Складні випадки вживання знака м'якшення у словах. Домашнє завдання. Українська мова. І курс. Вправа 3.

       Вправа 3. Перепишіть, замість крапок поставте, де потрібно,  знак м'якшення і поясніть правопис кожного слова.

Тон..ший, мен..ший, молот..ба, с..огодні, бо­рот..ба, сіл..с..кий, п’ят..десят.., вісім..десят.., лі­кар.., батал..йон, Хар..ків, кріз.., Гор..кий, тр..ох, п’ят..ох, піс..ня, т..мяний, чебрец.., на таріл..ці, Натал..ці, барабан..щик, дон..ці, сопіл..ці, рибал..ці, гал..мувати, корін..ці, ц..вірі..кати, мен..ше, т..мяний, біл..ше, змагают..ся, дон..чин, сіл..с..кий, облич.., річ.., Гадяч.., піч.., різ..бяр, камін..чик, стан..те, шіст..ма, Хар..ків, Ведмед..чук, Ковал..чук, Уман..щина.

В українськiй мовi буква Ь (знак м’якшення ) позначає м’якiсть приголосних звукiв.

Пишеться	НЕ пишеться
Пiсля д, т, з, с, ц, л, н на позначення м’яких приголосних [д′], [т′], [з′], [с′], [ц′], [л′], [н′], [̂дзˆдз^′]: a) У кiнцi слова: суть, день; б) У серединi слова перед твердим приголосним (крiм шиплячих): вiльний, боротьба; в) У серединi складу перед о та р: льон, втрьох; г) Пiсля л перед наступним м’яким приголосним: льох; Як запам’ятати: М’який знак пишеться пiсля всiх приголосних речення «Де ти з’їси цi лини, Дзар».	Пiсля букв на позначення: а) Губних [б], [п], [в], [м], [ф]: кров, степ; Як запам’ятати: Губнi приголоснi можна запам’ятати за допомогою «Мавпа буф». б) Шиплячих [ж], [ч], [ш] (тобто букв ж, ч, ш, щ): кущ, нiж, пiч; в) [р] у кiнцi слова та складу: лiкар, Харкiв, базар;
У суфiксах: а) -ськ-, -зьк-, -цьк-: бахчисарайський, близько , донецький; б) -ньк-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -iсiньк-, -юсiньк-: сторононька, тонесенький, малюсiнький.	У буквосполученнях лч, лц (походять з лк), нч, нц (походять з нк), сч, сц (походять з ск): матiнцi, матiнчин – матiнка.
У буквосполученнях льч, льц (походять з льк), ньч, ньц (походять з ньк), сьч, сьц(походять з ськ): неньцi, неньчин – ненька.	Мiж подвоєними лiтерами на позначення подовженого приголосного: знання, зiлля.
У словах рiзьбяр, тьмяний i похiдних.	Пiсля н та перед шиплячими i суфiксами -ськ-, -ств-: тонший, панство, волинський. Виняток: женьшень.
	У кiнцi першої частини складних слiв: вiсiмдесят, шiстсот.

Підмет і присудок. Домашнє завдання .Українська мова. ІІ курс. Вправа №2

Вправа 2. Спишіть,підкресліть граматичні основи у реченнях

1. Ніч — пора відпочинку (Ваш.) 2. Без роботи день роком стає. (Нар. те.) 3. Слово своє буду гострити на кремені моєї душі. (Стеф.) 4. Прекрасна людина в бою за Батьківщину. (Довж.) 5. Багатство землі нашої — слава людей її. (Панч.) 6. Голос гро­мадськості. А він має лунати впевнено, кваліфіковано і перекон­ливо. (Загреб.) 7. Якою красивою є людина в праці! (В. Вільний) 8.Будівля була відкрита всім чотирьом вітрам (О. Гончар). 9. Микола був у списку п'ятдесятим. 10. Слова з протилежним значенням називають антонімами. 11. Життя стає радістю і святом для кожного у рідному краю (В. Сосюра). 12. Незвичайна краса відкрилася перед очима. Води спокійної річки виблискували срібними переливами (В. Вільний). 13. У Києві є чарівні своєю красою й привабливістю місця (Остап Вишня). 

Матеріал для опрацювання.

Підмет і присудок. Способи вираження підмета. Простий і складений присудок

Підмет — головний член речення. Відповідно до способу вираження підмет поділяється на два типи — простий і складений.

Простий підмет може виражатися: 1) іменником або займенником у називному відмінку; це найтиповіше вираження (Настав вечір. Вони із захопленням розповідали про подорож); 2) будь-якою частиною мови, вжитою у значенні іменника в називному відмінку, наприклад: прикметником (Багаті на печі сиділи та калачі їли); дієприкметником (Визволені радісно кинулись до воїнів); числівником (Швидко повернувся й третій); неозначеною формою дієслова (Малювати було улюбленою мрією малого Тараса);прислівником (Одержане на першому екзамені «відмінно» дуже мене підбадьорило);вигуком (Невгамовне «Слава!» заповнило Хрещатик).

