Дистанційне навчання. Домашнє завдання. Чергування голосних і приголосних

 Чергування голосних і приголосних звуків. Тести.

Дистанційне навчання. Українська драматургія і театр 70–90-х рр. ХІХ ст. Українська література.

 

Українська драматургія і театр 70–90-х рр. ХІХ ст.

Опрацювати теоретичний матеріал. Зробити конспект. 

1882р. в Єлисаветграді з ініціативи М. Кропивницького виникла трупа, яка знаменувала народження професійного народного театру.

М. Кропивницький старанно підібрав акторів, залучив до театру талановитих людей: М. Садовського, Н. Жаркову, О. Маркову. З аматорський гуртків прийняли в професіональну трупу Л. Манько, О. Вірина, з російського театру – акторів Н. Стоян – Максимович.

З п’єсами “Наталка Полтавка” І.П. Котляревського, “Назар Стодоля” Т.Г.Шевченка, “Чорноморці” М.П. Старицького, “Дай серцю волю, заведе в неволю” М.Л. Кропивницького, комедіями й водевілями І.Ф. Квітки-Основ’яненки трупа в 1882р. виступала в Єлисаветграді, відвідала Київ, Чернігів, Харків, Полтаву, Новочеркаськ.

Київські гастролі розпочалися з постановок п’єси Котляревського “Наталка Полтавка” та водевілю Д. Дмитренка “Кум – мірошник, або сатана в бочці”. Заньковецька зіграла Наталку, Кропивницький – Виборного, Садовський – Миколу, Грицай – Петра, Вірина – Терпелиху. Наступні вистави також мали велику популярність, особливо серед українського населення. 1883р. київський генерал-губернатор О. Дрентель заборонив гастролі театру на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині, Волині і Поділлі. Цей вердикт діяв десять років, аж до 1893р. На запитання, чому українському театрові дозволено виступати у Москві і Петербурзі і заборонено у Києві; О. Дрентель відповів резонно: “Там театр – искусство, здесь – политика”.

Вагомим був внесок в українську культуру М. Кропивницького –драматурга. Новий український театр, як відомо, мав небагатий репертуар. Кілька творів І.Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т.Г. Шевченка – ось в основному і все, що було цінного в його арсеналі. Особливо мало було п’єс на сучасні теми. М. Кропивницький розумів це і почав писати свої твори.

 Через деякий час до театру приєднався український драматург М. Старицького, якому в серпні 1883р. М.Кропивницький і передав керівництво трупою, залишивши за собою режисерську роботу.

Старицький, як режисер – неперевершений. Всі його п’єси сценічні, саме завдяки цьому хисту багато творів українських прозаїків потрапили на пік театру. Щоб зробити театр привабливим, він не шкодував сил, ні власних коштів. Під час його діяльності у 1883-1885рр. театр мав пишні декорації, оркестр і великі , як на той час хор і танцювальну трупу. І це увійшло потім в періодизацію усіх українських труп.

Під орудою Старицького трупа розпочала свій перший театральний сезон в Одесі. Потім були гастролі в Миколаєві, Єлисаветграді, Житомирі, Ростов-на-Дону  та багатьох інших містах України та Росії. Старицький, як відомо, продав свій маєток і майже всі виручені гроші потратив на відроджений національний театр.

В січні 1883р. Кропивницький приїздить до Харкова разом з професіональною українською трупою. Тоді на Харківській сцені були поставлені “Наталка Полтавка” Котляревського, “Сватання на Гончарівці” Квітка-Основ’яненка, “Доки сонце зійде роса очі виїсть”, “Глитай, або ж Павук” та “По ревізії” Кропивницького. У зв’язку з постановою 14 лютого 1883року в бенефіс режисера його драми “Доки сонце зійде роса очі виїсть” у Харківській газеті “Южный край” було надруковано велику статтю, в якій багато уваги приділялося розгляду п’єси як драматичного твору. Серед учасників спектаклю виділялися успішні виступи Заньковецької. 

Після закінчення зимового сезону 1884-1885рр. трупа розділилася на дві – одна під керівництвом М. Кропивницького, друга – М. Старицького. В трупі М. Кропивницького лишилися найталановитіші актори тодішнього українського професіонального театру: М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Садовська-Барілотті, А. Максимович, І. Загорський. Виступи почалися в квітні 1885р. в Єлисаветграді виставою “Чорноморці” М. Старицького. Вперше поставлено п’єси “Бондарівна”, “Розумний і дурень”, “Наймичка”, “Безталанна”, “Мартин Боруля” І. Карпенка-Карого.

