Синоніми, омоніми, пароніми і антоніми. Домашнє завдання. Українська мова. І курс. Вправа 5.

      Вправа 5. До кожного з поданих словосполучень підібрати антонімічні  словосполучення. З трьома словосполученнями на вибір скласти речення.

       Свіжий хліб — черствий хліб, свіже повітря, свіже печиво, свіжа риба, ясно надворі, ясно говорить, ясно виклав, ясно горить, простий механізм, просте пи­тання, простий лист, холодний клімат, холодна зустріч.

Синтаксис. Головні та другорядні члени речення. Домашнє завдання. Українська мова. Вправа 3. ІІ курс.

Вправа 3. Підкресліть головні і другорядні члени речення. Визначте тип обставин у цих реченнях.

1. Пахло свіжим хлібом, свіжою житньою соломою, медом і яблуками. 2. За літніми клопотами непомітно підійшла печальна осінь (В. Коз.). 3. Гаї, заквітчані в жовті і багряні барви, вигріваються під лагідним осіннім сонцем (І. Ц.). 4. На високій кручі мовчазно, скинувши шапку, стояв Вовнига (Я. Б.). 5. Під ранок, напевне, візьметься мороз (М. Вінгр.). 6. І десь там, в дрімотному ранковому серпанку безшелесних хащів, вітаючи народження нового дня, нестримно, жагуче лящали, пристрасно заходились, нестямно витьохкували міріади солов’їв (В. Коз.). 7. Обабіч прадавнього чумацького шляху – далеко в степу – розбрелися високі вежі. 8. Залізне плетиво геометричних фігур нагадує своїми контурами ракети, націлені вгору. 9. Гострими шпилями, мов чутливими антенами, вони, здається, прислухаються, як перемовляються світи (О. Г.). 10. Напоєний цілющим зіллям, зігрітий теплом, Остап розплющив очі (М. Коц.).

Матеріал для опрацювання.

Інтернет-олімпіада з української мови "Осінь-2018", проект Всеосвіта

Мої студенти взяли участь у інтернет-олімпіаді з української мови "Осінь-2018" проекту Всеосвіта. Кожен учасник отримав сертифікат про участь та купу задоволення від виконання цікавих завдань.

Синтаксис. Головні та другорядні члени речення. Домашнє завдання. Українська мова. ІІ курс

Вправа 2. Виділіть головні та другорядні члени в кожному реченні. Зробіть синтаксчний розбір речень.

1. Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива (Т. Шевченко). 2. Усе буйніше розквітала весна.

3. Пропливають зорі України над моїм розчиненим вікном (В. Сосюра). 4. Пролісок пробив листок торішній

(М. Рильський). 5. Веселе сонечко ховалось у веселих хмарах весняних (Т. Шевченко).

Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина

Другорядні члени речення поділяють на три типи: додаток, означення, обставина.

Додатком називається другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або розповсюджується стан чи ознака, і відповідає на питання непрямих відмінків кого? чого? ким? чим? кому? чому? кого? що? на кому? на чому? (Місяць заливає (чим?) своїм холодним промінням (що?) кімнату). Додатки виражаються передусім іменниками та займенниками і відносяться до дієслова. Також додаток може відноситися до прикметника або іменника (Винахід маленького генія вартий уваги). Крім займенників та іменників, додаток може бути виражений будь-якою частиною мови, вжитою в значенні іменника, якщо вона відповідає в реченні на питання непрямих відмінків, наприклад: прикметником (Доручаємо цю справу черговому); числівником (Школяр досить швидко поділив дванадцять на чотири); дієприкметником (Прибулих вітали хлібом-сіллю учасники фестивалю); прислівником (Ми не віримо вашому «потім»); неозначеною формою дієслова (Як же я люблю блукати осіннім лісом); вигуком (Капітану довелося докласти чимало зусиль, щоб зупинити це гучне «ура»); а також словосполученням (Галя із захопленням переказувала друзям «Казку про яян» Е. Андієвської).

Додатки бувають прямі і непрямі. Прямим називається додаток, який підпорядковується перехідному дієслову і виражений знахідним відмінком без прийменника (Взяла зілля, поклонилась (Т. Шевченко)). Прямий додаток також може бути виражений формою родового відмінка без прийменника, якщо: 1) при перехідному дієслові є заперечна частка не (Не кидай матері, казали… (Т. Шевченко)); 2) якщо дія переходить на частину предмета (Принеси мені, будь ласка, води). Усі інші додатки є непрямими (Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою (Т. Шевченко)).

