Чергування голосних і приголосних. І курс. Домашнє завдання.

Вправа 13

Змініть слова або доберіть споріднені так, щоб з’явились чергування звуків.

Відрізок, голка, дюбель, дизель, зволожник, зміцнювач, зрідження, зміщення, зв’язок, котел, пружність, покажчик, підвіска, переміщення, покрівля, потужність, свинець, схрещування, стяжка, шпиндель, щиток.

Вправа 14

 Перепишіть уривок, підкресліть слова, в яких наявні позиційні чергування голосних звуків. З’ясуйте причини цих звукових змін.

Догоряло літо на далеких стернях. Відходив серпень, запаливши наостанку білі вогні пізніх гречок.

Вже й вересень сурмить у високому небі журавлиними ключами. Скоро початок навчання в школі. А поки що на узгірку тихо. Молоді яблуньки тримають на вітах червонобокі яблука, сливи голубіють поміж зеленого листу. От уже й заплодоносив шкільний сад. Серед осінньої краси саду стоять невеликі будинки, які кілька років тому бачив у мріях один лише Василь Олександрович. Головний корпус школи розширився удвічі, навколо будівлі підросли акації і клени, дикий виноград в’ється при вході, ніби сплетений самою природою вінок — на щастя (І. Цюпа).

Чергування голосних

Чергування звуків — постійна і закономірна зміна їх у коренях і афіксах етимологічно споріднених слів та форм. Наприклад: стіл — столи, нести — носити, плести — заплітати, могти —помагати.

В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне (фонетично не зумовлене).

1. Позиційне —це чергування, яке відбувається залежно від позиції звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови. Наприклад: лити —ли [е] ла; ле [и] ла. Тут звукове чергування: и — и [е] — е [и].

2. Історичне — це чергування, успадковане із спільнослов'янської та давньоруської мов.

Інші виникли в період формування фонетичної системи Української мови. Більшість чергувань голосних належить до історичних:

а) чергування о — а: могти — помагати, горіти — згарище, схопити — хапати;

б) чергування е — і: плести — заплітати, летіти — літати, мести — замітати;

в) чергування о — е — и з нулем звука: беру — брати, день —дня, ставок — ставка, дзвінок — дзвінка;

г) чергування і — а: сідати — садити;

д) чергування и — і: бити — бій, бий — бійка;

е) чергування о, е — і: столи — стіл, семи — сім, печі — піч.

Примітка. У коренях дієслів звук о чергується із звуком е, якщо маємо наступний наголошений суфікс -а-; -я- {котити — катати, скочити — скакати). Але деякі слова цьому правилу не підлягають: вимовити — вимовляти, простити — прощати.

ЧЕРГУВАННЯ О, Е З І

Це чергування є специфічним для української мови. Фонеми о, е виступають найчастіше у відкритих складах, фонема і —в закритих. Наприклад:

1. У різних формах того самого слова: семи —сім, осені — осінь, гори — гір, мого — мій, радість — радості — радістю, ніч — ночі — ніччю, піч — печі — піччю, Канів — Канева, Харків — Харкова, Чернігів — Чернігова.

2. У словах одного кореня або спільної основи: воля — вільний, будова —будівельник, робота — робітник, нога — підніжжя.

3. При зміні початкового звука о на і з'являється протетичний приголосний звук в: овес — вівса, око — вічко.

Примітка. У словах із звукосполученнями: -оро-, -оло-, -ере-, -еле- о, е в закритих складах не переходить в і.

Наприклад: подорож, мороз, сторож, очерет, шелест, прибережний, перед, через, посередній та ін.

ЧЕРГУВАННЯ О, Е З НУЛЕМ ЗВУКА

При заміні слова голосні о, е в суфіксах випадають. Наприклад: садок — садка, день — дня, орел — орла, сон — сну.

ЧЕРГУВАННЯ Е З О ПІСЛЯ ШИПЛЯЧИХ ТА J

У сучасній українській мові після шиплячих ж, ч, ш, щ може вживатися звук є і звук о: шести —шостий, четвертий — чотири, жених —жонатий.

