Біографія
Галини Пагутяк
Москале́ць
Галина Василівна (свої твори підписує як Пагутя́к Гали́на) —
українська письменниця. Лауреат Шевченківської премії з літератури.
Народилася
26 липня 1958 року в селі Залокоть, Дрогобицького
району, Львівської області, згодом родина переїхала у село Уріж.
Батько —
Василь Пагутяк, матір — Іванна Басараб. Наймолодша з трьох доньок у сім’ї.
Вважає
себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із
роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб ).
Закінчила
українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський
національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому
краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї.
Член Національної спілки письменників України. Живе у Львові.
Лауреат Шевченківської
премії 2010 р. за книгу прози «Слуга з Добромиля». Двічі лауреат
літературної премії «Портал» за книги «Книгоноші з
Королівства» та «Зачаровані музиканти».
Бібліографія
Книги:
«Діти» К.:
Радянський письменник, 1982 (Діти (роман); Повість про Марію і Магдалину;
Лялечка і Мацько; Філософський камінь (роман))
«Господар» К.:
Радянський письменник, 1986 (Господар (фантаст. роман); Соловейко (повість))
«Потрапити
в сад» К.: Молодь, 1989 (Компроміс (роман);Трагічні оповідання (цикл))
«Гірчичне
зерно» К.: Радянський письменник, 1990 (Повісті)
«Записки
Білого Пташка» К.: Український письменник, 1999 (Смітник Господа нашого
(роман); Радісна пустеля (роман); Записки Білого Пташка (повість))
«Захід
сонця в Урожі» Л.: Піраміда, 2003 (Романи: Смітник Господа нашого;Книга
снів і пробуджень. Повісті: Захід сонця в Урожі та інші)
«Писар
Східних Воріт Притулку» Л.: Піраміда, 2003 (Роман)
«Королівство» Тернопіль:
Джура, 2005 (Роман)
«Втеча
звірів або Новий Бестіарій» Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006 (Казкова
повість)
«Слуга
з Добромиля» Київ: Дуліби, 2006 (Роман)
«Книгоноші
з Королівства» Пригодницький роман. — Тернопіль: Джура,2007
«Мій
Близький і Далекий Схід» Повість та есеї. — Львів, ЛА «Піраміда», 2009
«Урізька
готика» Київ: Дуліби, 2010 (Роман)
«Зачаровані
музиканти» К.: Ярославів Вал, 2010 (Роман)
«Сни
Юлії і Германа» К.: Ярославів Вал, 2011 (Роман)
«Зачарованные
музыканты» — Саарбрюкен: YAM publishing, 2012 (роман, переклад
російською – В.И.Щербаков)
Біографія
Галини Пагутяк
Москале́ць
Галина Василівна (свої твори підписує як Пагутя́к Гали́на) —
українська письменниця. Лауреат Шевченківської премії з літератури.
Народилася
26 липня 1958 року в селі Залокоть, Дрогобицького
району, Львівської області, згодом родина переїхала у село Уріж.
Батько —
Василь Пагутяк, матір — Іванна Басараб. Наймолодша з трьох доньок у сім’ї.
Вважає
себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із
роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб ).
Закінчила
українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський
національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому
краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї.
Член Національної спілки письменників України. Живе у Львові.
Лауреат Шевченківської
премії 2010 р. за книгу прози «Слуга з Добромиля». Двічі лауреат
літературної премії «Портал» за книги «Книгоноші з
Королівства» та «Зачаровані музиканти».
