https://zno.osvita.ua/ukrainian/
http://testportal.gov.ua/ukrayinska-mova-i-literatura-2019/
неділя, 15 грудня 2019 р.
Правила вживання великої літери. Домашнє завдання. І курс.
Вправа 15. Правильно напишіть слова і словосполучення з великої або малої літери.
(к)онституційний (с)уд (у)країни, (а)ндріївський (у)звіз, (л)ауреат (д)ержавної премії імені Тараса Шевченка, (м)уза, (д)ід-(м)ороз, д)охристиянська (д)оба, (р)еспубліка (м)олдова, (а)соціація міст (у)країни, (м)іжнародний (б)лагодійний (ф)онд конкурсу В. Горовиця, (п)апа (р)имський, (р)имський(п)апа, (є)пископ, (р)ектор (к)иївського (у)ніверситету, (р)осіянин, (п)рокурор, (п)резидент України, (г)еркулес, (і)ссик-(к)уль, (м)итрополит, (а)нгел, (б)огородиця, (і)сус (х)ристос, (н)ародний (а)ртист України, (а)рхангел (м)ихаїл, (р)обінзон, (м)іністр (о)світи і (н)ауки України, (а)кадемік ВШ України, (г)олова профкому, (к)обзар, (д)епутат (в)ерховної (р)ади, (д)і (в)ітторіо, (д)’(а)ламбер, (д)е (г)олль, (к)аменяр, (ч)ервона (ш)апочка, (у)країнська (с)оціал-(д)емократична (п)артія, (ч)атир-(д)аг, (в)улиця (г)енерала (п)отапова, (м)іністерство (к)ультури (у)країни, (з)ал (з)асідань (в)ерховної (р)ади (у)країни, (м)істо (ж)овті (в)оди, (п)енсільванія- (а)веню.
Матеріал для опрацювання.
Велика літера у власних назвах
1. З великої букви пишуть індивідуальні імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська людей, назви дійових осіб байок, казок, драматичних творів.
У подвійних (потрійних і т. д.) іменах і прізвищах з великої букви пишуть кожне слово (окремо або через дефіс): Іван Якович Франко, Артем (Федір Андрійович Сергєєв), Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка), Ярослав Мудрий, Зіновій-Богдан, Мавка, Перелесник, Лебідь, Щука і Рак, Івасик-Телесик, Дід Мороз, Хо, Вернигора, Квітка-Основ’яненко, Вольфґанґ-Амадей, Франклін Делано Рузвельт, Вільгельм Фрідріх Гегель.
У подвійних (потрійних і т. д.) іменах і прізвищах з великої букви пишуть кожне слово (окремо або через дефіс): Іван Якович Франко, Артем (Федір Андрійович Сергєєв), Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка), Ярослав Мудрий, Зіновій-Богдан, Мавка, Перелесник, Лебідь, Щука і Рак, Івасик-Телесик, Дід Мороз, Хо, Вернигора, Квітка-Основ’яненко, Вольфґанґ-Амадей, Франклін Делано Рузвельт, Вільгельм Фрідріх Гегель.
Примітка. З малої букви пишуться імена, які вживають як загальні назви людей:меценат, робінзон, донжуан. Коли власні імена ще не втратили свого індивідуального значення, але вживають як загальні, то пишуться з великої букви: наші майбутні Макаренки і Сухомлинські.
Назви одиниць виміру, конкретних предметів, утворені від власних імен, пишуть з малої букви: ампер, ом, кулон, дизель (двигун), рентген (апарат, процедура), максим (кулемет), френч (одяг). Скорочені позначення одиниць виміру пишуться з великої букви: А — ампер, К — кельвін, Н — ньютон.
Назви одиниць виміру, конкретних предметів, утворені від власних імен, пишуть з малої букви: ампер, ом, кулон, дизель (двигун), рентген (апарат, процедура), максим (кулемет), френч (одяг). Скорочені позначення одиниць виміру пишуться з великої букви: А — ампер, К — кельвін, Н — ньютон.
2. У романських і германських прізвищах та іменах артиклі, прийменники, частки ван, да, дас, де, даль, дер, дю, ла, ле, фон тощо пишуть з малої букви і окремо від інших складових частин: Людвіг ван Бетховен, Леонардо да Вінчі, Лопе де Вега, Женні фон Вестфален, фон дер Штольц.
Примітка. Артиклі, прийменники, частки пишуть з великої букви, якщо вони разом з другою частиною становлять одне слово (Вандервальде, Декорт, Дюбуа, Лафонтен, Фонвізін), якщо в мові-оригіналі пишуться з великої літери (Ле Корбюзье, Де Голль).
3. В арабських, тюркських та інших східних назвах осіб з великої букви пишуть початкова частка Ібн: Ібн Сіна, Ібн Русте.Частини власних імен аль, аш, ас, ад, ель, ес, бей, бек, заде, зуль, паша, шах, огли, оглу пишуть з малої букви і, як правило, через дефіс: аль-Біруні, Омар-аш-Шаріф, Ібрагім-бей, Турсун-заде, Ізмаїл-паша, Мелік-шах, Кер-огли, ес-Зайят.
4. Усі частини корейських, в’єтнамських, бірманських, індонезійських, японських прізвищ та імен пишуть окремо і з великої букви: Кім Ір Сен, Хо Ші Мін, Нгуєн Конг Хоан, Наборі Семи, Курахара Корехіто.
5. З великої букви пишуть індивідуальні міфологічні та релігійні найменування: Прометей, Молох, Перун, Зевс, Венера, Магомет, Будда. Якщо міфологічні індивідуальні назви вживаються як загальні, то пишуть із малої букви (аполони і венери), з малої букви пишуть також видові міфологічні назви (русалка, муза, німфа, сирена).
6. З великої букви пишуть умовні власні імена в договорах і актах: Договірні Сторони, Уряд, Надзвичайний і Повноважний Посол, Автор.
7. З великої букви пишуть присвійні прикметники, якщо вони виражають індивідуальну належність людині: Вірин, Галин, Олексіїв, Петренків.