1. Звук є після ж, ч, ш, щ, буквосполучення дж та j живається перед м'яким приголосним (зокрема, перед складом з е та и): пшениця, вечеря, учень, щербина, жевріти, вишенька, четверо, честь та ін.

2. Звук о вживається після шиплячих, буквосполучення дж та і перед твердими тіриголоснимй: (зокрема, перед складом з

о, а у, и): пшоно, жолудь, жоржина, бдокола, чоловік, щока, жовтий, знайомий, його, іграшок, жорстокість, дружок.

3. Не змінюється е на о після шиплячих у книжних та іншомовних словах: чек, жетон, печера, чемпіон, ковчег та ін.

4. У деяких словах е зберігається після шиплячих за усталеною традицією: шепіт, черга, чепурний, черпати, чекати, щедрий, щезати, червоний та ін. 

Чергування приголосних

Чергування приголосних виникає внаслідок переміщення перепони на шляху видихуваного повітря. Якщо, скажімо, приголосний г дзвінкий щілинний задньоротовий, то він переходить теж у дзвінкий щілинний, але вже піднебінний ж або теж у дзвінкий щілинний, але зубний з.
Є два види чергування приголосних: переміщення перепони від задньої частини ротової порожнини до передньої і навпаки.
Щодо першого виду чергування приголосних (перехід задньоротових у піднебінні і зубні), то чотири задньоротові можуть зазнавати таких перетворень:
г-з-ж (нога — нозі — ніженька) — тобто г може переходити в з і ж, а злише в ж;

к-ц-ч(рука — руці — рученька);

х-с-ш(вухо — у вусі — вушенько);

ґ- дз- дж (ґерлиґа — ґерлидзі — ґерлидженька).

(Найлегше запам’ятати ці чергування у прикладах, поданих до правил: нога, рука, вухо, ґерлиґа.)

Але в кількох словах перед зімкненим нзамість очікуваного зімкнено-щілинного ч, що закономірно виникає на місці к або ц, маємо

щілинний ш: рушник, рушниця, дворушник (від рука), мірошник (від мірка), торішній (від торік), соняшник (від сонце), сердешний “бідолашний” (від серце). Таким чином мова уникла збігу двох зімкнених приголосних.

Чергування приголосних з переміщенням перепони від передньої до задньої частини ротової порожнини (перехід зубних у шиплячі) спостерігається в дієслівних формах, а саме:

д- дж (садити — саджу, посаджений); зд-жд-ж (їздити — їжджу, в’їжджений);

т-ч (молотити — молочу, змолочений);

ст-щ[шч] (виростити — вирощу, вирощений).

В інших частинах мови чергується д — ж(а не д — д-ж , як у дієсловах): уродити — уроджу — урожай, огородити — огороджу — огорожа, переходити — переходжу — перехожий, правда — справджується — справжній; а також у двох дієсловах: завадити — заважати, привидітися — увижатися.

  Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ський, -ство

Початковий звук с суфіксів -ськийі-ство взаємодіє з усіма дзвінкими й глухими приголосними, крім губних.

З приголосними, які становлять ряди чергувань задньоротовий — піднебінний — зубний, звук сзливається (це позначається й на письмі):

г, з, ж + с = з: Прага — празький, Кавказ — кавказький, Збараж — збаразький, убогий — убозтво;

к, ц, ч + с = ц: козак — козацький, купець — купецький, Бахмач — бахмацький, ткач — ткацтво.

х, с, ш + с = с: чех — чеський, Одеса — одеський, Сиваш — сиваський, товариш — товариство.

ґ, д?з , д?ж  + с = д?з : Лодзь — лодзький, Добруджа — добрудзький.

Винятки, принаймні на письмі, становлять прикметники, утворені від іншомовних власних назв: баскський, ла-маншський, меккський. Це робиться для того, щоб легше було впізнати в прикметникові іншомовну, незвичну для нас власну назву.

З зубними приголосними діт звук с у вимові так само зливається, набуваючи деяких їхніх ознак, але на письмі це не позначаємо:

д + с = [д?з]: завод — заводський [завод?з?ки?й], люди — людство [л?у?д?зтво];

т + с = [ц]: солдат — солдатський [солда?ц?кий], брат — братство [бра?цтво].

