Числівник як частина мови. Домашнє завдання. І курс.

Вправа. 20.

Напишіть речення, записуючи цифри словами.

1. До 783 додати 53.

2. Від 637 відняти 298.

3. Скласти 4893638 з 256375.

4. Визначити добуток від множення 23 на 68.

5. Скільки разів 18 міститься в 1206?

Відмінювання числівників.

Кількісні числівники змінюються за сьома зразками (типами).

Типи відмінювання	Числівники
I тип	числівник один, одне, одна, одні (1);
II тип	власне кількісні: два, три, чотири (2, 3, 4), обидва, кілька, багато;
	збірні: двоє, троє, четверо, п’ятеро, … десятеро... (2 – 20 і 30);
	займенники скільки і стільки;
III тип	власне кількісні від п’яти (5) до вісімдесяти (80) (крім сорока (40)), кільканадцять, кількадесят (числівники цього типу можуть також відмінюватися, як і збірні числівники II типу);
IV тип	числівники сорок, дев’яносто, сто (40, 90, 100);
V тип	числівники від двохсот (200) до дев’ятисот (900), а також кількасот;
VI тип	числівники тисяча, мільйон, мільярд;
VII тип	дробові числівники: одна сьома, вісім десятих.

Відповідають на такі питання:

1)	називний	— скільки?
2)	родовий	— скількох?
3)	давальний	— скільком?
4)	знахідний	— скільки? скількох?
5)	орудний	— скількома?
6)	місцевий	— (на) скількох?

Від- мінки	II тип відмінювання (два)	III тип відмінювання (п’ять)	IV тип відмінювання (сорок)	V тип відмінювання (двісті)
Н.	-а/ -і, -и, -еро		, -о	-сті, -ста, -сот
Р.	-ох	-и	-а	-сот
Д.	-ом	-и	-а	-стам
Зн.	Як у називному або родовому відмінку	Як у називному відмінку
Ор.	-ома (-ма)	-ма	-а	-стами
М.	-ох	-и	-а	-стах

Порядкові числівники, що мають закінчення -ий, відмінюються як прикметники твердої групи: перший (перша, перше), другий, двадцятий, сотий, тисячний, мільйонний; числівник третій(третя, третє) відмінюється як прикметник м'якої групи (див. Відмінювання прикметників).

У складених кількісних числівників відмінюються всі складові частини: двісті тридцять шість — двохсот тридцяти шести.

У складених порядкових числівників відмінюється лише останній компонент: двісті тридцять шостий — двісті тридцять шостого.

1. Числівник І типу один змінюється за родами, числами й відмінками, як займенник той.

Н.	один, одне	одна	одні
Р.	одного	однієї, одної	одних
Д.	одному	одній	одним
Зн.	один, одного	одну	одні, одних
Ор.	одним	однією, одною	одними
М. (на)	одному, однім	одній	одних

2. За II типом відмінюються числівники два, обидва, три, чотири, кілька, багато, усі збірні (двоє, троє, четверо, п’ятеро...) та займенники скільки і стільки. Причому в непрямих відмінках числівник обидва втрачає частину -два, а збірні — суфікс -еро.

Н.	два, дві/двоє	три/троє	обидва, обидві	п’ятеро
Р.	двох	трьох	обох	п’ятьох
Д.	двом	трьом	обом	п’ятьом
Зн.	Як у називному або родовому відмінку
Ор.	двома	трьома	обома	п'ятьма/п’ятьома
М. (на)	двох	трьох	обох	п’ятьох

Числівники чотири і багато в орудному відмінку, як виняток, мають закінчення -ма: чотирма, багатьма (і багатьома).

3. За III типом відмінюються числівники від п’яти до вісімдесяти (крім сорока), кільканадцять, кількадесят. У складних числівниках цього типу (п’ятдесят — вісімдесят) відмінюється лише друга частина. В основах числівників шість, сім, вісім чергуються голосні.

Н.	шість	сім	вісім	п’ятдесят
Р.	шести	семи	восьми	п’ятдесяти
Д.	шести	семи	восьми	п’ятдесяти
Зн.	Як у називному відмінку
Ор.	шістьма	сьома	вісьма	п’ятдесятьма
М. (на)	шести	семи	восьми	п’ятдесяти

Ці числівники в непрямих відмінках мають однакове закінчення -и, тільки в орудному — -ма.

Допускають, що числівники цього типу можуть також відмінюватися, як і збірні числівники (тип II). Але ж не кажемо, наприклад, “п’ятьох десятих”, а тільки п’яти десятих; так само не кажемо “сімохсот” чи “сімомстам”, а тільки семисот, семистам. Тому сплутувати відмінювання числівників цих двох типів (власне кількісних і збірних) не слід.

4. За IV типом відмінюються числівники сорок, дев’яносто, сто. Ці числівники в усіх відмінках, крім називного і знахідного, мають однакове закінчення -a: дo сорока днів, сорока робітникам, з дев’яноста учнями, на ста сторінках.