Присвійні прикметники, що входять до складу назв, які мають значення «пам’яті», «імені», також пишуть із великої букви: Шевченківська конференція, Макаренківські читання.
Присвійні прикметники пишуть з малої букви, якщо мають у своєму складі суфікс -ськ-чи входять до складу фразеологічних одиниць: франківські рукописи, горьківський стиль, гордіїв вузол, піфагорова теорема, сізіфова праця.
Присвійні прикметники пишуть з малої букви, якщо мають у своєму складі суфікс -ськ-чи входять до складу фразеологічних одиниць: франківські рукописи, горьківський стиль, гордіїв вузол, піфагорова теорема, сізіфова праця.
8. З великої букви пишуть клички тварин: Рябко, Мурка, Каштан, Гнідий, Лиса, Ряба. Назви порід тварин пишуться з малої букви: білий леггорн, азербайджанський гірський меринос, сибірська лайка, вівчарка, пінчер.
9. У спеціальній літературі з великої букви пишуть назви сортів рослин: Білий налив, Шпанка рання (вишні), Лісова красуня (груші), Ренклод (сливи).
10. 3 великої букви пишуть астрономічні назви: Земля, Місяць, Сатурн, Венера, Юпітер, Великий Віз, Велика Ведмедиця, Чумацький Шлях.
11. Назви частин світу у прямому значенні пишуть із малої букви: схід, захід, північ, південь, південний захід, північний схід тощо. Якщо ці назви входять до складу територіальних найменувань, то пишуться з великої букви: Далекий Схід, країни Заходу, Південне Полісся, народи Крайньої Півночі.
12. Назви морів, озер, річок, гір тощо, крім родових назв, які вживаються у прямому значенні, пишуть із великої літери: Антарктида, Говерла, Москва-ріка, озеро Світязь, Скандинавський півострів, Північний полюс, Чорне море.
Якщо складова частина найменування втратила своє пряме значення, то пишуть із великої літери: Великі Луки, Ясна Поляна, Булонський Ліс, Золотий Ріг.
Службові слова, що входять до складних географічних найменувань, пишуть із малої літери і виділяються дефісом: Комсомольськ-на-Амурі, Ростов-на-Дону, Ріо-де-Жанейро, Па-де-Кале.
13. У назвах геологічних і водних басейнів, родовищ корисних копалин неродові назви пишуть із великої букви: Дніпровський басейн, Кременчуцьке водосховище, Курська магнітна аномалія, Волго-Донський канал, Чіатурське родовище.
14. У вітчизняних назвах вулиць, площ, парків, гаїв їх родові означення пишуть із малої літери: вулиця Шевченка, Львівська площа, Першотравневий парк, проспект Перемоги.
Примітка.Так само з малої букви пишуть у назвах вулиць слова брід, узвіз, яр, вал. ворота, міст: Кузнецький міст, Андріївський узвіз, Цимбалів яр, Добрий шлях, Верхній вал.
15. У назвах шляхів, залізниць, каналів, вокзалів, станцій, портів, пристаней тощо усі слова, крім родових, пишуть із великої букви: Одеська автострада, Київський вокзал, Військово-Осетинська дорога, Південно-Західна залізниця, аеропорт Бориспіль (але бориспільський аеропорт), пристань Канів.
16. У назвах районів, сільрад, шкіл, радгоспів тощо з великої букви пишуть тільки перше слово: Рожищенський район, Любченська сільрада, Переспинська середня школа, Тарасівський радгосп.
17. У назвах держав усі слова пишуть із великої букви: Угорська Республіка, Республіка Індія, Сполучені Штати Америки, Французька Республіка.
18. У назвах міжнародних об’єднань, союзів держав, а також у назвах міжнародних організацій усі слова, крім родових, пишуть із великої букви: Антанта, Балканські країни, Скандинавські країни, країни Близького Сходу, Всесвітня Рада Миру, Організація Об’єднаних Націй, Товариство Червоного Хреста й Червоного Півмісяця (але південні республіки, північні країни).
19. З великої літери пишуть неофіційні назви держав, міст, одиниць територіального поділу інших географічних об’єктів: Волинь, Закарпаття, Київщина, Підмосков’я, Полісся, Російська Федерація, Славутич (Дніпро), Лівобережна Україна.
20. У назвах міністерств та їх головних управлінь, а також у повних найменуваннях інших центральних установ і організацій з великої букви пишуть тільки перше слово:Академія наук України, Державний банк України, Міністерство освіти та науки України УРСР, Харківська облпрофрада, Волинський облвно, профком Технологічного університету Поділля
Примітка. На штампах, вивісках, заявах усі слова, крім службових, як правило, пишуть із великої букви: Українське Управління Цивільного Повітряного Флоту, Ректорові Київського Державного Університету їм. Т, Г. Шевченка.
21. З великої букви пишуть власні назви академій, інститутів, науково-дослідних установ, театрів, музеїв тощо, хоч перше слово цих назв може бути родовим означенням: Інститут мовознавства їм. О. О. Потебні АН України, Музей українського мистецтва, Театр ляльок, Будинок учителя, Палац одруження (але будинок відпочинку, будинок побуту).
22. Назви частин, відділів, секторів, інших підрозділів установ та організацій пишуть із малої букви: кафедра української мови, планово-економічний відділ заводу «Арсенал».
23. У назвах історичних епох, періодів, подій, революцій, народних повстань, рухів, селянських війн, знаменних дат, революційних свят тощо з великої літери пишеться перше слово: Жовтнева революція, Лютнева революція, Паризька комуна, Брестський мир, Вітчизняна війна 1812 року, Велика Вітчизняна війна, Бородінський бій, Перше травня.
24. У назвах з’їздів, конференцій, сесій, пленумів, засідань, президій, конгресів тощо з великої літери пишуть тільки слова типу всесоюзний, всеросійський, всеукраїнський, всесвітній, міжнародний, перший, другий: V Всеросійський з’їзд Рад (або П’ятий Всеросійський з’їзд Рад), Всесвітній конгрес прихильників миру.
