Письменники рідного краю. ІІ курс.

Письменники нашого краю

Моє Поділля – стежко руса

До богоокої ріки.

Від Коцюбинського до Стуса

Стоять у слові земляки.

                               М. Каменюк

     Вінниччина – щедра, багата  літературними талантами земля. Вона завжди вабила до себе чарівною природою і щирими людьми геніальних письменників, видатних митців, а також виплекала та подарувала світові цілу плеяду творців художнього слова.
     Подільськими стежками мандрував Великий український поет Тарас Шевченко. Часто подорожував Поділлям і неодноразово бував у Вінниці видатний представник єврейського народу письменник Шолом-Алейхем. На нашій плідній землі розпочала свою літературну діяльність Марко Вовчок, писала свої твори українська берегиня Олена Пчілка, у маєтку Потоцьких творив свою поезію російський письменник Олександр Пушкін.
     Вінницька земля є батьківщиною класика української літератури Михайла Коцюбинського, російського поета Миколи Некрасова, польського романіста Ярослава Івашкевича, майстра українського гумору Степана Руданського, літописця подільського краю Михайла Стельмаха, поета-дисидента Василя Стуса, письменника-мандрівника Миколи Трублаїні, романіста-фронтовика Василя Земляка.
     Не можливо уявити сучасну українську літературу без творів письменників-земляків Євгена Гуцала, Анатолія Бортняка, Володимира Забаштанського, Андрія М’ястківського, Ніни Гнатюк, Ганни Чубач, Галини Тарасюк, Григорія Усача, Миколи Луківа, Василя Кобця, Анатолія Гарматюка, Михайла Каменюка, Наталки Поклад, Валентини Сторожук, Тетяни Яковенко…
     Все гучніше про себе заявляють молоді письменника Вінниччини Ірина Зелененька, Валентина Гальянова, Руслана Мельничук, Катерина Девдера Оксана Барбак, Андрій Стебелєв, Вадим Василенко, Микола Антощак, Дмитро Штофель та багато інших. Можливо серед цих імен є майбутні класики української літератури, а сьогодні вони натхненно пишуть ліричні вірші, громадянську поезію, живу прозу, дотепний гумор.
     Вінниччина має письменників, які  писали і пишуть не лише для дорослих, але й для дітей. Михайло Коцюбинський, Михайло Стельмах, Овсій Дріз, Тетяна Волгіна, Євген Гуцало, Андрій М’ястківський, Анатолій Гарматюк – це письменники-земляки, які створили цілу дитячу літературну планету. Сьогодні для маленьких читачів цікаві твори пишуть вінницькі письменники Василь Кобець, Володимир Рабенчук, Григорій Усач, Олександр Височанський, Тетяна Яковенко, Олена Вітенко, Сергій Свердл, Людмила Брендак та багато інших.

Сторожук Валентина Петрівна

нар. 28 березня 1966 р. у с. Білашки Погребищенського р-ну на Вінниччині. Закінчила філ. ф-т Вінницького держ. пед. ін-ту (1988). Працювала у системі освіти та культури, з 2010 р. – заступник голов. ред. журн. «Вінницький край».

Поетеса, прозаїк. Авторка понад 10 книг, у т. ч.  поезій: «Без тижня рік» (1990), «Пам’ять шипшини» (1999), «Дивина» (2002), «Сонцепоклонник: поетичний вінок Михайлові Коцюбинському» (2002), «Третя Пречиста» (2005), «Зелена Неділя» (2006), «Голос трави» (2010), «Я-ЗИЧНИЦЯ» (2015); роману «Чорна черешня» (2011), збірки оповідань «Переклад з ластовиної» (2015); трьох книг для дітей. Окремі твори покладені на музику. Упорядник кількох колективних збірників і антологій, авторка багатьох різножанрових публікацій у періодиці, у т. ч. з питань фольклористики, краєзнавства, рецензій, передмов до книг інших авторів.

