Левицький);

г) два однакові за формою дієслова, що означають дію і її мету: Кохана спить, кохана спить, піди збуди, цілуй їйочі (П. Тичина);

ґ) два повторювані слова, з'єднані порівняльним сполуч­ником як: Тепер молодиця як молодиця: коси на все село (М. Стельмах); тут частина як молодиця є присудком;

д) фразеологічні словосполучення з двічі повторюваним сполучником / або ні на зразок / сяк і так, і сміх і гріх,  ні світ ні зоря, ні сіло ні впало тощо.

у чотирьох останніх випадках між повторюваними слова­ми кома не ставиться.

Якшо при означуваному слові є два або більше означень, то вони можуть бути однорідними й неоднорідними. Навіть ті самі означення в різному контексті виступають:

то як однорідні: Сіре, кошлате небо нависло над задимле­ним Петроградом (1. Цюпа);

то як неоднорідні:

 Балтики дув холодний вітер, гнав сірі кошлаті хмари (1. Цюпа).

Означення однорідні, якщо:

а)  вони являють собою перелік ознак: За шкільними партами схилились чорняві, біляві, русяві голівки (І. Цюпа);

б) вони характеризують предмет в одному плані (їх можна замінити одним словом): У полі зацвітуть пахучі, ніжні, голубі фіалки (О. Гончар); тут однорідні означення можна замінити словом привабливі;

в) вони стоять після означуваного слова (тоді вони сприймаються переважно як перелік ознак): Люблю я бистрину життя прозору, поривну, глибоку (Д. Павличко). Йому
жаль стало Жука — здорового, чорного, мордатого (Панас Мирний); але не завжди такі означення однорідні: Минаючи убогі села понаддніпрянські невеселі, я думав... (Т. Шевченко);

г)  першим стоїть непоширене означення, другим — поширене: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар); але якщо навпаки, то такі означення будуть неоднорідні: Залитий сонцем рівний степ одразу принишк.

Якщо означення в різних планах характеризують предмет (їх не можна замінити одним словом), то вони неоднорідні. Наприклад, у реченні В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (І. Франко) кожне з означень По-різному пояснює предмет, причому перше з них (густий) стосується словосполучення зелений березовий гай, друге (зелений) — словосполучення березовий гай.

Завжди неоднорідними є означення, виражені сполучен­ім займенника й прикметника (мій найкращий друг), якісно­го і відносного (високий дніпровський берег), якісного і при­свійного прикметників (улюблена мамина пісня).

Обставини однорідні лише тоді, коли вони являють собою перелік: Тепла липнева ніч пролітає садками, посадками, скир­тами в полях (О. Гончар).

Якщо обставини по-різному характеризують дію, то вони неоднорідні. Наприклад, у реченні  дід, і баба у неділю на призьбі вдвох собі сиділи (Т. Шевченко) обставина часу — у неділю, обставина місця — на призьбі, обставина способу дії — вдвох; отже, вони неоднорідні.

Неоднорідні також обставини, які хоч і відповідають на те саме питання, проте доповнюють одна одну, залежать одна від одної. Наприклад, у реченні Шумлять сади над берегами в моєї юності краю (В. Сосюра) обставини місця над берега­ми і в моєї юності краю хоч і відповідають на те саме питання де?, проте неоднорідні: остання група слів, крім обста­винного значення має ще й означальний відтінок (над бе­регами (яким и?) в моєї юності краю). Так само в реченні Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч (Леся Українка) обставини часу після бурі і у місячну ніч не в одному плані стосуються присудка спалахують. Тут можна поставити питання у зворотному порядку: у місячну ніч (а коли саме?) після бурі. Можна слова після бурі розглядати і як додаток: спалахують (після ч о г о?) після бурі (коли?) у місячну ніч.

Однорідні члени речення поєднуються між собою суряд­ним зв'язком:

а) без сполучників: Земля зляглася, перепріла, перемліла, спарилася, прагнула роботи (К. Гордієнко);

б) за допомогою одиничних сполучників /, та, а, але, про­те, зате, однак, все ж, або, чи: Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками (О. Довженко); тут дві пари однорідних членів: бродити чи ловити, грому й дощу;

в) за допомогою повторюваних сполучників і... /, та..та, або... або, чи... чи, то... то, ні... ні (сполучник по вторюється два або більше разів поспіль): Від Батьківщини — клич, і звага, і рання сила, й доля пізня (М. Сингаївський);        

r) за допомогою парних сполучників не тільки... а й, не лише... але й, як... так і, хоч... але, як не... то, не стільки... скільки (перша частина сполучника ставить­ся перед першим однорідним членом чи групою їх, друга — перед наступним чи наступними): Митець думає не тільки розумом, а й серцем (О. Довженко). Учитель не стільки вчив, скільки крутив за вуха (М. Коцюбинський).