25. У назвах орденів усі слова, крім родових і службових, пишуть із великої букви: орден Ярослава Мудрого, орден Трудового Червоного Прапора (але: орден Дружби народів, орден «Мати-героїня», орден «Материнська слава» 2-го ступеня).
26. Назви документів, якщо їм не передує родове слово, що стоїть поза назвою (статут, інструкція тощо), прийнято не брати в лапки й починати з великої букви: Декларація прав людини і громадянина, Декрет про мир, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.
27. У назвах творів літератури, мистецтва, наукових праць з великої букви пишуть перше слово: роман «Чотири броди», драма «Свіччине весілля», опера «Запорожець за Дунаєм», балет «Спартак», журнал «Мовознавство», газета «Освіта».
28. Умовні індивідуальні найменування кораблів, поїздів, літаків, автомобілів тощо, а також назви, що являють собою позначення машин, беруть у лапки й починаються з великої букви: крейсер «Аврора», атомохід «Арктика», бронепоїзд «Смерть ворогові», автомобілі: «Волга», «Жигулі», «Москвич-412», «Шкода», «Мерседес».
Ускладнення простих речень. Домашнє завдання. ІІ курс
Вправа 14. Спишіть речення, розставте пропущені розділові знаки. Обгрунтуйте їхнє вживання. Підкресліть однорідні члени речення відповідно до їхньої синтаксичної ролі.
1. Теплий дощ застав і птахів і людей серед поля (В. Земляк ). 2. Досі кожному сниться домівка колишня і лелече гніздо на дуплистій вербі (В. Скомаровський). 3. Мати дала нам і сонце і долю (В. Крищенко). 4. Тут живуть мої старі батьки і мене у гості виглядають (М. Луків). 5. Молодь вийшла у сад погуляти поспівати та пожартувати (О. Маковей).
Вправа 15. Перепишіть, вставте пропущені розділові знаки. Впишіть потрібні літери замість пропусків, де потрібно. Зробіть синтаксичний розбір речень.
1. Піднялися всі люди увесь край. О..же то була справді свята війна. (Марко Вовчок.). 2. Здаєт..ся то сам Бог нам зичить любові щастя і добра. (Д.Білоус.) Там цілий ліс набокуватих сосен. 3. Мабу..ь такі там віяли вітри. (Л.Костенко.) 4. До речі з лікувальною метою можна використовувати малину садову і дику. 5. Це ж стосуєт..ся інших рослин: яблунь, вишень, черешень. (Н.Зубицька.)
Матеріал для опрацювання.
Однорідні члени речення.
Члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні і відповідають на те саме питання, називаються однорідними.
Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією перелічування або протиставлення. У реченні вони функціонують як сурядні словосполучення.
Однорідні члени можуть становити відкритий ряд (допускають продовження) і закритий ряд (не допускають продовження). Наприклад, у реченні Ніколи перше не думав, що світ такий гарний, що клапоть неба, дерево, сміх, голос людини — приносять глибоку радість і, як повітря, потрібні людині (М. Коцюбинський) перший ряд однорідних членів речення — відкритий, другий — закритий (його закриває одиничний сполучник і).
У реченні може бути як один, так і більше рядів однорідних членів. Так, у реченні Для когось ліс — це гриби, для когось — суниці, чорниці чи ожина, для городян — переважно місце відпочинку з неодмінними шашликами і печеною в золі картоплею, хтось бере рушницю і йде в ліси полювати зайця, а то й кабана, а для них [лісників] гаї, діброви та березняки — це щоденна рутинна робота (З газети) є п'ять таких рядів.
Однорідні члени одного ряду виконують однакову синтаксичну функцію, тобто є тими самими членами речення — або всі тільки підмети, або всі тільки прямі додатки, або всі тільки обставини способу дії і т. д. Наприклад, у реченні Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Т. Шевченко) однорідні підмети — дума, пісня] однорідні присудки — не вмре, не загине. Однорідні члени найчастіше мають і однакове морфологічне вираження: Голос її окликався гнівом, докорою, огидою (Панас Мирний); але не завжди: Машина старенька, зате дешево дісталась мені (В. Дрозд).
Не є однорідними слова, які хоч і поєднані сурядним зв'язком (за допомогою сполучника ), проте є різними членами речення: Ніхто і ніде мене не чекає (М. Хвильовий). Це добре відчувається, якщо сполучник опустити: Ніхто ніде мене не чекає.
Однорідні члени речення бувають непоширені (виражені без залежних слів) і поширені (мають при собі залежні слова).
Якщо в одному простому реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків (які стосуються того самого слова й відповідають на те саме питання), то вони однорідні: В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля (Т. Шевченко). Я живу, і борюсь, і творю для людей (В. Забаштанський). Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави (В. Симоненко).
Але не є однорідними членами:
а) повторювані слова, які вживаються в реченні для підкреслення великої кількості предметів, тривалості дії, вираження емоційності, — це єдиний член речення:
Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю, рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (Т. Шевченко). Jhue-плив, плив-плив, що аж обридло (І. Котляревський);
між такими словами ставиться кома або дефіс;
Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю, рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (Т. Шевченко). Jhue-плив, плив-плив, що аж обридло (І. Котляревський);
між такими словами ставиться кома або дефіс;
б) дві власні або просторові, часові чи кількісні назви на зразок формула петроградського—Гаусса, автобус Київ— Одеса, протягом березня—травня, вісім—десять днів
тощо; між такими словами ставиться тире;
тощо; між такими словами ставиться тире;
в) два однакові або подібні слова, між якими вжито заперечну частку не, якщо вони становлять смислову єдність: Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем (І. Нечуй-Левицький);
г) два однакові за формою дієслова, що означають дію і її мету: Кохана спить, кохана спить, піди збуди, цілуй їйочі (П. Тичина);
ґ) два повторювані слова, з'єднані порівняльним сполучником як: Тепер молодиця як молодиця: коси на все село (М. Стельмах); тут частина як молодиця є присудком;
д) фразеологічні словосполучення з двічі повторюваним сполучником / або ні на зразок / сяк і так, і сміх і гріх, ні світ ні зоря, ні сіло ні впало тощо.