Означенням називається другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) скільки? (лише в непрямих відмінках). Означення відноситься до іменника або до іншої частини мови, вжитої у значенні іменника. Означення бувають узгоджені та неузгоджені.

Узгодженим називається означення, яке узгоджується з означуваним словом у роді, числі й відмінку (Теплий краплистий дощ застав птахів і людей серед поля (В. Земляк)). Узгоджені означення виражаються прикметниками, дієприкметниками, займенниками, порядковими числівниками.

Неузгодженим називається означення, яке не має спільного з означуваним словом роду, числа, відмінка або виражене невідмінюваним словом (Стала наближатися година рушати в дорогу (С. Васильченко)). Неузгоджені означення виражаються іменниками в непрямих відмінках; займенниками його, її, їх, якщо вони відносяться до іменника і вживаються у присвійному значенні; неозначеною формою дієслова; прислівниками, а також цілими словосполученнями, зокрема фразеологізмами (У селі знайшовся такий майстер на всі руки).

Обставинами називаються другорядні члени речення, які вказують на місце, час, причину, мету, спосіб дії. Обставини відносяться до дієслів. За значенням обставини поділяються на такі групи: місця (де? куди? звідки?), часу (коли? як довго? відколи?),причини (чому? через що? з якої причини?), мети (для чого? з якою метою?), умови (за якої умови? у якому випадку?), допусту (незважаючи на що?), способу дії (як? у який спосіб?): Раз Жаба вилізла (куди?) на берег (для чого?) подивитися та й (як?) трошечки(як?) на сонечку погрітися (Л. Глібов)).

Складні випадки вживання апострофа у словах. Домашнє завдання. І курс. Українська мова. Вправа 4.

Вправа 4. Запишіть слова у дві колонки: 1) у яких вживається апостроф; 2) у яких не вживається апостроф.

          Опам..ятатися, бур..як, дев..ять, р..явкати, нев..язкий, електрозвар..ювання, ад..ютант, атель..є, голуб..ятко, духм..яний, об..їзд, вар..яг, Лук..янівка, інформб..юро, об..єкт, кань..йон, верб..я, р..явкнути, арф..яр, авант..юра, дов..янути, щупл..явий, оп..яніти, евол..юція, інтерн..ю, ф..юзеляж, різьб..яр, верб..я, ад..юльтер, ад..ютант, н..юанс, к..ювет, нав..язливий, Омел..ян,  В..єтнам, хутор..янин, об..єм, б..юст, б..є, лл..ється, Ілл..я, об..єкт, р..яно,  об..єднання, напам..ять, астрахан..ський, ув..язнений, св…ято, цв..ях, моркв..яний, Мін..юст, черв..як.

Матеріал для опрацювання.

Апостроф ставимо після:	Апостроф не ставимо:
Після б, п, в, м, ф (мавпа Буф), якщо перед ними немає іншої приголосної (крім р)перед я, ю, є, ї: б’ю, п’є, тім’я, в’язи, черв’як, В’ячеслав.	Коли перед губними б, п, в, м, ф стоїть інша приголосна (крім р): мавпячий, морквяний, свято, тьмяний, цвях, різьбяр.
Після р в кінці слова або складу при роздільній вимові: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, подвір’я, кур’єр.	Після р (коли слово вимовляється нероздільно і р пом’якшений): буря, гарячий, крюк, рясний, Рєпін.
У власних назвах після к та інших твердих приголосних в кінці складу: Лук’ян, Лук’яненко, Ареф’єв, Руж’є.
Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’якзикий, від’їзд, під’їзд, з’їхати, об’єм, під’їхати, пів’юрти, роз’юшити, пан’європейський, пів’яблука, дит’ясла.
У словах іншомовного походження та похідних від них
а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, ж, ч, ш, р: б'єф, комп'ютер, п'єдестал, інтерв'ю, прем'єр, торф'яний, к'янті, миш'як, кар'єра; П'ємонт, П'яченца, Рив'єра, Ак'яб, Іх'ямас; Барб'є, Б'єрнсон, Б'юкенен, Женев'єва, Ф'єзоле, Монтеск'є, Руж'є, Фур'є. б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад'юнкт, ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура.	Коли я, ю позначають пом'якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Рюдберг.