Між однорідними членами речення бувають єднальні, про­тиставні та розділові відношення, які виражаються як за до­помогою сполучників, так і без них.

Єднальні відношення передаються звичайно за допомогою єднальних сполучників і, та (= і), та й, і... і, та... та, ні... ні, як... так і; не тільки... а й і под. Вони виражають, як правило, перелік чи зіставлення певних явищ: Буде ще після цього простір лиману, і вітер попутний, і біла заметіль чайок над головою (О. Гончар). Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні врай, ані в пекло (Леся Українка). Годилося б думати не тільки про роботу, а й про себе (Є. Гуцало). Цей зв'язок може передаватися й без сполучників: Привіз бджолиний мед, паляницю, яблука (В. Сухомлинський).

Протиставні відношення позначаються звичай­но протиставними сполучниками а, але, та (= але), зате, проте, однак, все ж, так. Вони передають несумісність, проти­лежність певних явищ: О думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому краю караюсь, мучуся... але не каюсь (Т. Шевчен­ко). Цей зв'язок може виражатися й без сполучників: Це була не звичайна — мінеральна вода (О. Гончар).

Розділові відношення виражаються за допомо­гою розділових сполучників або, чи, або... або, чи... чи, то... то, не то... не то, хоч... хоч і под. Вони передають роздільність, чергування або взаємовиключення певних явищ: Хлопці, щоб не заважати в хаті, вчились або в клуні, або в садку чи деінде (М. Коцюбинський). Дитина стоїть, пильно дивиться то на батька, то на матір (Панас Мирний).

Вставні слова

Вставними є слова (словосполучення, речення), які граматично не пов*язані з членами речення і виражають ставлення мовця до висловленого, його оцінку, характеризують спосіб оформлення думки тощо. Вставні слова не несуть нової інформації, а лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення: Ти на мене пилинці не дозволила б, мабуть, упасти.

Вставні конструкції не є членами речення.

Вставні слова, словосполучення і речення вимовляються зниженим тоном, у прискореному темпі. Перед ними і після них робиться пауза. На письмі вставні слова, словосполучення і речення, як правило, виділяються комами.

Значення, які властиві вставним словам, можуть виражатися і цілими реченнями . До основного речення вставне речення приєднується за допомогою сполучника або без нього. Вставні слова (словосполучення, речення) вживаються в різних стилях мови. У науковому та публіцистичному здебільшого вживаються ті з них, що вказують на порядок висловлення думки, джерело інформації, достовірність висловленого тощо.

ГРУПИ ВСТАВНИХ СЛІВ І СПОЛУЧЕНЬ СЛІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

ЩО ВИРАЖАЮТЬ	ВСТАВНІ СЛОВА	ПРИКЛАДИ
1. Упевненість, невпевненість, сумнів, передбачення тощо	Безумовно, безперечно, без сумніву, дійсно, звичайно, правда, певна річ,здається, певно, мабуть, видно, може, може бути, очевидно тощо	І я був неправий, звичайно.
2. Емоційну оцінку повідомлюваного (радість, задоволення, жаль, здивування, незадоволення тощо)	На  радість, на щастя, на жаль, як на біду, як навмисне, на сором, дивна річ тощо	Шкода, ми втрачаємо прекрасного солдата.
3. Оцінку фактів з погляду їх звичайності	Як водиться, як завжди, було, бувало тощо	Отак, бува, німі вітри ячать, гойдаючи небес ясну колиску.
4. Вказівку на зв*язок думок, послідовність викладу	По-перше, по-друге, нарешті, зрештою, інакше кажучи, наприклад, проте, однак, навпаки, отже, таким чином, значить, виходить тощо	Ніжність, наприклад, описати математично неможливо.
5. Вказівку на способи оформлення думок, на експресивний характер висловлювання	Словом, правду кажучи, сказати правду, признатися по правді, ніде правди діти, грубо висловлюючись тощо	Хоч, правду кажучи, юнак у душі не вважав спів за професію.
6. Вказівку на джерело повідомлення	З погляду, на думку, за повідомленням, як кажуть, каже, мовляв, як відомо, як указано, по-твоєму, по-моєму, по-вашому тощо	На його думку, ситуація набуває загрозливого характеру.
7. Активізацію уваги слухача або читача	Знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте тощо	А завтра ж у мене, знаєш, важливі справи в місті.