у чотирьох останніх випадках між повторюваними словами кома не ставиться.
Якшо при означуваному слові є два або більше означень, то вони можуть бути однорідними й неоднорідними. Навіть ті самі означення в різному контексті виступають:
то як однорідні: Сіре, кошлате небо нависло над задимленим Петроградом (1. Цюпа);
то як неоднорідні:
Балтики дув холодний вітер, гнав сірі кошлаті хмари (1. Цюпа).
Означення однорідні, якщо:
а) вони являють собою перелік ознак: За шкільними партами схилились чорняві, біляві, русяві голівки (І. Цюпа);
б) вони характеризують предмет в одному плані (їх можна замінити одним словом): У полі зацвітуть пахучі, ніжні, голубі фіалки (О. Гончар); тут однорідні означення можна замінити словом привабливі;
в) вони стоять після означуваного слова (тоді вони сприймаються переважно як перелік ознак): Люблю я бистрину життя прозору, поривну, глибоку (Д. Павличко). Йому
жаль стало Жука — здорового, чорного, мордатого (Панас Мирний); але не завжди такі означення однорідні: Минаючи убогі села понаддніпрянські невеселі, я думав... (Т. Шевченко);
жаль стало Жука — здорового, чорного, мордатого (Панас Мирний); але не завжди такі означення однорідні: Минаючи убогі села понаддніпрянські невеселі, я думав... (Т. Шевченко);
г) першим стоїть непоширене означення, другим — поширене: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар); але якщо навпаки, то такі означення будуть неоднорідні: Залитий сонцем рівний степ одразу принишк.
Якщо означення в різних планах характеризують предмет (їх не можна замінити одним словом), то вони неоднорідні. Наприклад, у реченні В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (І. Франко) кожне з означень По-різному пояснює предмет, причому перше з них (густий) стосується словосполучення зелений березовий гай, друге (зелений) — словосполучення березовий гай.
Завжди неоднорідними є означення, виражені сполученім займенника й прикметника (мій найкращий друг), якісного і відносного (високий дніпровський берег), якісного і присвійного прикметників (улюблена мамина пісня).
Обставини однорідні лише тоді, коли вони являють собою перелік: Тепла липнева ніч пролітає садками, посадками, скиртами в полях (О. Гончар).
Якщо обставини по-різному характеризують дію, то вони неоднорідні. Наприклад, у реченні дід, і баба у неділю на призьбі вдвох собі сиділи (Т. Шевченко) обставина часу — у неділю, обставина місця — на призьбі, обставина способу дії — вдвох; отже, вони неоднорідні.
Неоднорідні також обставини, які хоч і відповідають на те саме питання, проте доповнюють одна одну, залежать одна від одної. Наприклад, у реченні Шумлять сади над берегами в моєї юності краю (В. Сосюра) обставини місця над берегами і в моєї юності краю хоч і відповідають на те саме питання де?, проте неоднорідні: остання група слів, крім обставинного значення має ще й означальний відтінок (над берегами (яким и?) в моєї юності краю). Так само в реченні Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч (Леся Українка) обставини часу після бурі і у місячну ніч не в одному плані стосуються присудка спалахують. Тут можна поставити питання у зворотному порядку: у місячну ніч (а коли саме?) після бурі. Можна слова після бурі розглядати і як додаток: спалахують (після ч о г о?) після бурі (коли?) у місячну ніч.
Однорідні члени речення поєднуються між собою сурядним зв'язком:
а) без сполучників: Земля зляглася, перепріла, перемліла, спарилася, прагнула роботи (К. Гордієнко);
б) за допомогою одиничних сполучників /, та, а, але, проте, зате, однак, все ж, або, чи: Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками (О. Довженко); тут дві пари однорідних членів: бродити чи ловити, грому й дощу;
в) за допомогою повторюваних сполучників і... /, та..та, або... або, чи... чи, то... то, ні... ні (сполучник по вторюється два або більше разів поспіль): Від Батьківщини — клич, і звага, і рання сила, й доля пізня (М. Сингаївський);
r) за допомогою парних сполучників не тільки... а й, не лише... але й, як... так і, хоч... але, як не... то, не стільки... скільки (перша частина сполучника ставиться перед першим однорідним членом чи групою їх, друга — перед наступним чи наступними): Митець думає не тільки розумом, а й серцем (О. Довженко). Учитель не стільки вчив, скільки крутив за вуха (М. Коцюбинський).
Між однорідними членами речення бувають єднальні, протиставні та розділові відношення, які виражаються як за допомогою сполучників, так і без них.
Єднальні відношення передаються звичайно за допомогою єднальних сполучників і, та (= і), та й, і... і, та... та, ні... ні, як... так і; не тільки... а й і под. Вони виражають, як правило, перелік чи зіставлення певних явищ: Буде ще після цього простір лиману, і вітер попутний, і біла заметіль чайок над головою (О. Гончар). Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні врай, ані в пекло (Леся Українка). Годилося б думати не тільки про роботу, а й про себе (Є. Гуцало). Цей зв'язок може передаватися й без сполучників: Привіз бджолиний мед, паляницю, яблука (В. Сухомлинський).
Протиставні відношення позначаються звичайно протиставними сполучниками а, але, та (= але), зате, проте, однак, все ж, так. Вони передають несумісність, протилежність певних явищ: О думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому краю караюсь, мучуся... але не каюсь (Т. Шевченко). Цей зв'язок може виражатися й без сполучників: Це була не звичайна — мінеральна вода (О. Гончар).
