Безсполучникове складне речення. ІІ курс

Вправа 7.

Записати текст, розставляючи потрібні розділові знаки. Пояснити вживання коми, тире і двокрапки в простому і складному реченні.

Прислів’я і приказки стислі крилаті вислови в них сконцентровано житейську мудрість і філософію народу. Своїм мовним багатством і змістовим розмаїттям українські прислів’я і приказки охоплюють усі аспекти життя людини її погляди на світ суспільні явища громадські та родинні стосунки побут тощо. Люди кажуть «Посієш вчасно збереш рясно». І жодного слова звідси не викинеш тут сконцентровано багатовіковий досвід народу.

 Вправа 8.

Виконання тестових завдань

1. У безсполучниковому складному реченні Сон ніжний землю обійма за плечі я чую неньки колискову (Г. Радеька) між його частинами вживається.
А Кома.
Б Крапка з комою.
В Двокрапка.
Г Тире.

2. У безсполучниковому складному реченні Придивіться у рідному краї наша мова вкраїнська страждає (Л. Таран-Пономаренко) між його частинами вживається.
А Кома.
Б Крапка з комою.
В Двокрапка.
Г Тире.

3. Правильну схему речення Ми цінуємо барвінок за його «лікарську допомогу» з нього виготовляють ліки від дуже важких хвороб (розділові знаки вилучено) зазначено.
А [ ], [ ]. одночасність
Б [ ]: [висновок].
В [умова] — [ ].
Г [ ]: [причина].

4. Уживається двокрапка між частинами безсполучникового складного речення.
А Надворі вже стемніло десь далеко на небі засяяла перша зірка (М. Коцюбинський).
Б Не посадив жодного дерева за своє життя плати за чисте повітря (Нар. творчість).
В Упаде мороз на яблуневий цвіт тоді залишимося без врожаю (Нар. творчість).
Г Вкотре переконуєшся скільки таємниць приховує в собі мова (І. Вихованець).

5. Установити відповідність між безсполучниковими складними реченнями та схемами-моделями їх (розділові знаки випущено).

1 А Сталось диво тоді камінець засіяв і промінням ясним всіх людей здивував. В. Самійленко Б Мову зневажили корінь всиха. Л. Гнатюк В Буде сонце в зеніті квітнуть Буде небо, як цвіт, голубіть. Г. Шепітько Г Тебе ніколи, рідне слово, Не забував я ти мені Звучало, щире і чудове, В мої ясні і в чорні дні… В. Тарноградський Д І мріється з маленького дитяти З літами виросте палкий співець. С. Черкасенко Е Не полишай хоч ти мене ніколи Без тебе, рідне слово, пропаду. О. Завгородній

1 [умова] — [ ]. 2 [ ]: [причина]. 3 [ ]: [пояснення]. 4 [ ], [ ]. одночасність 5 [ ]; [ ]. одночасність

6. Установити відповідність між безсполучниковими складними реченнями та схемами-моделями їх (розділові знаки випущено).

А Звичайно, все за рік не відновити Пошкоджено чимало поколінь. Є. Ссааві Б Збирай, як діамант, ті слова Твого народу в них душа жива. С. Черкасенко В Літає радість щастя світе Дзвенять пташки в садах рясних Сміються знову трави, квіти… Олександр Олесь Г Минули навіки дні чорних негод Живе Україна! Олександр Олесь Д Усе збагнуть нічого не збагнуть В тобі, велика українська мово. В. Галата Е Ти у степах, наче воля, складалась В казці, в житті, у легенді і пісні, Скрізь ти, велика, дзвеніла, кохалась… І. Цитович

1 [ ], [ ], [ ]. одночасність2 [ ] — [наслідок].3 [ ]: [пояснення]. 4 [ ] — [ ]. з іставлення 5 [ ]: [причина]. 6 [ ]; [ ]. одночасність

Матеріал для опрацювання

Безсполучникові складні речення — це такі речення, частини яких об’єднуються в одне ціле тільки інтонацією і співвідношенням видо-часових форм присудків, без сполучників і сполучних слів:

Зорями небо героя вітало, квітами й піснею стріла земля (В. Єніна);

На все впливає мови чистота: зір глибшає, і кращають уста, стає точнішим слух… (Д.Павличко).