Якщо твірна основа закінчується на к після приголосного, то при додаванні суфікса -ський цей звук випадає — відбувається спрощення в групі приголосних (це відбивається й на письмі): П’ятихатки — п’ятихатський, Знам’янка — знам’янський, Чукотка — чукотський.

Складне речення з кількома підрядними. ІІ курс. Домашнє завдання.

Вправа 13

Списати, розставити розділові знаки, зробити синтаксичний розбір.

1. Усі історики сходяться на тому що Нестор був надзвичайно освіченою людиною добре знався і в давньоруських і в іноземних літописах які читав в оригіналі (М. Слабошпицький). 2. Якщо ж уважно читати стародавні письмена з’ясовується що наші предки подекуди успішно перемагали різні хвороби і що вони навіть робили складні хірургічні операції (О. Єфімов). 3. Розмовляй рідною мовою свого народу скрізь де її розуміють з усіма хто її розуміє (І. Огієнко). 4. Відомо що коштовний камінь діамант це лише камінь і він не може служити прикрасою доки не має відповідної оправи (О. Корніяка). 5. Зауважимо що всього кілька десятків років тому думали ніби міжпланетарний простір це вакуум і що магнітне поле Землі залишається упорядкованим майже до відстаней на багато сотень тисяч кілометрів (І. Мінасян). 6. Грімр налив у ківш меду й подав щоб усі пили й кожний сказав би свою найкращу волю (М. Реріх). 7. Отямилася Марійка тільки тоді коли човен ударило об гострий камінь і він перевернувся й почав тонути (Із кн. «Савур-могила»).

Складнопідрядні речення з кількома підрядними 

Складнопідрядні речення з кількома підрядними - це такі речення, до складу яких входить два або більше підрядних предикативних частин.

Складнопідрядні речення з кількома підрядними поділяються на кілька різновидів: 1) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю; 2) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю; 3) складнопідрядні речення з неоднорідною або паралельною підрядністю; 4) складнопідрядні речення, що об'єднують супідрядність і послідовну підрядність; 5) складнопідрядні речення з супідрядністю і неоднорідною (паралельною) підрядністю та інші, так званого змішаного типу.

Однорідною підрядністю називається такий вид підрядності, коли однакові за значенням підрядні частини відносяться до одного члена головної частини чи до всієї головної частини в цілому: У відкритому полі видно, як летять у вирій журавлі, як бродять по свіжій ріллі чорні граки, як сумує на самотній деревині сіра ворона, загорнута в чорну хустину (В. Гжицький).

Неоднорідною, або паралельною, підрядністю називається такий вид підрядності, коли: а) кілька підрядних частин відносяться до різних членів головної частини;

б) одна підрядна частина пояснює один із членів головної частини, а друга - головну частину в цілому: Коли б був я вітром буйним, я б розгонив чорні хмари, щоб від хмар не слались тіні (О. Олесь).

Послідовною підрядністю називається такий вид підрядності, коли перша підрядна частина залежить від головної, друга - від першої підрядної частини, третя - від другої і т. д.: У мене викликає протест, коли я чую, що десь прориваються тенденції зазнайства, спроби протиставити молодих старшим (О. Гончар).

Складнопідрядні речення змішаного типу - це такий вид підрядності, коли в одному складнопідрядному реченні поєднуються різні види зв'язку (супідрядність і паралельна підрядність; супідрядність і послідовна підрядність; усі три основні типи підрядності тощо). Наприклад: До тебе летіла б край світу, де сходить зоря золота, якби не морози на квіти, якби не минули літа (М. Ткач); Родим не пояснював Сиво-окові, що діється в полум "і, як народжується глина, на яку крізь соломинки, що вставлені в турячі роги, накраплювали співучі барви (П. Загребельний); Коли ж обертаюсь я часом до криниці, яку сім 'я наша обожнювала, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише "помилку", яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства (За О. Довженком);

Якщо в першому із наведених речень, що складається з трьох підрядних частин, переважатиме однорідна сурядність (два із них є однорідними), то в другому реченні, що складається з чотирьох підрядних частин, наявна однакова кількість супідрядності й послідовної підрядності (дві з них поєднані однорідною супідрядністю і дві -послідовною підрядністю). У третьому складнопідрядному реченні змішаного типу поєднуються всі три основні тили підрядності.