Розділові відношення виражаються за допомогою розділових сполучників або, чи, або... або, чи... чи, то... то, не то... не то, хоч... хоч і под. Вони передають роздільність, чергування або взаємовиключення певних явищ: Хлопці, щоб не заважати в хаті, вчились або в клуні, або в садку чи деінде (М. Коцюбинський). Дитина стоїть, пильно дивиться то на батька, то на матір (Панас Мирний).
Вставні слова
Вставними є слова (словосполучення, речення), які граматично не пов*язані з членами речення і виражають ставлення мовця до висловленого, його оцінку, характеризують спосіб оформлення думки тощо. Вставні слова не несуть нової інформації, а лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення: Ти на мене пилинці не дозволила б, мабуть, упасти.
Вставні конструкції не є членами речення.
Вставні слова, словосполучення і речення вимовляються зниженим тоном, у прискореному темпі. Перед ними і після них робиться пауза. На письмі вставні слова, словосполучення і речення, як правило, виділяються комами.
Значення, які властиві вставним словам, можуть виражатися і цілими реченнями . До основного речення вставне речення приєднується за допомогою сполучника або без нього. Вставні слова (словосполучення, речення) вживаються в різних стилях мови. У науковому та публіцистичному здебільшого вживаються ті з них, що вказують на порядок висловлення думки, джерело інформації, достовірність висловленого тощо.
ГРУПИ ВСТАВНИХ СЛІВ І СПОЛУЧЕНЬ СЛІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
ЩО ВИРАЖАЮТЬ
|
ВСТАВНІ СЛОВА
|
ПРИКЛАДИ
|
1. Упевненість, невпевненість, сумнів, передбачення тощо
|
Безумовно, безперечно, без сумніву, дійсно, звичайно, правда, певна річ,здається, певно, мабуть, видно, може, може бути, очевидно тощо
|
І я був неправий, звичайно.
|
2. Емоційну оцінку повідомлюваного (радість, задоволення, жаль, здивування, незадоволення тощо)
|
На радість, на щастя, на жаль, як на біду, як навмисне, на сором, дивна річ тощо
|
Шкода, ми втрачаємо прекрасного солдата.
|
3. Оцінку фактів з погляду їх звичайності
|
Як водиться, як завжди, було, бувало тощо
|
Отак, бува, німі вітри ячать, гойдаючи небес ясну колиску.
|
4. Вказівку на зв*язок думок, послідовність викладу
|
По-перше, по-друге, нарешті, зрештою, інакше кажучи, наприклад, проте, однак, навпаки, отже, таким чином, значить, виходить тощо
|
Ніжність, наприклад, описати математично неможливо.
|
5. Вказівку на способи оформлення думок, на експресивний характер висловлювання
|
Словом, правду кажучи, сказати правду, признатися по правді, ніде правди діти, грубо висловлюючись тощо
|
Хоч, правду кажучи, юнак у душі не вважав спів за професію.
|
6. Вказівку на джерело повідомлення
|
З погляду, на думку, за повідомленням, як кажуть, каже, мовляв, як відомо, як указано, по-твоєму, по-моєму, по-вашому тощо
|
На його думку, ситуація набуває загрозливого характеру.
|
7. Активізацію уваги слухача або читача
|
Знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте тощо
|
А завтра ж у мене, знаєш, важливі справи в місті.
|
субота, 30 листопада 2019 р.
Чергування голосних і приголосних. І курс. Домашнє завдання.
Вправа 13
Змініть
слова або доберіть споріднені так, щоб з’явились чергування звуків.
Відрізок,
голка, дюбель, дизель, зволожник, зміцнювач, зрідження, зміщення, зв’язок,
котел, пружність, покажчик, підвіска, переміщення, покрівля, потужність,
свинець, схрещування, стяжка, шпиндель, щиток.
Вправа 14
Перепишіть уривок, підкресліть слова, в яких наявні позиційні чергування
голосних звуків. З’ясуйте причини цих звукових змін.
Догоряло
літо на далеких стернях. Відходив серпень, запаливши наостанку білі вогні
пізніх гречок.
Вже
й вересень сурмить у високому небі журавлиними ключами. Скоро початок навчання
в школі. А поки що на узгірку тихо. Молоді яблуньки тримають на вітах
червонобокі яблука, сливи голубіють поміж зеленого листу. От уже й заплодоносив
шкільний сад. Серед осінньої краси саду стоять невеликі будинки, які кілька
років тому бачив у мріях один лише Василь Олександрович. Головний корпус школи
розширився удвічі, навколо будівлі підросли акації і клени, дикий виноград
в’ється при вході, ніби сплетений самою природою вінок — на щастя (І.
Цюпа).
Чергування
голосних
Чергування
звуків — постійна і закономірна зміна їх у коренях і афіксах етимологічно
споріднених слів та форм. Наприклад: стіл — столи, нести — носити, плести —
заплітати, могти —помагати.
В українській
мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне (фонетично
не зумовлене).
1. Позиційне —це
чергування, яке відбувається залежно від позиції звука в слові і зумовлюється
фонетичними законами сучасної мови. Наприклад: лити —ли [е] ла; ле [и] ла. Тут
звукове чергування: и — и [е] — е [и].
2. Історичне —
це чергування, успадковане із спільнослов'янської та давньоруської мов.
Інші виникли в
період формування фонетичної системи Української мови. Більшість чергувань
голосних належить до історичних:
а) чергування о
— а: могти — помагати, горіти — згарище, схопити — хапати;
б) чергування е
— і: плести — заплітати, летіти — літати, мести — замітати;
в) чергування о
— е — и з нулем звука: беру — брати, день —дня, ставок — ставка, дзвінок —
дзвінка;
г) чергування і
— а: сідати — садити;
д) чергування и
— і: бити — бій, бий — бійка;
е) чергування о,
е — і: столи — стіл, семи — сім, печі — піч.
Примітка. У
коренях дієслів звук о чергується із звуком е, якщо маємо наступний наголошений
суфікс -а-; -я- {котити — катати, скочити — скакати). Але деякі слова цьому
правилу не підлягають: вимовити — вимовляти, простити — прощати.