Безсполучникові складні речення — це самостійний структурно-семантичний тип, який не ототожнюється ні зі складносурядними, ні зі складнопідрядними реченнями, хоч певною мірою співвідноситься з ними.

Зіставлення показує, що безсполучникові речення близькі до сполучникових: одні — до складносурядних, інші — до складнопідрядних. Водночас серед безсполучникових є й такі, що не мають собі відповідників серед сполучникових речень:

Подивився я на хати — нема в мене хати (Т. Шевченко).

Більшість цих речень багатші на змістові відношення порівняно зі складносурядними й складнопідрядними.

Для безсполучникових складних речень характерні такі ознаки:

а) відсутність сполучників чи сполучних слів;

б) семантична багатоплановість;

в) менш тісна пов’язаність частин.

Головними засобами вираження структурно-семантичних відношень між предикативними частинами безсполучникових речень є:

1) інтонація;

2) співвідношення видо-часових форм присудків частин;

3) змістова взаємозалежність частин;

4) порядок розташування частин;

5) лексико-граматичні засоби (наявність у першій частині вказівних слів, спільний другорядний член, неповнота першої частини).

Інтонація як специфічний і основний засіб зв’язку предикативних частин безсполучникового складного речення може бути різною:

1) перелічувальна, яка виражає відношення однорідності;

2) зіставлення й протиставлення;

3) зумовленості, яка виражає змістові відношення умови, часу, наслідку й допустовості;
4) з’ясувальна, що виражає причинові й пояснювальні відношення.

У мовознавчій літературі виділяють два типи безсполучникових складних речень:

1) речення з однотипними предикативними частинами;
2) речення з різнотипними предикативними частинами.

Безсполучникові складні речення з однотипними частинами — це такі речення, які характеризуються перелічувальною інтонацією й співвідносні зі сполучниковими складносурядними реченнями.

Вони поділяються на два різновиди:

1) з перелічувальними відношеннями;

2) із зіставно-протиставними відношеннями.

За семантичними й структурними ознаками безсполучникові речення з перелічувальними відношеннями поділяють на два різновиди:

1) речення, що означають одночасність перелічуваних явищ;
2) речення, що виражають часову послідовність дій, явищ.

Складні безсполучникові речення з відношеннями переліку, що означають одночасність дій, явищ, характеризуються однотипними формами дієслів-присудків і перелічувальною інтонацією.

Складні випадки вживання знака м'якшення та апострофа. І курс

Вправа 7

Запишіть слова в дві колонки: 1) у які вставили м’який знак; 2) у які не треба вставляти м’який знак.

Кавказ.ь.кий, тюр..ма, астрахан..ський, різ.ь.бяр, арал.ь.ський, камін..чик, ремін..чик, щіл.ь.ний, емул.ь.сія, мален.ь.кий, електропаял.ь.ник, астрахан..ці, щонаймен..ший, нян.ь.чити, економіч..ний, шахтарс.ь.кий, емал.ь.ований.
Ключ. З перших букв прочитаєте крилатий вислів.

(Краще менше та краще)

Вправа 8

Замість крапок поставити, де потрібно, апостроф. Слова з апострофом та бе апострофа записати у два стовпчики.

Присв..ята, торф..яний, розв..язати, дзв..якнути, розп..ятий, моркв..яний, комп..ютер, роз..орати, медв..яний, арф..яр, п..юре, двох..ярусний, жаб..ячий, б..юджет, риб..ячий, ін..єкція, Лук..ян,В..ячеслав, Св..ятослав, Григор..єв, пів..ялинки, В..яземський, м..юзик-хол, Рум..янцев, ф..юзелям

Матеріал для опрацювання

 Правопис. Складні випадки правопису м'якого знака, апострофа.

М’який знак пишемо:

1. Після зубних звуків - д, т, з, с, ц, л, н, дз - якщо вони звучать м’яко: суть, тінь.

2. Після м’яких приголосних перед О: льон, трьох.

3. У суфіксах - еньк, ськ-, есеньк- та ін. - український, голівонька.

4. Після -л- перед м’яким приголосним: учительський.

5. У дієслівних формах наказового способу: стань, сядь.

6. Р.в. іменників: пісень.