У листопаді 1886р. після тривалих клопотань Кропивницький нарешті одержує для свого колективу дозвіл приїхати до Петербурга. Трупа М. Кропивницького протягом трьох місяців 1886р. виступала в Петербурзі й здобула визнання широкої публіки, в колах літераторів, діячів мистецтва, вчених.

В січні 1883 р. Кропивницький приїздить до Харкова разом з професіональною українською трупою. Тоді на Харківській сцені були поставлені «Наталка Полтавка» Котляревського, «Сватання на Гончарівці» Квітки - Основ’яненка, «Доки сонце зійде роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук» та «По ревізії» Кропивницького.

У зв’язку з постановою 14 лютого 1883року в бенефіс режисера його драми “Доки сонце зійде роса очі виїсть” у Харківській газеті “Южный край” було надруковано велику статтю, в якій багато уваги приділялося розгляду п’єси як драматичного твору. Серед учасників спектаклю виділялися успішні виступи Заньковецької.

Після закінчення зимового сезону 1884-1885рр. трупа розділилася на дві – одна під керівництвом М. Кропивницького, друга – М. Старицького. В трупі М. Кропивницького лишилися найталановитіші актори тодішнього українського професіонального театру: М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Садовська-Барілотті, А. Максимович, І. Загорський. Виступи почалися в квітні 1885р. в Єлисаветграді виставою “Чорноморці” М. Старицького. Вперше поставлено п’єси “Бондарівна”, “Розумний і дурень”, “Наймичка”, “Безталанна”, “Мартин Боруля” І. Карпенка-Карого.

Однією з найяскравіших постатей тогочасного театру була М.К.Заньковецька. Вона гастролювала не тільки по всій країні, а й за кордоном.

У листопаді 1886р. після тривалих клопотань Кропивницький нарешті одержує для свого колективу дозвіл приїхати до Петербурга. Трупа М. Кропивницького протягом трьох місяців 1886р. виступала в Петербурзі й здобула визнання широкої публіки, в колах літераторів, діячів мистецтва, вчених.

Влітку 1888р. на чолі трупи Кропивницького стає М. Садовський. Через рік, повернувшись із заслання, до трупи приходить і І. Карпенко-Карий. До створеного товариства увійшли М. Заньковецька, І. Загорський, Г. Тимаєва та багато інших артистів. М. Кропивницький формує нову, переважно із аматорів трупу, багато із учасників які згодом переростають у відомих акторів. Це перш за все Ф. Левицький, Є. Дарницька, О. Суслов, Г. Борисоглібська. У цьому складі трупа виступала до 1893року.

На початку 1890-х років Кропивницький і Садовський намагаються об’єднати свої колективи, але це призводить до суперечок в трупах, і в результаті у січні 1893р. товариство Кропивницького припиняє своє існування.

У вересні 1894року М. Кропивницький збирає нову трупу, яка тоді ж і відкрила перший сезон в Харкові виставою “Наталка Полтавка”. У складі (вихованці М. Кропивницького): Г. Борисоглібська, Ю. Шашанівська, О. Немченко, І.Загорський, Н.Чарновська та інші. У 1896 р. до трупи вступив І.Мар’яненко . Вперше було поставлено п’єси «Нахмарило», «Степовий гість» Б.Грінченка, оперу «Катерина» М.Аркаса, оперу «Коза-дереза» М.Лисенка, «Безпочвенники» М.Кропивницького. Трупа існувала до 1900 року.

Тим часом у квітні 1890 року складається «Товариство – малоруських артистів» під керівництвом П.К.Саксаганського, яке існувало до 1909 року. У складі трупи, крім Саксаганського та Карпенка-Карого, були М.Садовська, Л.Ліницька, С.Тобілевич, О. Шевченко. Вперше було поставлено драми «Сто тисяч» (1890), «Бурлака», «Понад Дніпром», «Чумаки», «Лиха іскра нам спалить і сама щезне», «Згуба» П.Мирного, «Сава Чалий» І.Карпенка-Карого.

З великим успіхом трупа виступала на Україні, в Бессарабії, на Дону, Кубані, Поволжі, в Криму, Москві, Петербурзі. 

У 1885р. утворився театр Старицького. У 1891 р. М.Старицький за станом здоров’я вийшов з трупи; її очолив В.Грицай. У 1893 р. вона припинила свою діяльність.