ЧЕРГУВАННЯ О, Е
З І
Це чергування є
специфічним для української мови. Фонеми о, е виступають найчастіше у відкритих
складах, фонема і —в закритих. Наприклад:
1. У різних
формах того самого слова: семи —сім, осені — осінь, гори — гір, мого — мій,
радість — радості — радістю, ніч — ночі — ніччю, піч — печі — піччю, Канів —
Канева, Харків — Харкова, Чернігів — Чернігова.
2. У словах
одного кореня або спільної основи: воля — вільний, будова —будівельник, робота
— робітник, нога — підніжжя.
3. При зміні
початкового звука о на і з'являється протетичний приголосний звук в: овес —
вівса, око — вічко.
Примітка. У
словах із звукосполученнями: -оро-, -оло-, -ере-, -еле- о, е в закритих складах
не переходить в і.
Наприклад:
подорож, мороз, сторож, очерет, шелест, прибережний, перед, через, посередній
та ін.
ЧЕРГУВАННЯ О, Е
З НУЛЕМ ЗВУКА
При заміні слова
голосні о, е в суфіксах випадають. Наприклад: садок — садка, день — дня, орел —
орла, сон — сну.
ЧЕРГУВАННЯ
Е З О ПІСЛЯ ШИПЛЯЧИХ ТА J
У сучасній
українській мові після шиплячих ж, ч, ш, щ може вживатися звук є і звук о:
шести —шостий, четвертий — чотири, жених —жонатий.
1. Звук є після
ж, ч, ш, щ, буквосполучення дж та j живається перед м'яким приголосним
(зокрема, перед складом з е та и): пшениця, вечеря, учень, щербина, жевріти,
вишенька, четверо, честь та ін.
2. Звук о
вживається після шиплячих, буквосполучення дж та і перед твердими
тіриголоснимй: (зокрема, перед складом з
о, а у, и):
пшоно, жолудь, жоржина, бдокола, чоловік, щока, жовтий, знайомий, його,
іграшок, жорстокість, дружок.
3. Не змінюється
е на о після шиплячих у книжних та іншомовних словах: чек, жетон, печера,
чемпіон, ковчег та ін.
4. У деяких
словах е зберігається після шиплячих за усталеною традицією: шепіт, черга,
чепурний, черпати, чекати, щедрий, щезати, червоний та ін.
Чергування
приголосних
Чергування
приголосних виникає внаслідок переміщення перепони на шляху видихуваного
повітря. Якщо, скажімо, приголосний г дзвінкий щілинний
задньоротовий, то він переходить теж у дзвінкий щілинний, але вже
піднебінний ж або теж у дзвінкий щілинний, але зубний з.
Є два види чергування приголосних: переміщення перепони від задньої частини ротової порожнини до передньої і навпаки.
Щодо першого виду чергування приголосних (перехід задньоротових у піднебінні і зубні), то чотири задньоротові можуть зазнавати таких перетворень:
г-з-ж (нога — нозі — ніженька) — тобто г може переходити в з і ж, а злише в ж;
Є два види чергування приголосних: переміщення перепони від задньої частини ротової порожнини до передньої і навпаки.
Щодо першого виду чергування приголосних (перехід задньоротових у піднебінні і зубні), то чотири задньоротові можуть зазнавати таких перетворень:
г-з-ж (нога — нозі — ніженька) — тобто г може переходити в з і ж, а злише в ж;
к-ц-ч(рука
— руці — рученька);
х-с-ш(вухо
— у вусі — вушенько);
ґ- дз- дж (ґерлиґа
— ґерлидзі — ґерлидженька).
(Найлегше
запам’ятати ці чергування у прикладах, поданих до правил: нога, рука,
вухо, ґерлиґа.)
Але
в кількох словах перед зімкненим нзамість очікуваного
зімкнено-щілинного ч, що закономірно виникає на
місці к або ц, маємо
щілинний ш: рушник,
рушниця, дворушник (від рука), мірошник (від мірка),
торішній (від торік), соняшник (від сонце), сердешний “бідолашний”
(від серце). Таким чином мова уникла збігу двох зімкнених приголосних.
Чергування
приголосних з переміщенням перепони від передньої до задньої частини ротової
порожнини (перехід зубних у шиплячі) спостерігається в дієслівних формах, а
саме:
д- дж (садити
— саджу, посаджений); зд-жд-ж (їздити — їжджу, в’їжджений);
т-ч (молотити
— молочу, змолочений);
ст-щ[шч]
(виростити — вирощу, вирощений).
В
інших частинах мови чергується д — ж(а не д — д-ж , як у
дієсловах): уродити — уроджу — урожай, огородити — огороджу — огорожа,
переходити — переходжу — перехожий, правда — справджується — справжній; а також
у двох дієсловах: завадити — заважати, привидітися — увижатися.
Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ський, -ство
Початковий
звук с суфіксів -ськийі-ство взаємодіє з усіма дзвінкими й
глухими приголосними, крім губних.
З
приголосними, які становлять ряди чергувань задньоротовий — піднебінний —
зубний, звук сзливається (це позначається й на письмі):
г,
з, ж + с = з: Прага — празький, Кавказ — кавказький, Збараж —
збаразький, убогий — убозтво;
к,
ц, ч + с = ц: козак — козацький, купець — купецький, Бахмач —
бахмацький, ткач — ткацтво.
х,
с, ш + с = с: чех — чеський, Одеса — одеський, Сиваш —
сиваський, товариш — товариство.
ґ, д?з
, д?ж + с = д?з : Лодзь — лодзький, Добруджа —
добрудзький.
Винятки,
принаймні на письмі, становлять прикметники, утворені від іншомовних власних
назв: баскський, ла-маншський, меккський. Це робиться для того, щоб
легше було впізнати в прикметникові іншомовну, незвичну для нас власну назву.
З
зубними приголосними діт звук с у вимові так само
зливається, набуваючи деяких їхніх ознак, але на письмі це не позначаємо:
д
+ с = [д?з]: завод — заводський [завод?з?ки?й], люди —
людство [л?у?д?зтво];
т
+ с = [ц]: солдат — солдатський [солда?ц?кий], брат —
братство [бра?цтво].