Складений підмет виражається словосполученням або реченням, якщо вони вжиті у значенні іменника в називному відмінку (П’ять учнів відмовилися їхати на екскурсію. «Запорожці пишуть листа турецькому султану» — найвідоміша картина І. Рєпіна).

Присудок — головний член речення, який вказує на дію, стан, ознаку підмета і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? та ін. Присудок буває простий і складений.

Простим дієслівним присудком називається присудок, виражений дієсловом дійсного, умовного або наказового способу (Співали чистими дзвінкими голосами діти ), а також фразеологізмами зі значенням дії (Це вже ви передали куті меду (Марко Вовчок)).Присудок, виражений дієсловом теперішнього або майбутнього часу, узгоджується з підметом в особі й числі, а виражений дієсловом минулого часу — у числі й роді.

Складений присудок може бути іменним або дієслівним.

Іменним складеним називається присудок, представлений сполукою дієслова-зв’язки бути у будь-яких способових і часових формах та іменної частини, вираженої іменником, прикметником, дієприкметником, займенником, числівником (Тютюн був високий і густий-прегустий (О. Довженко)).

Дієслівним складеним називається присудок, який складається з неозначеної форми дієслова і допоміжного дієслова в будь-якій способовій формі (Починає займатися схід сонця). При цьому на дію підмета вказує неозначена форма дієслова. Допоміжне ж дієслово, по-перше, вказує на спосіб і час; а по-друге, — позначає початок і завершення, тривалість, необхідність, можливість, бажаність дії (Воронцов мусив кілька разів крикнути, доки його почули (О. Гончар)). З неозначеною формою дієслова у складених присудках можуть вживатися також дієприкметники і прикметники, зокрема такі прикметники короткої форми, як ладен, згоден, певен, рад, а також присудкові прислівники треба, необхідно, можна, варто, слід (Я дуже радий вам допомогти). Функції допоміжного або неозначеного дієслів можуть виконувати і фразеологізми дієслівного типу (Брати не мали охоти поступатися суперникам. Хлопець звик бити байдики).

Уподібнення приголосних звуків. Домашнє завдання. Українська мова. І курс. Вправа №2

Українська мова, 1 курс.
Вправа №2

— Правильно запишіть слова, дібравши відповідну букву з дужок. 
Поясніть їх вимову й написання. 
Зробіть транскрипцію виділених слів.

Пала(г, х)котіти, ля(г, х)ти, бері(з, с)ка, 
в'ї(з, щ, ж)джати, ро(щ, з)чин, бе(ш, з, с)шумний, 
дорі(ш, ж)ка, льо(ч, т)ик, рі(д, т)кий, 
коро(ч, т)ший, кни(з, ж)ці, вчи(с, ш)ся.

Матеріал для опрацювання.

Уподібнення приголосних звуків

1.     За м’якістю

Під час уподібнення наступний звук впливає на попередній. Наприклад, у випадку уподібнення за м’якістю наступний м’який приголосний випливає на твердий:

[п’іс′н′а]

[рад′іс′т′]

[с′в’ато]

Уподібнення за м’якістю стосується звуків д, з, с, ц, л, н (Де ти з’їси ці лини?). Якщо вони стоять перед наступним м’яким або пом’якшеним, теж стають м’якими.

2. За дзвінкістю

Однією із особливостей правильної української вимови є одзвінчення глухих приголосних. Це помітно у таких словах:

Футбол [фудбол]

Анекдот [анеиґдот]

Лічба [ліджба]

Вокзал [воґзал]

Отже [одже]

3. За глухістю

На відміну від російської мови, в українській дзвінкі приголосні в кінці слів не оглушуються. Вмовляємо їх дзвінко:

Сторож [сторож]

Дуб [дуб]

Оглушення в українській мові відбувається тільки у 5 словах (та в похідних від них):

Вогко [вохко]

Легко [лехко]

Кігті [к’іхт′і]

Нігті [н′іхт′і]

Дьогтю [д′охт′у]

Крім того, може інколи оглушуватися префікс з- перед глухими приголосними

Зсипати [с:ипати]

4. За місцем і способом творення

Це, напевно, найскладніший випадок уподібнення. Його можна просто вивчити:

-ться         [ц′:а]      сміється [см’ійец′:а]

-шся          [с′:а]      хвилюєшся [хвил′уйеис′:а]

-сш-          [ш:]      винісши [вин′іш:и]

-тч-           [ч:]       отчий [оч:ий]

-жці          [з′ц′і]      книжці [книз′ц′і]

-тці           [ц′:і]      тітці [т′іц′:і]

-чці           [ц′і]       сестричці [сеистриц′:і]

-зж-          [ж:]      зжати [ж:ати]

Словосполучення. Українська мова. ІІ курс. Домашнє завдання. Вправа №1.