Театр залишався єдиною надією уярмленого народу на своє духовне відродження. І далі цю надію України перш за все таки видатні українські культурні діячі, як М. Кропивницький, М. Старицький, І Карпенко-Карий, М. Садовський, М. Заньковецька, П. Саксаганський та інші митці, завдяки яким українське сценічне мистецтво наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. було піднесено на небачений до того щабель – на вершину світової культури. Особливо велику роль у відроджені національного театрального мистецтва відіграв М. Кропивницький, якому належить заслуга у створені нового українського театру. Саме він наприкінці 1882р. заснував Товариство акторів, котрому, за словами І. Франка, судилося стати трупою “найкращих артистів світової слави”. Важливість цієї події засвідчує постанова ЮНЕСКО в 1982р. про святкування історичного ювілею від часу організації М. Кропивницьким першої групи українських корифеїв.

 

Дистанційне навчання. Чергування голосних і приголосних звуків. Теоретичний матеріал. Вправи.

 

Тема заняття: Чергування голосних і приголосних звуків

                                                      Чергування приголосних
Чергування приголосних виникає внаслідок переміщення перепони на шляху видихуваного повітря. Якщо, скажімо, приголосний г дзвінкий щілинний задньоротовий, то він переходить теж у дзвінкий щілинний, але вже піднебінний ж або теж у дзвінкий щілинний, але зубний з.
Є два види чергування приголосних: переміщення перепони від задньої частини ротової порожнини до передньої і навпаки.
Щодо першого виду чергування приголосних (перехід задньоротових у піднебінні і зубні), то чотири задньоротові можуть зазнавати таких перетворень:
г-з-ж (нога — нозі — ніженька) — тобто г може переходити в з і ж, а злише в ж;
к-ц-ч(рука — руці — рученька);
х-с-ш(вухо — у вусі — вушенько);
ґ- дз- дж (ґерлиґа — ґерлидзі — ґерлидженька).
(Найлегше запам’ятати ці чергування у прикладах, поданих до правил: нога, рука, вухо, ґерлиґа.)
Але в кількох словах перед зімкненим нзамість очікуваного зімкнено-щілинного ч, що закономірно виникає на місці к або ц, маємо щілинний ш: рушник, рушниця, дворушник (від рука), мірошник (від мірка), торішній (від торік), соняшник (від сонце), сердешний “бідолашний” (від серце). Таким чином мова уникла збігу двох зімкнених приголосних.
Чергування приголосних з переміщенням перепони від передньої до задньої частини ротової порожнини (перехід зубних у шиплячі) спостерігається в дієслівних формах, а саме:
д- дж (садити — саджу, посаджений);
зд-жд-ж (їздити — їжджу, в’їжджений);
т-ч (молотити — молочу, змолочений);
ст-щ[шч] (виростити — вирощу, вирощений).
В інших частинах мови чергується д — ж(а не д — д-ж , як у дієсловах): уродити — уроджу — урожай, огородити — огороджу — огорожа, переходити — переходжу — перехожий, правда — справджується — справжній; а також у двох дієсловах: завадити — заважати, привидітися — увижатися.

  Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ський, -ство
Початковий звук с суфіксів –ський і -ство взаємодіє з усіма дзвінкими й глухими приголосними, крім губних.
З приголосними, які становлять ряди чергувань задньоротовий — піднебінний — зубний, звук  с зливається (це позначається й на письмі):
г, з, ж + с = з: Прага — празький, Кавказ — кавказький, Збараж — збаразький, убогий — убозтво;
к, ц, ч + с = ц: козак — козацький, купець — купецький, Бахмач — бахмацький, ткач — ткацтво.
х, с, ш + с = с: чех — чеський, Одеса — одеський, Сиваш — сиваський, товариш — товариство.
ґ, д?з , д?ж  + с = д?з : Лодзь — лодзький, Добруджа — добрудзький.
Винятки, принаймні на письмі, становлять прикметники, утворені від іншомовних власних назв: баскський, ла-маншський, меккський. Це робиться для того, щоб легше було впізнати в прикметникові іншомовну, незвичну для нас власну назву.
З зубними приголосними діт звук с у вимові так само зливається, набуваючи деяких їхніх ознак, але на письмі це не позначаємо:
д + с = [д´з]: завод — заводський [завод´з´кий], люди — людство 
т + с = [ц]: солдат — солдатський [солдáц´кий], брат — братство [брáцтво].
Якщо твірна основа закінчується на к після приголосного, то при додаванні суфікса -ський цей звук випадає — відбувається спрощення в групі приголосних (це відбивається й на письмі): П’ятихатки — п’ятихатський, Знам’янка — знам’янський, Чукотка — чукотський.