7. У дієслівних формах 3 особи однини-множини дійсного способу: стоїть, біжить.

М’який знак не пишемо:

1. Після губних і шиплячих: кров, дощ.

2. Після -р- у кінці складу: кобзар (виняток - Горький)

3. Між приголосними: радість.

4. Після -н- перед -ж,ч,ш-: : тонший, менший.

Апостроф пишемо:

1.    Після -б, п, в, м, ф-  перед -я, ю, є, ї-: м’яч.

2.    Після префіксів на приголосний перед  -я, ю, є, ї-, якщо звучить -й-:

подвір’я.

3.    Після -р- перед -я, ю, є, ї-, якщо звучить -й-: подвір’я.

Апостроф не пишемо:

•     Коли -я, ю, є, ї- лише пом’якшують приголосний -й-нема у випадку, коли перед губним приголосним з будь-який інший приголосний крім р: свято, але черв'як

•     В іншомовних словах: бюро, бюст - вимова плавна.

-   Після д,т,з,ц.л,н крім випадків, коли апостроф на межі морфем, або частин складного слова: дит'ясла, возз'єднання.

Складне речення. ІІ курс.

Вправа 5. Визначити види підрядних речень: мети; причини; умови; розставити розділові знаки. Робити синтаксичний розбір речень, накреслити схеми.

1. Земле засійся зерном золотим щоб колосилася нива зелена. 

2. Не несу я нікому біду бо й від вас я її не чекаю.

3. Людська душа втрачає диво цвіт коли любов її не зігріває.

4. Земля прекрасна тому що на ній живуть дзвінкоголосі малюки.

5. Солдати не шкодували ніг на битих шляхах  аби швидше зустріти тепло рідної хати.

6. Як навесні земля добре ореться  буде добрий рік.

Вправа 6. скласти речення за схемами.

1. [        ]   але    [         ];

2. [        ],  проте  [         ];

3. [           ],  (що);

4. [           ], (яка);

5. [           ], (щоб);

 Складне речення 

Загальна характеристика складних речень

Складне речення має два або більше синтаксичних (підметово-присудкових) центрів.

Складні речення поділяються на складносурядні, складнопідрядні, складні безсполучникові і складні конструкції.У складносурядному реченні частини, що мають свої синтаксичні центри, відносно рівноправні. Вони поєднуються між собою сполучниками сурядності і, та, а, але, проте, зате, однак, все ж, або, чи (=або), або...або, чи...чи, то...то.

1. На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло. (М. Рильський.)
2. Можна розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю. (І. Жиленко.)
3. Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила. (Леся Українка.)

У складнопідрядному реченні одна частина головна (від неї ставиться питання), а друга—підрядна (вона відповідає на поставлене питання).
Підрядна частина до головної приєднується:
а) сполучниками підрядності що, як, бо, щоб, якщо, якби, чи, коли б, аби, раз, ніби, наче, немов, ніж, хай, хоч, чим... тим, так що, як тільки, після того як, для того щоб, з тим щоб, тому що, через те що, завдяки тому що, в зв’язку з тим що, дарма що, незважаючи на те що;
б) сполучними словами (які є водночас і членами речення) хто, що, який, чий, котрий, скільки (відносні займенники), як, наскільки, де, куди, звідки, коли, відколи, доки, поки, щойно, чому, навіщо (прислівники).
1. Ніколи в бурі не загине, [хто?] хто [підмет] Прометея має дух. (В. Сосюра.)
2. Той, [хто?] що [підмет] занепав духом, уже не страждає. (Д. Павличко.)
3. Людині треба, [що?] щоб її робота залишалася після неї жити. (Ю. Яновський.)
4. Мій час пливе так тихо-тихо, [як?] як [обставина способу дії] по ставку пливе листок сухий. (Леся Українка.)

У складному безсполучниковому реченні частини, що мають свої синтаксичні центри, поєднуються між собою без сполучників.
1. Ми чорні гори перегорнем, ми вдарим серцем в мур зажур. (І. Драч.)
2. Настане літо; жовтий цвіт укриє липу до вершини. (Я. Щоголів.)
3. Трапиться слово зрадливе — геть його, сину, гони! (Б. Олійник.)