1.  

Вправа 1. У наданих словосполученнях визначте головне і залежне слово. Розберіть словосполучення і накресліть схему кожного.

1. творча праця, 2. ранкова зарядка, 3. як у воду опущений, 4. цікава екскурсія в музей, 5. готуватися до екзамену, 6. міст через Дніпро, 7. дощ іде, 8. приїзд делегації, 9. герой твору, 10. буду працювати добре, 11. відпочивати в селі, 12. далеко від берега, 13. засохлий на сонці, 14. співаючи пісню, 15. буде читати, 16. навколо лісу.

Матеріал для опрацювання.

Синтаксис — це розділ граматики, який вивчає будову та значення словосполучень і речень. Основними одиницями синтаксису є словосполучення, речення і складне синтаксичне ціле (текст).

Словосполучення - це смислове й граматичне об'єднання двох або кількох повнозначних слів на основі підрядного синтаксичного зв'язку: святковий день, сумлінно працювати, грона винограду.

Словосполучення не ототожнюється ні зі словом, ні з реченням.

Ознаки словосполучення:

складається з двох (кількох) повнозначних слів;

називає предмет, дію, їхні ознаки;

становить розчленовану конкретизовану назву певного явища;

виступає елементом речення;

позбавлене завершеного інтонаційного оформлювання;

не є самостійною одиницею мовного спілкування.

Словосполучення різняться за будовою і значенням (яке залежить від будови).

Словосполучення характеризують за:

будовою;

типом синтаксичного зв'язку;

ступенем семантичного злиття компонентів;

засобами зв'язку компонентів;

морфологічним вираженням головного слова;

смисловими відношеннями між компонентами.

За будовою

Прості	Складні
Утворюються з двох (зимові канікули, підготовка до іспиту, яскраве сонце) чи з кількох повнозначних слів із залежною семантично неподільною частиною (дитина років п'яти, люди літнього віку, більш здібний учень, взуття великого розміру, дівчина з блакитними очима, бути скупим).	Утворюються поширенням компонента простого словосполучення: поговорити з учителем групи продовженого дня, тримати в міцних руках.

Компоненти словосполучення граматично нерівноправні: однин з них є головним (від якого ставиться питання), а інший – залежним (яке відповідає на це питання) словом. Лексичне значення головного слова самостійне, а значення залежного слова уточнює і поширює значення головного.

Морфологічні вираження головного слова

№	Морфологічне вираження	Приклади
1.	Іменникові	щира бесіда, ручка дверей, моє щастя, пожовкле листя, уміння промовляти
2.	Прикметникові	білий від снігу, вдячний учителю, дуже сильний, залежний від усього, змушений відмовити
3,	Числівникові	двоє учнів, кілька книжок, один з нас, до п'яти кілограмів, одна друга площі
4.	Займенникові	дехто з нас, хтось із однокласників, щось інше, кожний з них, я з тобою.
5.	Дієслівні	шанувати батьків, навчився грати, вітатися ґречно, піклується про мене, ішла берегом
6.	Прислівникові	близько до школи, рано вранці, удвоє довша, дуже голосно, зовсім недавно

Зауважте!

Не є словосполученнями:

-         сполучення підмета і присудка: прийшла весна, забіліли сніги, гудуть вітри, зійшло сонце;

-         сполучення відокремлених членів речення з пояснюваним словом: річка, швидка і стрімка, крига, гладенька й міцна;

-         фразеологізми: байдики бити, впадає в око, голову сушити;

Хоч фразеологізми й не становлять словосполучення як окремої синтаксичної одиниці, проте можуть входити до складу синтаксичного словосполучення як один із його компонентів: сушити собі голову, рукою подати до школи, припнути язика з переляку.

-         форми ступенів порівняння прикметників і прислівників: більш підготовлений, найбільш говіркий, більш докладно;

-         форми майбутнього часу і наказового способу дієслів: буду говорити, будемо слухати, будуть вчити, нехай прочитають;

-         сполучення повнозначних слів із службовими: край лісу, поблизу школи, перед учнями, давай напишемо;

-         сполучення іменних частин мови з дієсловами – зв’язками: буду студентом, стане журналістом;

-         слова, поєднані сурядним зв’язком: батько й мати, ніч і день, схилився та й дивиться;

-         синтаксично нерозкладні сполучення слів та словоформ: перше вересня, усі ми.