Найпоширеніше в українській мові чергування о, е з і. Звук і замість о, ез’являється:

1) у закритому складі: школа — шкіл, воля — вільний, моя — мій, хмелю — хміль, шестеро — шість, перо — пір’я, Києва — Київ;
2) перед подовженими приголосними (у колишньому закритому складі): солі — сіллю, роки — сторіччя, дорога — роздоріжжя, веселий — весілля, селитися — новосілля;
3) у відкритому складі перед складом із суфіксом -ок або -ець: мостити — місток, возити — візок, дзвонити — дзвінок, олово — олівець,  паперу — папірець, променя — промінець;
4) після приставного в на початку слова: овець — вівця, овес — вівсяний, отець — вітчизна, гострий — вістря, око — вічко;
5) у словах: прозвати — прізвище, прізвисько; прорвати — прірва.
Але не чергуються о, ез і, якщо вони випадають (сон — сну, день — дня), в іншомовних словах (бетон, шофер, толь, партер, кортеж) та в деяких інших випадках.
У дієсловах перед складом із суфіксом -а- або -ува-:
1) голосні о, е чергуютьсязі: летіти — літати, волокти — зволікати, мести — замітати, пекти — випікати, полоскати — прополіскувати, чекати — очікувати, шептати — нашіптувати;
2) голосний очергується з а: допомогти — допомагати, гонити — ганяти, вклонитися — кланятися, ломити — ламати, розламувати; кроїти — краяти, розкраювати (від наголосу це чергування не залежить);
3) голосний е(ер) чергується з и(ир): беру — збирати, визбирувати; завмерти — завмирати, терти — стирати.
Після шиплячих та й голосний ечергуються з о. Причому е, як правило, виступає, якщо за ним іде теперішній або колишній м’який приголосний, в інших випадках — маємо о: вечеря — вечорниці, шести — шостий, четвертий — чотири, копієчка — копійок.

 

Вправи на закріплення.

Завдання 1. Запишіть підряд лише ті слова, у які треба вставити букву ч (не ш).
Істори..ний, зару..ник, ру..ник, сма..ний, торі..ний, моло..ний, вчора..ній, міро..ник, огіро..ник, соня..ний, соня..ник, остато..ний, пересі..ний, яблу..ний, безпе..ний.
Ключ. З других букв повинно скластися закінчення вислову давньогрецького вченого Фалеса Мілетського “Пізнай … !”

Завдання 2. Запишіть підряд лише ті слова, у які треба вставити буквосполучення дж (не ж).
Перехо..ий, омоло..ений, пого..ений, зава..ає, блу..у, холо..у, огоро..а, одгоро..ений, підса..у, осу..ений, уви..ається, ствер..ують.
Ключ. З других букв повинно скластися слово (до нього в кінці треба дописати м’який знак), пропущене у вислові Й.В.Ґете “… — вада, яка швидко минає”.

Завдання 3. Утворіть за допомогою суфікса -ський прикметники і запишіть їх у три колонки: 1) на -зький; 2) на -цький; 3) на -ський після голосного. Прикметників, у яких -ський стоїть після приголосного, не виписуйте.
Стужиця, Здвиж, печеніг, Бахмач, Свеса, Калуш, Карпати, Смига, Омельник, Звенигород, Агадес, Волноваха, Запоріжжя, Клуж, Овруч, Камчатка, Авас, Сиваш, Токмак, Воронеж, Устилуг, Чукотка, Атлас, Ялпуг, Гнилиця, Підбуж, Світязь, Вільнюс, дивак.
Ключ. З других букв має скластися вислів В.Шекспіра.

Завдання 4. Випишіть підряд лише ті слова, де звук і виник внаслідок чергування з о або е.
Ліс, сузір’я, вітер, пісок, узвіз, очікувати, робітник, білий, місяць, схід, прізвисько, свідчення, корінчик, діло, горіх, випікати, зачіпає, річка, рів, сіно, щічка, сніг, невід, радісно, спів, Харків, місто, пішки, прізвище, рід, звір, пірце.
Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися відома українська приказка.

 

Завдання 5. Виконайте тестові завдання.