Бібліографія
Книги:
«Діти» К.:
Радянський письменник, 1982 (Діти (роман); Повість про Марію і Магдалину;
Лялечка і Мацько; Філософський камінь (роман))
«Господар» К.:
Радянський письменник, 1986 (Господар (фантаст. роман); Соловейко (повість))
«Потрапити
в сад» К.: Молодь, 1989 (Компроміс (роман);Трагічні оповідання (цикл))
«Гірчичне
зерно» К.: Радянський письменник, 1990 (Повісті)
«Записки
Білого Пташка» К.: Український письменник, 1999 (Смітник Господа нашого
(роман); Радісна пустеля (роман); Записки Білого Пташка (повість))
«Захід
сонця в Урожі» Л.: Піраміда, 2003 (Романи: Смітник Господа нашого;Книга
снів і пробуджень. Повісті: Захід сонця в Урожі та інші)
«Писар
Східних Воріт Притулку» Л.: Піраміда, 2003 (Роман)
«Королівство» Тернопіль:
Джура, 2005 (Роман)
«Втеча
звірів або Новий Бестіарій» Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006 (Казкова
повість)
«Слуга
з Добромиля» Київ: Дуліби, 2006 (Роман)
«Книгоноші
з Королівства» Пригодницький роман. — Тернопіль: Джура,2007
«Мій
Близький і Далекий Схід» Повість та есеї. — Львів, ЛА «Піраміда», 2009
«Урізька
готика» Київ: Дуліби, 2010 (Роман)
«Зачаровані
музиканти» К.: Ярославів Вал, 2010 (Роман)
«Сни
Юлії і Германа» К.: Ярославів Вал, 2011 (Роман)
«Зачарованные
музыканты» — Саарбрюкен: YAM publishing, 2012 (роман, переклад
російською – В.И.Щербаков)
НА
ЙОАННА ФЕЛІКСА ГЕРБУРТА, ВТІКАЧА З ПОЛЯ БОЮ.
Щасен, допоки тебе, яким є ти в душі, не пізнав я!
Щасен, допоки тебе, яким є ти в душі, не пізнав я!
От
супротивні зітнулись ряди, закипіла вже битва,
Ти
ж на баскому коні – лицар! – тікати пустивсь.
Мовив
я: “Ти, з ким би й грізний Ахілл не зрівнявсь, – утікаєш?
Що
ж язиком ти своїм більше грозиш, ніж мечем?
Як
лопотиш язиком, так хутко й ногами тікаєш.
Це
твоя мужність така? Áґо, це ти – утікач?
Є
в тебе звага якась, родова якась честь, – зупинися,
Аґо,
не смій утікать, Аґо, тікати не смій!”
Ба!
Він коня повернув, за повіддя сіпнувши, – тікає
Так,
що у втечі стрімкій голову, міру згубив.
За
втікачем боязким – переслідувач-вершник, а той – ще
Швидше:
острожить коня: крил додав острах ногам.
Далі
уже й ворогів, ледь живий, надриваючи голос,
Кличе
– того і того, кожного з них – на ім’я:
“О
порятуй, юначе, мене, не дай згинуть, юначе! –
Зойкає.
– Смерть одверни! Не вбивайте мене, ради Бога!”
(О
слово, гідне такого мужа!)
Сергі́й
Ві́кторович Жада́н ( 23 серпня 1974,
м. Старобільськ) — український письменник, поет, перекладач,
громадський активіст. Автор романів «Депеш
Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія» поетичних збірок
«Цитатник», «Ефіопія» та інших. Сергій Жадан народився 23 серпня 1974 року у
місті Старобільськ Луганської області. У 1991 році був одним з організаторів
харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра». У 1996
році закінчив Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г. С.