Заслужений працівник культури України (2006). Лауреат літ. премій ім. М. Трублаїні (1989), М. Коцюбинського (2000), Є. Гуцала (2002),  «Благовіст» (2006), ім. Марка Вовчка (2007), М. Стельмаха (2010), А. Бортняка (2013), член журі фестивалю «Підкова Пегаса» (2011, 2012).

Членкиня НСПУ з 1998 р., НСЖУ з 2009 р.

Проживає у с. Сосонка Вінницького району на Вінниччині.

БІЛЕ́НЬКА Ліна

БІЛЕ́НЬКА Ліна (справж. – Студецька Енгеліна Тимофіївна; 10. 01. 1925, с. Юзвин, нині Некрасове Вінн. р-ну Вінн. обл.) – поетеса. Дружина М. Студецького. Чл. НСПУ (1995). Чл. Міжнар. асоц. укр. дит. письменників (1990). Закін. Вінн. пед. ін-т (1954), де й працювала, а також у редакціях вінн. газет і літконсультантом у Вінн. письменниц. орг-ції (1982– 84). Пише переважно для дітей. Почала друкуватися 1945 в г. «Вінницька правда», згодом в альманахах та журналах. Перша кн. «Українським дітям у всьому світі» вийшла в Едмонтоні 1990. Перевидана й значно доповнена 1996 в Києві. Окремі твори перекладені балкар., кабардин. і рос. мовами.

КО́БЕЦЬ Василь Дмитрович

 (04. 11. 1943, с. Слободище Дашів., нині Іллінец. р-ну Вінн. обл.) – письменник. Батько П. Кобця. Чл. НСПУ (1975). Обл. літ. премії ім. М. Трублаїні (1974), ім. М. Коцюбинського (1988), ім. І. Богуна (1999), ім. І. Огієнка (2011). Закін. Львів. ун-т (1972). Працював у г. «Червоний прапор», 1972–75 – заст. ред. рай. г. «Трудова слава» та кор. г. «Вінницька правда». На твор. роботі. 1992–94 у Греції вивчав історію антич. світу. Голова Вінн. орг-цій Конгресу укр. інтелігенції (від 1996), НСПУ (2002–05), Літ.-мист. об’єдн. ім. В. Стуса (від 2000). Гол. ред. ж. «Собор» (Вінниця, від 2005). Дебютував 1958 віршами у г. «Прапор перемоги» (Іллінці). У поезії сповідує вірність нац. ідеї, возвеличує люд. почуття, осмислює долю рідного народу, його боротьбу за свободу. Худож.-докум. повісті «Поле моє» (1975), «Джерела б’ють» (1976), «Будень, як свято» (1978; усі – Київ) – розповіді про непросту селян. долю, красу рідного краю, тяжкі життєві перипетії. Створив низку повістей для юних читачів: «Осінні дзвони» (1982), «Вересневий день» (1988; обидві – Київ), «Незвичайна знахідка в старій хаті, або Житіє “індуса” Тія», «Дана, Василько та білий світ» (обидві – 2001), «Бережи свою фортецю», «Пригоди полярних робінзонів» (обидві – 2011; усі – Вінниця). Романи «Юрський горизонт» (1985), «Не осуди свого кохання» (1991; обидва – Київ) – про сміливих і героїч. укр. робітників Сибіру, які не втратили зв’язку з рідною землею. Уклав зб. творів вінн. і кабардино-балкар. письменників «Побратимська вірність» (О., 1989), літ.-мист. альманахи «Подільська пектораль», «17 вересня» (обидва – 2002), «Сторожові вогні над Божою рікою», «Немирівські мелодії» (обидва – 2007), «Ми в дорогу вийшли на світанні», «Презентація орлиного польоту» (обидва – 2009), «Стусове коло», «Повертаюся в рідний Брусилів» (обидва – 2010), «День народження весни», «Микола Вінграновський – поет степу, любові і вічності» (обидва – 2011; усі – Вінниця). Автор літ.-публіцист. дослідж. про творчість М. Стельмаха «Зійдуть сніги і правда проросте» (В., 2012). Перекладає з болгар., грец., польс. літ-р. Окремі твори К. перекладено болгар., грец., польс., рос. та ін. мовами. Фінансував спорудження пам’ятників В. Стусу (Вінниця, 2002) та І. Огієнку (м. Брусилів Житомир. обл., 2010; скульптор обох – А. Бурдейний).