Якщо
твірна основа закінчується на к після приголосного, то при додаванні
суфікса -ський цей звук випадає — відбувається спрощення в групі
приголосних (це відбивається й на письмі): П’ятихатки — п’ятихатський,
Знам’янка — знам’янський, Чукотка — чукотський.
Складне речення з кількома підрядними. ІІ курс. Домашнє завдання.
Вправа 13
Списати,
розставити розділові знаки, зробити синтаксичний розбір.
1.
Усі історики сходяться на тому що Нестор був надзвичайно освіченою людиною
добре знався і в давньоруських і в іноземних літописах які читав в оригіналі
(М. Слабошпицький). 2. Якщо ж уважно читати стародавні письмена з’ясовується що
наші предки подекуди успішно перемагали різні хвороби і що вони навіть робили
складні хірургічні операції (О. Єфімов). 3. Розмовляй рідною мовою свого народу
скрізь де її розуміють з усіма хто її розуміє (І. Огієнко). 4. Відомо що
коштовний камінь діамант це лише камінь і він не може служити прикрасою доки не
має відповідної оправи (О. Корніяка). 5. Зауважимо що всього кілька десятків
років тому думали ніби міжпланетарний простір це вакуум і що магнітне поле
Землі залишається упорядкованим майже до відстаней на багато сотень тисяч
кілометрів (І. Мінасян). 6. Грімр налив у ківш меду й подав щоб усі пили й
кожний сказав би свою найкращу волю (М. Реріх). 7. Отямилася Марійка тільки
тоді коли човен ударило об гострий камінь і він перевернувся й почав тонути (Із
кн. «Савур-могила»).
Складнопідрядні речення з кількома підрядними
Складнопідрядні речення
з кількома підрядними - це такі речення, до складу яких входить два або більше
підрядних предикативних частин.
Складнопідрядні
речення з кількома підрядними поділяються на кілька різновидів: 1)
складнопідрядні речення з однорідною підрядністю; 2) складнопідрядні речення з
послідовною підрядністю; 3) складнопідрядні речення з неоднорідною або
паралельною підрядністю; 4) складнопідрядні речення, що об'єднують
супідрядність і послідовну підрядність; 5) складнопідрядні речення з
супідрядністю і неоднорідною (паралельною) підрядністю та інші, так званого
змішаного типу.
Однорідною
підрядністю називається такий вид підрядності, коли однакові за значенням
підрядні частини відносяться до одного члена головної частини чи до всієї
головної частини в цілому: У відкритому полі видно, як летять у вирій
журавлі, як бродять по свіжій ріллі чорні граки, як сумує на самотній деревині
сіра ворона, загорнута в чорну хустину (В. Гжицький).
Неоднорідною,
або паралельною, підрядністю називається такий вид підрядності, коли: а)
кілька підрядних частин відносяться до різних членів головної частини;
б)
одна підрядна частина пояснює один із членів головної частини, а друга -
головну частину в цілому: Коли б був я вітром буйним, я б розгонив чорні
хмари, щоб від хмар не слались тіні (О. Олесь).
Послідовною
підрядністю називається такий вид підрядності, коли перша підрядна частина
залежить від головної, друга - від першої підрядної частини, третя - від другої
і т. д.: У мене викликає протест, коли я чую, що десь прориваються
тенденції зазнайства, спроби протиставити молодих старшим (О. Гончар).
Складнопідрядні
речення змішаного типу - це такий вид підрядності, коли в одному
складнопідрядному реченні поєднуються різні види зв'язку (супідрядність і
паралельна підрядність; супідрядність і послідовна підрядність; усі три основні
типи підрядності тощо). Наприклад: До тебе летіла б край світу, де сходить
зоря золота, якби не морози на квіти, якби не минули літа (М. Ткач); Родим
не пояснював Сиво-окові, що діється в полум "і, як народжується глина, на
яку крізь соломинки, що вставлені в турячі роги, накраплювали співучі барви (П.
Загребельний); Коли ж обертаюсь я часом до криниці, яку сім 'я наша
обожнювала, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю
їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише "помилку", яку
роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і
народів, згадуючи про незабутні чари дитинства (За О. Довженком);
Якщо
в першому із наведених речень, що складається з трьох підрядних частин,
переважатиме однорідна сурядність (два із них є однорідними), то в другому
реченні, що складається з чотирьох підрядних частин, наявна однакова кількість
супідрядності й послідовної підрядності (дві з них поєднані однорідною
супідрядністю і дві -послідовною підрядністю). У третьому складнопідрядному
реченні змішаного типу поєднуються всі три основні тили підрядності.
пʼятниця, 15 листопада 2019 р.
Складне речення. Домашнє завдання. Творчі завдання. ІІ курс.
Вправа 11.
До
поданих головних частин додати підрядні означальні. Записати змодельовані
складнопідрядні речення. Накреслити схеми. 1. Я знову задивляюсь у твої очі, що
... . 2. Навколо було багато квітів, які ... . 3. Я чекаю на той день, коли ...
. 4. Є слова, котрі ... . 5. Я хочу жити в такому світі, де ... . 6. Надумано,
негадано забігла в глухомань, де ... . 7. В’яне серце моє од щасливих очей, що
... . 8. Несу любов свою здалека, яку ... . 9. Піснями і танцями вітали наші
предки природу, що ... .
Вправа 12.
Скласти складнопідрядні речення з підрядними
з’ясувальними так, щоб підрядна частина стосувалася дієслів розмовляти,
спостерігати, спонукати. • Накреслити схеми змодельованих речень.
Правопис префіксів і суфіксів. Домашнє завдання. І курс.
Вправа 11. Перепишіть, замість крапок вставте пропущені букви. Позначте префікси.