Сковороди, факультет українсько-німецької філології. У 1996—1999 рр. навчався в
аспірантурі цього ж університету. Захистив дисертацію присвячену українському
футуризму. З 2000 року викладач кафедри української та світової літератури
університету. З 2000 року також є віце-президентом Асоціації українських
письменників. З 2004 — незалежний письменник. Під час помаранчевої революції,
Жадан був комендантом наметового містечка у Харкові. Сергій Жадан також відомий
своїми критичними висловлюваннями і публікаціями, в бік харківських
можновладців — Добкіна та Кернеса. Живе і працює в Харкові. Перекладає з
німецької, польської, білоруської та російської мов. Власні тексти
перекладались німецькою, англійською, шведською, італійською, угорською,
польською, сербською, хорватською, чеською, литовською, білоруською,
російською, вірменською мовами. Зокрема світ побачили такі переклади книг
Жадана: «Історія культури початку століття» — Росія, 2003; Польща, 2005;
Німеччина, 2005 «Біг Мак» — Польща, 2005; Росія, 2009; Чехія (готується до
друку) «Депеш Мод» — Росія, 2005; Польща, 2006; Білорусь, 2006; Німеччина,
2007; Литва, 2008; Італія, 2009 «Anarchy in the UKR» — Польща, 2007; Німеччина,
2007; Росія, 2008 «Гімн демократичної молоді» — Польща, 2008; Німеччина, 2009;
Росія, 2009 «Відсоток самогубств серед клоунів» — Німеччина, 2009; Польща, 2009
В 2008 році російський переклад роману Сергія Жадана «Anarchy in the UKR»
увійшов до короткого списку літературної премії "Національний
бестселер" і одержала грамоту "Книга року" на Московській
книжковій виставці-ярмарку. В 2010 році висунутий на звання «Людина року»
російським журналом «GQ» за книгу «Червоний Елвіс». Роман «Ворошиловград» став
книжкою року 2010 за версією «Бі-бі-сі». Презентація роману в Старобільську, на
батьківщині письменника, відбулась 7 квітня 2011 року, під час Донбас-туру,
який був проведенний Правозахисним центром «Поступ» та Літературним
угрупованням СТАН в межах Громадської кампанії проти встановлення цензури в
Україні. Через тиск місцевої влади деякі виступи, які було заплановано у рамках
Донбас-туру, було скасовано. В 2011 році провів акцію проти закону «Про захист
суспільної моралі».
Декому
краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.
Добре
було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі,
хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі,
чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання.
Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання.
хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі,
чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання.
Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання.
Якби
вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
і палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.
її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
і палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.
Чоловікам
не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.
Але
вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах.
Стережіть
її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
до речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.
Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
до речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.
Тому
що ніколи тебе не вирвеш,
ніколи не забереш,
тому що вся твоя свобода
складається з меж,
тому що в тебе немає
жодного вантажу,
тому що ти ніколи не слухаєш,
оскільки знаєш і так,
що я скажу,
ніколи не забереш,
тому що вся твоя свобода
складається з меж,
тому що в тебе немає
жодного вантажу,
тому що ти ніколи не слухаєш,
оскільки знаєш і так,
що я скажу,
тому
що в цій мові не лишилось
жодних нормальних слів,
тому що синтаксис,
який нас рятував,
давно застарів,
тому що повіривши одного разу,
будеш вірити до кінця,
тому що мені саме тепер
не вистачає
твого імені та лиця,
жодних нормальних слів,
тому що синтаксис,
який нас рятував,
давно застарів,
тому що повіривши одного разу,
будеш вірити до кінця,
тому що мені саме тепер
не вистачає
твого імені та лиця,
я
не дам тобі жити так,
як ти хотіла – мені на зло,
ніби я не зупиняв для тебе кров,
ніби нічого і не було,
я все одно спробую хоча б якось
тобі допомогти,
я все одно все зіпсую,
все одно досягну мети.
як ти хотіла – мені на зло,
ніби я не зупиняв для тебе кров,
ніби нічого і не було,
я все одно спробую хоча б якось
тобі допомогти,
я все одно все зіпсую,
все одно досягну мети.
Сама
подумай –
як би я відмовився від твоїх листів?
Ти ж розумієш, що я від тебе хотів.
Я хотів, щоби все було так,
як хотіла ти.
Тому доведеться далі
писати всі ці листи.
як би я відмовився від твоїх листів?
Ти ж розумієш, що я від тебе хотів.
Я хотів, щоби все було так,
як хотіла ти.
Тому доведеться далі
писати всі ці листи.
Доведеться
змиритися з тим,
що все мине.
Доведеться не говорити
про важливе та головне,
доведеться боятись свободи,
триматися меж.
Щастя не оминеш.
щастя не оминеш.
що все мине.
Доведеться не говорити
про важливе та головне,
доведеться боятись свободи,
триматися меж.
Щастя не оминеш.
щастя не оминеш.
Немає коментарів:
Дописати коментар