У складній конструкції частини поєднані впереміш сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язками.
1. Вітер промчав, улігся, і [сурядний зв’язок] надріччя взялося сивиною: [безсполучниковий зв’язок] підіймався туман. (Григорій Тютюнник.)
2. Орел ширяв над моєю головою, і [сурядний зв’язок] я уявив, як [підрядний зв’язок] він придивляється до мене злими очима. (Р. Іваничук.)
3. Сон літньої ночі колись мені снився, [безсполучниковий зв’язок] коротка та літняя нічка була, і [сурядний зв’язок] сон був короткий, — [безсполучниковий зв’язок] він хутко змінився і зник, як [підрядний зв’язок] на сході зоря розсвіла. (Леся Українка.)

Кома між частинами складносурядних і складнопідрядних речень

Між частинами складносурядних і складнопідрядних речень звичайно ставляться коми.
1. Реве Дніпро, й лани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять. (А. Малишко.)
2. Не хочу я, щоб знов пекла мене війна в журбі. (Григорій Тютюнник.)
3. Добре знати зимою, що знов навесні ти побачиш обличчя трав, які повмирали під саваном білих снігів. (Є. Гуцало.)
4. Море невинно голубіє над стінами скель, і сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється. (М. Коцюбинський.)
5. Кожен, кому доводилось зробити добре, повинен, мені здається [вставне речення], переживати радість якусь особливу, яку ні з якою іншою й порівняти не можна. (О. Гончар.)

Не ставиться кома між двома частинами складного речення, з’єднаними одиничним сполучником і(й), та (= і), або, чи (= або), якщо обидві частини мають спільне слово або спільну частину.
1. А десь біжать залізні коні і пахне холодом трава. (В. Сосюра.)
2. Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді. (М. Коцюбинський.)
3. Коли він торкався смичком до струн скрипки, все на світі зникало і залишалася тільки музика. (В. Собко.)
4. Дітям здавалось, що вже вечір і що зараз прийде мама. (С. Васильченко.)
5. Неприємно, коли п’явка впивається в жижку чи коли гавкають на тебе чужі пси або гуска сичить коло ніг. (О. Довженко.)
6. Я люблю, коли в листя зелене дерева одягає весна, [сполучник повторюваний] і під вітром хитаються клени, і співає в квітках далина. (В. Сосюра.)

Не ставиться кома між двома частинами складносурядного речення, з’єднаними одиничним сполучником і (й), та (=і), або, чи (=або), якщо речення питальне, спонукальне або окличне.
1. Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе! (М. Рильський.)
2. Таке розкішне над нами небо і такі ми до безмежності молоді! (В. Шевчук.)
3. Чого світання так ясніє в полі і ген сріблиться пісенька дзвінка? (М. Стельмах.)

Якщо підрядна частина стоїть у постпозиції й приєднується до головної складеними сполучниками типу через те що, для того щоб, тому що, після того як, незважаючи на те що, в міру того як, внаслідок того що, так що, завдяки тому що, з тих пір як, подібно до того як, перед тим як, то кома ставиться один раз або перед усім складеним сполучником, або в його середині. Місце коми визначається змістом речення:
Футбольний матч відбудеться, незважаючи на те що періщить рясний дощ.
Або: Футбольний матч відбудеться незважаючи на те, що періщить рясний дощ.
Яхта уповільнила хід, перед тим як пристати до берега.
Або: Яхта уповільнила хід перед тим, як пристати до берега.

Якщо в складному реченні збігаються підряд два сполучники, то кома між ними ставиться тільки тоді, коли частину, яка починається другим сполучником, можна опустити без шкоди для будови всього речення. Якщо ж опустити її не можна, кома між двома сполучниками не ставиться.
1. Соломія міркувала, що, коли брати у ліву руку, плавні мусять швидко скінчитися, бо в той бік вони простяглись недалеко. (М. Коцюбинський.)
2. Певно, не забула того, що якби дід Улас не приберіг, то пропала б. (Панас Мирний.)
3. Бійці не кривдили старого, і, коли сідали їсти, кожний закликав Ференца до свого казанка. (О. Гончар.)
4. Рота пробивалась крізь вогонь, і де була найбільша небезпека, там бачили командира. (Я. Качура.)