Складне речення. Домашнє завдання. Творчі завдання. ІІ курс.

Вправа 11.

До поданих головних частин додати підрядні означальні. Записати змодельовані складнопідрядні речення. Накреслити схеми. 1. Я знову задивляюсь у твої очі, що ... . 2. Навколо було багато квітів, які ... . 3. Я чекаю на той день, коли ... . 4. Є слова, котрі ... . 5. Я хочу жити в такому світі, де ... . 6. Надумано, негадано забігла в глухомань, де ... . 7. В’яне серце моє од щасливих очей, що ... . 8. Несу любов свою здалека, яку ... . 9. Піснями і танцями вітали наші предки природу, що ... .

 Зробити синтаксичний розбір 2–3 речень на вибір. Творче моделювання • 

Вправа 12.

Скласти складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними так, щоб підрядна частина стосувалася дієслів розмовляти, спостерігати, спонукати. • Накреслити схеми змодельованих речень.

Правопис префіксів і суфіксів. Домашнє завдання. І курс.

Вправа 11. Перепишіть, замість крапок вставте пропущені букви. Позначте префікси.

 Бе..кінечний, бе..козирка, бе..коштовний, бе..одня, бе..парний, бе..пека, бе..пощадний, бе..просипний, бе..соння, бе..страшний, бе..таланний, бе..хмарний, бе..шовний, во..величити, во..з’єднання, ві..казати, ві..копати, ві..палити, ві..писати, ві…садити, ві..ділити, мі..колгоспний, мі..планет­ний, мі..спілковий, мі..судинний, на..вечір’я, на..кусити, на..пис, на..сипати, на..тесати, о..клеїти, пр..гарний, пр..дки, пр..дмет, пр…міальний, пр..поганий, пр..сований, пр..красно, пр..азовський, пр..балтійський, пр..близити, пр..­вілей, пр..колоти, пр..стрілити.

Вправа 12. Перепишіть. У наведених прикметниках виділіть суфікси.

Білісінький, височенький, губастий, добрячий, довжелезний, жирнющий, здоровенний, здоровенький, здющий, злодійкуватий, кисленький, кислющий, любесенький, ладненький, легесенький, малюсінький, носатий, низенький, очкастий, огрядненький, поганий, поганенький, поганю ший, рідний, ріднесенький, рукатий, синенький, сияющий, старуватий, старий, старезний, старющий, тонкий, тонесенький, тонющий, тонюсінький, холодний, чистенький, чистющий, широкий, широченький, широчезний.

Матеріал для опрацювання.

ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ

1. З- (ІЗ-, ЗІ-). Префікс з- перед глухими приголосними к, п, т, ф, х  переходить у с-: сказа́ти, спалахну́ти, стовкти́, сфотографува́ти, схил. Перед усіма иншими приголосними пишемо з- (иноді із-): зба́вити, звести́, зжи́тися, ззирну́тися, зсади́ти, зці́пити, зчепи́ти, зши́ток, ізно́в.

Префікс з- виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зеконо́мити, зігнорува́ти, зорієнтува́тися, зумо́вити; зга́слий, з’є́днувати, з’їзд, зма́зати, знадли́вий і под.

У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, пишемо здебільшого префікс зі-: зібга́ти,  зігну́ти,  зідра́ти,  зізна́тися, зіпсува́тися, зіста́вити, зі́ткнення, зіщу́литися тощо. Префікс зі- вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить звукосполучення губний + й: зів’я́лий, зімкну́ти, зім’я́ти, зіп’я́стися (ісп’ясти́ся) тощо. У деяких словах префікс зі- чергується із зо-: зігрівати йзогріва́ти, зімліва́ти й зомліва́ти, зіпрівати й зопріва́ти, зітлі́ти йзотлі́ти.

2. БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ін. У префіксах без-, від- (од), між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, пред-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраї́й, безкори́сливий, відкриття́, ві́дстань, міжконтинента́льний, міжплане́тний, надпоту́жний, обпали́ти, обтруси́ти, передпла́та, передча́сний, підтри́мка, понадпла́новий, представни́к, розтягну́ти, ро́зчин, розхита́ти, черезплі́чник.

3. ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-. Слід розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре-вживаємо переважно в якісних прикметниках і числівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прега́рний, презавзя́тий, прекра́сний, прему́дрий, прекра́сно, препога́но; префікс при- вживаємо здебільшого в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибі́гти, прибудува́ти, прикрути́ти, прибо́ркати, пришви́дшити; прибуття́, приту́лок, при́браний, прива́бливо. Пор. прикметники на означення неповноти ознаки з префіксом при-: приста́ркуватий і под.

Крім того, префікс пре- виступає у словах прези́рливий, прези́рство й у словах старослов’янського походження: преосвяще́нний, преподо́бний, престо́л; префікс при- вживаємо в іменниках та прикметниках, утворених внаслідок поєднання іменників із прийменниками: при́гірок, при́ярок; прибере́жний, прикордо́нний.

Правопис суфіксів

Іменникові суфікси

И пишеться в суфіксах:

а) -ик, -ник, -івник, -чик (-щик), -ист, -изм: братик, вузлик, передовик; гірник, кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик, боротьбист, побутовизм, речовизм і т. ін.;

б) -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці: вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво; морозиво, паливо, печиво, прядиво; але:марево (не матеріал і не продукт праці);

в) -ичок, -ичк(а), що походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я): вогничок, кошичок, вуличка, паличка;

г) -иськ(о), -ищ(е) після приголосного: дівчисько, хлопчисько; вогнище, становище;

ґ) -ир, -ист, -изм у словах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригадир, командир; бандурист, дантист, пейзажист; класицизм, педантизм, тероризм;

д) -ович при творенні чоловічих імен по батькові: Васильович, Дорошович, Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.

Е пишеться в суфіксах:

а) -ен(я) [-єн(я)] в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня, чаєня;

б) -ень, -ець, -тель: велетень, в'язень, мовознавець,переможець, вихователь, любитель;

в) -ечок, -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)]: вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко, яєчко;

г) -енк(о) [-єнк(о)], -еньк(о, а) [-єньк(о)]: Гордієнко, Кравченко, безбатченко, коваленко, батенько, кониченько, серденько; ніженька, тополенька;

І пишеться в суфіксах:

а) -івн(а) при творенні жіночих імен по батькові: Борисівна, Василівна;

б) -івк(а) в іменниках жіночого роду: голівка, долівка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка, шихтівка;

в) -ір, -іст, -ізм у словах іншомовного походження після приголосних (окрім д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р): вампір, гарнір, пломбір; піаніст, спеціаліст; модернізм, плюралізм.

Ї пишеться в суфіксах:

а) -їськ(о), -їщ(е), -ївк(а) після голосного: гноїсько, побоїще, маївка;

б) -їр, -їст, -їзм в словах іншомовного походження після голосних: акмеїст, героїзм, конвоїр;

в) -ївн(а) при творенні жіночих імен по батькові від імен на -й: Гордіївна, Сергіївна, Юріївна.

-НН- пишеться в суфіксах:

-инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] в іменниках середнього роду: картоплиння, павутиння, гуляння, носіння, звернення, напруження, піднесення, удосконалення.

Подовження і подвоєння пригосних. Домашнє запвдання І курс.