5. За V типом відмінюються числівники від двохсот до дев’ятисот, а також кількасот. У цих числівниках змінюються обидві частини: перша — як відповідний числівник II або III типу, а друга — як іменник місто в множині. Пишуться вони разом.

Н.	три міста	триста	п’ять міст	п’ятсот
Р.	трьох міст	трьохсот	п’яти міст	п’ятисот
Д.	трьом містам	трьомстам	п’яти містам	п’ятистам
Зн.	Як у називному відмінку
Ор.	трьома містами	трьомастами	п’ятьма містами	п’ятьмастами
М. (у)	двох містах	двохстах	п’яти містах	п’ятистах

6. Числівники VІ типу тисяча, мільйон, мільярд відмінюються, як іменники відповідної відміни і групи (див. Поділ іменників на відміни, Поділ іменників на групи, Відмінкові закінчення іменників).

Н.	тисяча	тисячі	мільйон	мільйони
Р.	тисячі	тисяч	мільйона	мільйонів
Д.	тисячі	тисячам	мільйону	мільйонам
Зн.	тисячу	тисячі	мільйон	мільйони
Ор.	тисячею	тисячами	мільйоном	мільйонами
М. (у)	тисячі	тисячах	мільйоні	мільйонах

7. У дробових числівниках (VІІ тип) перша частина (чисельник) відмінюється, як власне кількісний числівник, а друга (знаменник) — як порядковий (при цьому пропускаємо слово частина після назви знаменника).

Н.	одна сьома	три сьомі	вісім десятих
Р.	однієї сьомої	трьох сьомих	восьми десятих
Д.	одній сьомій	трьом сьомим	восьми десятим
Зн.	одну сьому	Як у називному відмінку
Ор.	однією сьомою	трьома сьомими	вісьма десятими
М. (на)	одній сьомій	трьох сьомих	восьми десятих

Дієслово як частина мови. Українська мова Ікурс. Домашнє завдання.

Вправа 19. 

І. Утворіть префіксальним способом від дієслів доконаного виду дієслова недоконаного виду. Виділіть суфікси.

Розважити, відмінити, завершити, пригадати, створити, залишитися, скоротити, вишивати, виправити, продовжити, оформити, задивитися, згадати.

ІІ. Випишіть дієслова, що належать: а) до І б) до ІІ дієвідміни:

 мазати, клеїти, поїти, біліти, білити, кидати, кричати, розповісти, бачити, віяти, бити, просити, радити, спати, бігти, хотіти, булькотати;  дієвідміни: писати, кричати, жати, слати, бурмотіти, свистати, свистіти, чекати, везти, жити, радити, мостити, відповісти, вити, сипати, шити.

Матеріал для опрацювання.

Дієсловом називається частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робить (робив, зробив, робитиме, зробить, робив би, зробив би тощо) предмет? що з ним робиться (робилося, робитиметься, зробиться, робилося б, зробилося б тощо)? Наприклад: читає, читає прийшов, малюватиму, морозило тощо.

Діслово може означати

переміщення у просторі: бігти, йти;

процес мовлення: говорити, теревенити;

стан особи чи предмета: сидіти, висіти;

ставлення до когось або чогось: ненавидіти, кохати;

процес сприйняття органами чуття: бачити, чути, нюхати;

конкретну фізичну дію: вмиватися, читати;

процес мислення: думати, мудрувати;

бажання: хотіти, прагнути, воліти;

зміни: молодіти, сивіти.

Дієслово в реченні найчастіше виконує функцію присудка: Про все ти співаєш: про сльози і сміх, Про молодість, битвами грізну...

(В. Сосюра)

Дієслівні форми
Інфінітив(неозначена форма)	Безособові дієслова	Дієприкметник	Безособові форми на-но, -то	Дієприслівник
незмінювана форма, яка, називаючи, дію або стан предмета, не вказує на час, особу, число, спосіб і відповідає на питання що робити? що зробити?	означають дію без відношення до будь-якої особи світає, морозить, думається	особлива форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка?, яке? які? зів'яле (листя), освітлена (кімната)	вказують на дію, виконану невідомою особою зроблено, написано	особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?
любити, судити				читаючи, співаючи

Зауважте!

-         інфінітив завжди має суфікс –ти (-ть);

-         інфінітив має морфологічні ознаки  - вид(доконаний чи недоконаний), а також перехідність або неперехідність;

-         у двоскладному реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення;

-         безособові дієслова виконують роль головного члена в односкладних безособових реченнях;

-         інфінітив, безособові дієслова, дієслівні форми на –но, то - , дієприслівник – незмінювані форми дієслова.

Безособові дієслова

Деякі дієслова означають дію або стан, що відбуваються самі по собі, без діючої особи (предмета). Такі дієслова називаються безособовими:

Світає, морозить, вечоріє, дощить.