Бе..кінечний, бе..козирка, бе..коштовний, бе..одня, бе..парний, бе..пека, бе..пощадний, бе..просипний, бе..соння, бе..страшний, бе..таланний, бе..хмарний, бе..шовний, во..величити, во..з’єднання, ві..казати, ві..копати, ві..палити, ві..писати, ві…садити, ві..ділити, мі..колгоспний, мі..планетний, мі..спілковий, мі..судинний, на..вечір’я, на..кусити, на..пис, на..сипати, на..тесати, о..клеїти, пр..гарний, пр..дки, пр..дмет, пр…міальний, пр..поганий, пр..сований, пр..красно, пр..азовський, пр..балтійський, пр..близити, пр..вілей, пр..колоти, пр..стрілити.
Вправа 12. Перепишіть. У наведених прикметниках виділіть суфікси.
Білісінький, височенький, губастий, добрячий, довжелезний, жирнющий, здоровенний, здоровенький, здющий, злодійкуватий, кисленький, кислющий, любесенький, ладненький, легесенький, малюсінький, носатий, низенький, очкастий, огрядненький, поганий, поганенький, поганю ший, рідний, ріднесенький, рукатий, синенький, сияющий, старуватий, старий, старезний, старющий, тонкий, тонесенький, тонющий, тонюсінький, холодний, чистенький, чистющий, широкий, широченький, широчезний.
Матеріал для опрацювання.
ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ
1. З- (ІЗ-, ЗІ-). Префікс з- перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с-: сказа́ти, спалахну́ти, стовкти́, сфотографува́ти, схил. Перед усіма иншими приголосними пишемо з- (иноді із-): зба́вити, звести́, зжи́тися, ззирну́тися, зсади́ти, зці́пити, зчепи́ти, зши́ток, ізно́в.
Префікс з- виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зеконо́мити, зігнорува́ти, зорієнтува́тися, зумо́вити; зга́слий, з’є́днувати, з’їзд, зма́зати, знадли́вий і под.
У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, пишемо здебільшого префікс зі-: зібга́ти, зігну́ти, зідра́ти, зізна́тися, зіпсува́тися, зіста́вити, зі́ткнення, зіщу́литися тощо. Префікс зі- вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить звукосполучення губний + й: зів’я́лий, зімкну́ти, зім’я́ти, зіп’я́стися (ісп’ясти́ся) тощо. У деяких словах префікс зі- чергується із зо-: зігрівати йзогріва́ти, зімліва́ти й зомліва́ти, зіпрівати й зопріва́ти, зітлі́ти йзотлі́ти.
2. БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ін. У префіксах без-, від- (од), між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, пред-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраї́й, безкори́сливий, відкриття́, ві́дстань, міжконтинента́льний, міжплане́тний, надпоту́жний, обпали́ти, обтруси́ти, передпла́та, передча́сний, підтри́мка, понадпла́новий, представни́к, розтягну́ти, ро́зчин, розхита́ти, черезплі́чник.
3. ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-. Слід розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре-вживаємо переважно в якісних прикметниках і числівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прега́рний, презавзя́тий, прекра́сний, прему́дрий, прекра́сно, препога́но; префікс при- вживаємо здебільшого в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибі́гти, прибудува́ти, прикрути́ти, прибо́ркати, пришви́дшити; прибуття́, приту́лок, при́браний, прива́бливо. Пор. прикметники на означення неповноти ознаки з префіксом при-: приста́ркуватий і под.
Крім того, префікс пре- виступає у словах прези́рливий, прези́рство й у словах старослов’янського походження: преосвяще́нний, преподо́бний, престо́л; префікс при- вживаємо в іменниках та прикметниках, утворених внаслідок поєднання іменників із прийменниками: при́гірок, при́ярок; прибере́жний, прикордо́нний.
Правопис суфіксів
Іменникові суфікси
И пишеться в суфіксах:
а) -ик, -ник, -івник, -чик (-щик), -ист, -изм: братик, вузлик, передовик; гірник, кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик, боротьбист, побутовизм, речовизм і т. ін.;
б) -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці: вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво; морозиво, паливо, печиво, прядиво; але:марево (не матеріал і не продукт праці);
в) -ичок, -ичк(а), що походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я): вогничок, кошичок, вуличка, паличка;
г) -иськ(о), -ищ(е) після приголосного: дівчисько, хлопчисько; вогнище, становище;
ґ) -ир, -ист, -изм у словах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригадир, командир; бандурист, дантист, пейзажист; класицизм, педантизм, тероризм;
д) -ович при творенні чоловічих імен по батькові: Васильович, Дорошович, Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.
Е пишеться в суфіксах:
а) -ен(я) [-єн(я)] в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня, чаєня;
б) -ень, -ець, -тель: велетень, в'язень, мовознавець,переможець, вихователь, любитель;
в) -ечок, -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)]: вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко, яєчко;
г) -енк(о) [-єнк(о)], -еньк(о, а) [-єньк(о)]: Гордієнко, Кравченко, безбатченко, коваленко, батенько, кониченько, серденько; ніженька, тополенька;
І пишеться в суфіксах:
а) -івн(а) при творенні жіночих імен по батькові: Борисівна, Василівна;
б) -івк(а) в іменниках жіночого роду: голівка, долівка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка, шихтівка;
в) -ір, -іст, -ізм у словах іншомовного походження після приголосних (окрім д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р): вампір, гарнір, пломбір; піаніст, спеціаліст; модернізм, плюралізм.
Ї пишеться в суфіксах:
а) -їськ(о), -їщ(е), -ївк(а) після голосного: гноїсько, побоїще, маївка;
б) -їр, -їст, -їзм в словах іншомовного походження після голосних: акмеїст, героїзм, конвоїр;
в) -ївн(а) при творенні жіночих імен по батькові від імен на -й: Гордіївна, Сергіївна, Юріївна.
-НН- пишеться в суфіксах:
-инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] в іменниках середнього роду: картоплиння, павутиння, гуляння, носіння, звернення, напруження, піднесення, удосконалення.
Підписатися на:
Дописи (Atom)