Вправа 9. Заняття № 10

 Замість крапок поставте, де потрібно, пропущені літери відповідно до правил подвоєння і подовження приголосних. Числе…ний, варен…ий, л…ян...ий, бездоган…ий, невин...ий, захоплен…ий, нездолан...ий, вогнян…ий, вогнен…ий, несказан...о, обез…броїти, нескінчен…ий, натхнен…ий, самовід...ан...ий, багатомільйон…ий, священ...ий, шален...ий, незлічен...ий, письмен...ий, незбагнен...ий, бездон...ий, пташин...ий, впевнен...о, змушен...ий, невпин…о, стомлен...ий, востан...є, бе...закон...ість, незрівнян…о, гостин…о, від...ален…ий, воз...єднаний, старан…о, бов...аніти, священ...ик, печен...ий, здійснен…ий, юн...ат, стриман...ий, прихован...о, від...зеркалюватися, зацікавлен...ий, незнан…ий, священ...ик, напружен...ість, зрошен...ий, довгождан...ий, блажен...ий, благословен…ий, свячен...ий, Над…ніпрянщина.

Вправа 10. 

Поставте іменники в орудному відмінку, запишіть. Складіть з деякими словами речення.

Сіль, заповідь, чверть, розкіш, мідь, путь, міць, єдність, юність, сталь, деталь, стійкість, пристань, грань, жовч, врожайність.

Матеріал для опрацювання.

Подовження приголосних в українській мові є в усному мовленні, а також передається воно однаковими літерами на письмі. Подовження приголосних звуків пояснюється різними причинами. В одних випадках воно виникало внаслі­док словотворчих процесів: префіксації (оббити, віддати), суфіксації (годинник, змінний), основоскладання: (міськком, деффак), а в інших пояснюється змінами, які відбуваються у звуковому складі мови (занепад голосних неповного звучання [ъ], [ь], випадання та уподібнення приголосних): життя, зілля, піччю, суддя.

Подовження приголосних, що виникає при словотворен­ні, ще називається подвоєнням. Воно з'являється внаслідок збігу двох однакових приголосних:

1) префікса й кореня: беззубий, беззаконня, безземелля, віддаль, віддавна, віддзеркалювати, роззброїти, роз-зичити, роззнайомитися, ззаду, оббілити, оббризка­ти, оббрити, контрреволюція, ірраціональний;

2) префікса й префікса: возз'єднання, ззамолоду, ззовні;

3) кореня або основи на -н (-н) і суфіксів -н (ий), -н'(ій), -ник, -нщ(я): спина — спинний, балкон — балконний, кінь — кінний, осінь — осінній, ранок — ранній, щоденник, письменник, підвіконний, віконниця, Вінниця, туманний, туманність, туманно, законний, законність, законно;

4) кінця першої частини і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), юннат (юний натураліст), деффак (дефектологічний фа­культет), заввідділом (завідувач відділу);

5) основи дієслова минулого часу на [с] і афікса -ся: розрісся, понісся, пасся, трясся, але підносься;

6) подвоюються букви, що означають приголосні у наголошених прикметникових і прислівникових суфіксах -енн-, -анн-: здоровенний, непримиренний, нездоланно, старанно, але шалений, жарений, сказано, не зрівняний.

Подовженими (на письмі подвоєними) бувають м'які [д'], [т'], Із'],.[с'], [ц'], [У], [н'] і пом'якшені [ж1], [ч1],[ш'\ приголосні тільки тоді, коли вони стоять між голосними.

Примітка.

У кількох словах подвоюються букви н, с, в, що позначають тверді приголосні: Ганна, ссати, ссавець, бовваніти, овва.

Подовжені приголосні бувають:

1. В іменниках середнього роду II відміни: знаряддя, питання, напуття, мотуззя, гілля, колосся, обличчя, сторіччя, узбережжя, Поділля, Залісся, Лівобережжя, а також у похідних словах: життєздатність, гіллястий та в деяких іменниках чоловічого і жіночого роду І відміни: Ілля, суддя, рілля, стаття.

Примітка.

Подовження зберігається у всіх відмінкових формах, крім родового множини: облич, питань, сторіч, роздоріж, знарядь. Частина іменників середнього роду в родовому відмінку має закінчення -їв. Перед ним подвоєння літер зберігається: почуттів, відкриттів, Іллів, суддів, але статей.

2. Перед [у] (орф. ю) в орудному відмінку однини іменників III відміни: сталлю, емаллю, тінню, ніччю, заполоччю, віссю, відповіддю, постаттю, зеленню, подо­рожжю, розкішшю, але: Керчю, повістю, радістю, честю, кров'ю, любов'ю, нехворощю, матір'ю, бо в них збіг двох приголосних та апостроф після р.