У таких реченнях не може бути підмета.

Безособові дієслова змінюються лише за часами, їхні форми в теперішньому й майбутньому часі нагадують форми третьої особи однини (морозить), а в минулому — форму однини середнього роду (посутеніло, не спалося).

Безособові дієслова означають явища природи, психічний або фізичний стан людини.

Деякі дієслова можуть вживатися і в особовому, і в безособовому значенні:

Повіває прохолодою (повіває — безособове дієслово). Вітерець повіває (3-тя особа однини).

Тягне на подвір'я (безособове). Мураха тягне соломину (3-тя особа однини).

Дієслова
Перехідні (означають дію, що переходить або спрямована на предмет)	при них стоїть прямий додаток, виражений іменником (займенником) у знахідному відмінку без прийменника: доглядати сад, відвідати друга значенням частини від цілого: насипати цукру, випити кави
Неперехідні (означає дію, що не переходить на предмет)	не вимагають додатка: стояти, плакати усі дієслова з постфіксом -ся (-сь): розрісся, хвилюватися

Дієслова в теперішньому часі (що роблю? що робиш? і т.д.) і в простому майбутньому (що зроблю? що зробиш? і т.д.) (див. Система дієслівних форм) змінюються однаково.

За характером закінчень дієслова в цих часах діляться на дві дієвідміни і залежно від дієвідміни мають такі буквені закінчення (див. також Особа дієслова):

Число	Особа	Дієвідміни
		I (брати, мати)	II (мчати, стояти)
Однина	1-а	-у, -ю	-у, -ю
	2-а	-еш, -єш	-иш, -їш
	3-а	-е, -є	-ить, -їть
Множина	1-а	-емо, -ємо	-имо, -їмо
	2-а	-ете, -єте	-ите, -їте
	3-а	-уть, -ють	-ать, -ять

Найчастіше правопис закінчень перевіряють за 3-ю особою множини: несемо, бо несуть(І дієвідміна); сидимо, бо сидять (II дієвідміна), але можна це так само робити за 3-ю особою однини.

Схема (алгоритм) визначення дієвідміни.

I дієвідмінаII дієвідмінаЗакінчення -уть, -ють?Закінчення -ать, -ять?Поставити дієслово в 3 ос. множини

До першої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, в закінченнях мають -е- (-є-), а в 3-й особі множини закінчення -уть (-ють): пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть; співаєш, співає, співаємо, співаєте, співають.

До другої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, в закінченнях мають -и- (-ї-), а в 3-й особі множини закінчення -ать (-ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; стоїш, стоїть, стоїмо, стоїте, стоять.

Дієвідміна дієслова весь час залишається тою самою. Тому, щоб перевірити, що написати в закінченні: букву е чи и, є чи ї; закінчення -уть чи -ать, -ють чи -ять, — досить за будь-якою особою визначити дієвідміну цього дієслова.

Наприклад, чуємо [дишиемо] і вагаємося, яку букву писати в закінченні: е чи и. Змінюємо дієслово: [дише] (3-а особа однини) — виразно чується закінчення -е; отже, й у попередній формі треба написати е: дишемо. Так само чуємо [сидеите], а пишемо сидите, бо в закінченні форми [сидитˊ] чітко звучить и, не е.

У дієсловах на -ся у кінці 2-ї особи однини (що робиш?) вимовляємо [сˊсˊа], але пишемо за морфологічним принципом -шся: [мнесˊсˊа] — мнешся, [рвесˊсˊа] — рвешся, [вчисˊсˊа] — вчишся (бо мнеш, рвеш, вчиш).

Так само в кінці 3-ї особи однини і множини (що робить? що роблять?) чується [цˊцˊа], а пишеться -ться: [мнецˊцˊа] — мнеться, [мнуцˊцˊа] — мнуться; [вчицˊцˊа] — вчиться, [вчацˊцˊа] — вчаться (бо мнуть, вчить, вчать).

У 1-й особі множини (що робимо?) в кінці виступає о: вчимо, говоримо, промовляємо. Форми без кінцевого о (ведем, ходим) допускаються лише в поезії та в розмовному стилі.

Дієслова дати, їсти, відповісти (і всі на -повісти) в 1-й особі однини мають форму дам, їм, відповім, а в другій — даси, їси, відповіси (без кінцевого ш).

Дієслова бувають двох видів — доконаного або недоконаного. 

Дієслова доконаного виду	Дієслова недоконаного виду
Означають дію, завершену в минуло­му, або дію з вказівкою на її заверше­ність у майбутньому. Відповідають на питання що зроби­ти? (що зробив? що зроблю? що зро­биться?)	Означають незавершену дію без вка­зівки на її результат у минулому, тепе­рішньому чи в майбутньому. Відповідають на питання що робити? (що робив? що роблю? що буду робити? що робиться? що робитиму?)
списати, списав, спишу, спишеться	писати, писав, пишу, писатиму, пишеться