Тетяна Василівна Яковенко

народилася 16 травня 1954 року в селі Соболівці Теплицького району Вінницької області. Після закінчення Соболівської середньої школи працювала робітницею на місцевому цукровому комбінаті, вчителювала у школах Теплицького району, була на комсомольській роботі.

Закінчила Вінницький державний педагогічний інститут та аспірантуру при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України.

Кандидат філологічних наук. Доцент. Відмінник освіти України.

З 1983 по 2012 — викладач кафедри української літератури Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського.

Член Національної спілки письменників України з 1988 року.

Понад десять років керувала обласною дитячою літературно-мистецькою студією «Мережка». З 1999 року по 2012 — керівник літературно-мистецької студії при ВДПУ «Вітрила». Автор кількох десятків передмов до перших книг молодих авторів Поділля. Понад десять років була членом приймальної комісії Національної спілки письменників України. Нині — керівник обласної літературно - мистецької студії "Автограф" при Вінницькому обласному Будинку культури вчителя та студентської літературної студії "Словоцвіт" при Вінницькому гуманітарно - педагогічному коледжі.  

Авторка книг лірики — «Совість» (1986), «Любов вам до лиця» (1987), «Щоденна Батьківщина» (1990), «Автопортрет з конваліями» (1992), «Передчуття трави» (1993), «Кольорова ніч» (1998), «Спокуса сповіді» (2001), «І золото сміху, і срібло сльози» (2006), «Живий вогонь» (2009), «Небесний сад» (2012) та переспівів зі Святого Письма — «Псалми Давидові» (2002), «Книга псалмів» у переспівах Тетяни Яковенко» (2003), «Пісня над піснями» в художньому переспіві Тетяни Яковенко» (2004), «Книга Екклезіястова» в художньому переспіві Тетяни Яковенко» (2005), «Книга пророка Даниїла» в художньому переспіві Тетяни Яковенко (2008), "Осанна Господу, осанна" (2013) а також — кількох віршованих казок для дітей — «Казка про бджілку Джулю» (2005), «Казка про мишку Бришку» (2005), «Спорт у звірів у пошані» (2005) та ін. Окремими публікаціями у журнальній періодиці вийшли пе­респіви біблійних книг — «Книга пророка Софонії» (2008), «Книга Рут» (2008), «Книга пророка Йони» (2008) та ін.

Лауреат літературно-мистецьких премій — обласних молодіжних ім. Миколи Трублаїні (1978) та «Кришталева вишня» (2001), всеукраїнських — ім. Михайла Коцюбинського (2002), «Благовіст» (2003), ім. Євгена Гуцала (2004), ім. Івана Огієнка (2008), ім. Михайла Стельмаха (2008), ім. Марка Вовчка (2008), ім. Павла Тичини (2009), ім. Анатолія Бортняка (2010), міжнародної — ім. Івана Кошелівця (2008).

На вірші Тетяни Яковенко написано кілька десятків пісень вінницькими композиторами — Олександром Пільченом, Леонідом Грушевським, Ольгою Янушкевич, Андрієм Шиньковичем, Наталею Тодосієнко, Веронікою Остапчук, Тетяною Скомаровською , Яковом Поляхівським,  Максимом Колесніковим (Казахстан) та ін.

Обиралася депутатом Вінницької обласної ради V скликання, головою постійної комісії з питань освіти, культури та духовного відродження, членом Президії обласної ради.

Голова Вінницької обласної краєзнавчої літературно-мистецької громадської організації «Велика рідня».

«Людина року — 2010» в номінації «Митець».

За значний особистий внесок у культурно-освітній розвиток України нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

Заслужений працівник культури України.