3. У прислівниках перед [а], [у] (орф. я, ю): навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню.

4. Перед [у], [е] (орф. ю, е) у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: наллю, виллю та ін.

Примітка.

У словах третій, третя, третє не подовжується.

Домашнє завдання. Складне речення. ІІ курс.

Вправа 9.

Скласти речення за схемами.

[ ], (для того щоб ...).
[ ,(аби ... ), ].
(якщо ... ), [ ].
[ ], (дарма що ... ).

[ ], і [ ], якщо ()

(коли), [ ], але [ ]

[ ], так що (), та [ ]

[ ]- [ ],і [ ]

[ ]: [ ], бо ()

[ ]; [ ], (яка)

Вправа 10. 

Тести.

1. Знайдіть складне речення:

А) Обважніле гілля дерев, зелень кущів, картоплі — все ніби порозбухало водою (О. Гончар).
Б) За селом шелестіли хліба і пахло полином (А. Головко).
В) Ясне сонце геть підбилося вгору, розсіває своє золоте марево по зеленій долині (Панас Мирний).
Г) У зелених заплавах ховалися ситі крижні й не полохані мисливськими пострілами кулики (М. Чабанівський).
Д) Квітчає парк падучим листом карнизи, ліхтарі, дроти, встилає килимом барвистим бульвари, вулиці, мости (І. Вирган).

2. Знайдіть речення, у якому перед сполучником «і» потрібно ставити кому (розділові знаки пропущено):

А) Коні бігали без вершників і Половці не впізнавали один одного (Ю. Яновський).
Б) У полях диміла місячна курява і тихим посвистом бриніли жита й пшеничні ожереди (М. Стельмах).
В) Сіявся дрібний дощ і зразу замерзав на кущах, на траві, на деревах (О. Донченко).
Г) На річці бухикнуло весло і злякано пискнув кулик (М. Стельмах).
Д) Вже листопад підкрався з-за дубів і гай знімає золоту перуку (Л. Костенко).

3. Знайдіть складне речення, у якому допущено пунктуаційну помилку:

А) Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям (Д. Луценко).
Б) Земля тремтить у млості, і ронить пелюстки, і невідомі гості злітаються в садки (М. Рильський).
В) Навкруг рясні стоять сади, платани і каштани, та шелест верб у пам’яті не тане (М. Рильський).
Г) Існує ще й таке правило: вітаючись і прощаючись з людьми, малознайомими або незнайомими, слід уникати скорочених форм вітань і прощань (А. Коваль).
Д) В глибокому яру ніби в’ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла (І. Нечуй-Левицький).

4. Вам необхідно визначити, котрий з розділових знаків вжито неправильно:

Вітер-пустун,(А) ніби бавиться з посивілими деревами,(Б) налітає трепетно й поривно,(В) гойдає,(Г) трусить осокори,(Д) і від того над землею стелиться пухнаста заметіль (І. Цюпа).

5. Треба знайти розділовий знак, який був вжитий невірно:

Юрба ще трохи погомоніла,(А) потопталась, (Б) і,(В) бачачи,(Г) що вже нічого не зробиш,(Д) стала поволі розходитись (Григорій Тютюнник).

6. Котрий з розділових знаків додано помилково?

Поміж хлібами високими,(А) іде студбат,(Б) сухим металевим дзвоном подзвонює колосся,(В) колосковими хвилями переливаються жита,(Г) густо засмаглявіли червоні,(Д) покручені бурями пшениці (О. Гончар).

7. Знайдіть складнопідрядне речення:

А) Над берегом послався невеликий, густо зацвічений білою ромашкою луг (В. Козаченко).
Б) Неволя, як той чад, задурманила людям голови (Панас Мирний).
В) Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці (М. Коцюбинський).
Г) Гаснуть у плавнях комети, тихо вмирає на заході ніч (А. Малишко).
Д) Рожевий пил спадав, синіло все кругом, і коси золоті зоря вплітала в трави (В. Сосюра).