1. Від поданих іменників утворіть прикметники за допомогою суфікса -ськ-. Укажіть рядок, де не відбувається чергування приголосних у всіх словах А Париж, Рига, Овруч, Кодак Б Іртиш, Ясси, Буг, Запоріжжя В Чорнухи, Гаага, калмик, Виборг Г Нью-Йорк, казах, Цюрих, Ла-Манш
2. Відбувається зміна приголосних під час словотворення в усіх словах рядка
А безпека, чех, Камчатка, брат Б яйце, молочний, вік, людський В Сиваш, убогий, вереск, студент Г Рига, Париж, ткач, парубок Д турецький, високий, галицький, арбітраж
3. Чергування приголосних відбувається в рядку в усіх словах
А тюрок, купець, Бахмач, Черкаси Б волох, чех, Овруч, Острог В Бучач, латиш, Сиваш, брат Г Галичина, Кагарлик, ткач, Ла-Манш Д Прага, парубок, Мекка, товариство
4. Помилку в чергуванні приголосних при їх збігу допущено в рядку
А криворізький, боягузство, парубоцтво Б тюркський, бахмацький, братство В ла-маншський, птаство, карабаський Г нью-йоркський, сиваський, грецький Д студентський, ткацький, убозтво
5. Помилку в чергуванні приголосних при їх збігу допущено в рядку
А чигиринський, гаазький, чиказький Б луганський, Віннитчина, латиський В брестський, латинський, чеський Г тернопільський, казахський, прилуцький Д львівський, український, запорізький
6. Помилку в чергуванні приголосних при їх збігу допущено в рядку
А декадентський, купецтво, гадяцький Б партизанський, черкасський, інтелігентський В васильківський, овруцький, одеський Г бучацький, галицький, кагарлицький Д гурзуфський, ремісницький, солдатський
7. Помилку в чергуванні приголосних при їх збігу допущено в рядку
А рекруцький, фашистський, меккський Б празький, заміський, чумацький В університетський, донецький, печенізький Г якутський, іртиський, татарський Д чернігівський, ужгородський, здолбунівський
8. Помилку в чергуванні приголосних при їх збігу допущено в рядку
А дубровицький, бобровицький, сакський Б гадячцький, судацький, овручський В вишгородський, конотопський, трускавецький Г інтелігентський, гігантський, герцогський Д невістчин, острозький, кріпацтво

 

Завдання 6. Текст і завдання до нього.
1. Микола був колись гарний з себе. 2. Високий на зріст, рівний станом, з чорними кучерями, чорними бровами, блискучими веселими очима й повним лицем. 3. Він був гарний, як чорнобривець, і мав силу причаровувать до себе серце кожної молодої панни. 4. Сміливий, як козак-запорожець, трохи причепливий, як москаль, він мав надзвичайний дар розмови й оповідання. 5. Він все розказував українські народні анекдоти, смішні, повні жарту й гумору, знав їх без ліку, міг розказувать цілий вечір.
А. Вкажіть речення, у словах якого відбуваються чергування голосних під час словозміни (два звуки).
А 1 Б 2 В 3 Г 4 Д 5
Б. В якому реченні допущено помилку під час чергування у з в
А 1 Б 2 В 3 Г 4 Д 5
В. Яке речення містить слово, у якому відбувається уподібнення приголосних
А 1 Б 2 В 3 Г 4 Д 5

Завдання 7. До поданих слів дібрати іншу форму чи слово, які б ілюстрували чергування голос­них. 1.  Водопою, доходу, каменя, льоду, коня, ніч, осіб, батьків, братового, братова, Канева, Києва, вівса, сто­яти, сільський, робітник, вільний, будівник, вісь, вівця.

2.   Вікон, земель, казок, витер, вогню, дна, смуток, сон, травня, лоба, можу, лева, марок, папок, форм, го­лод, мороз, волос, зелень, поріг, оберіг, значення, гніт, колір.

3.   Гребінець, дзвінок, вікно, гілок, ніжок, містка, борода, голова, болото, дерево, бездоріжжя, безго­лів'я, повноголосся, насіння, враження, борець, вибо­рець, сорок, колод, гаврилівський, діловод, хлібороб, пророк, Грабовський, Желехівський.

4.   Вечеря, джерело, ніженька, чернетка, четвертий, щетина, будиночок, пшоно, пшениця, меншості, свіжості, на вечорі, у пшоні, нашої, вечоріти, чорніти, чорнити, на чолі, печений, жона, черешня.

Вправа 2: дібрати до поданих слів спільнокореневі. Записати, вказати випадки чергування голосних.

Дріб, кінь, ніч, плід, кіт, камінь, ячмінь, берізка, бій, боєць, радість, гірник, осінь, схід.

Завдання ІІ: записати подані назви населених пунктів у родовому відмінку. Які звуки при цьому чергуються? Зразок: Львів – Львова.

Харків, Миколаїв, Київ, Чернігів, Канів, Фастів, Бердичів, Тернопіль.

 

Спрощення в групах приголосних. Домашнє завдання.І курс.

 3. Перепишіть, вставте, де треба, пропущені букви; обґрунтуйте написання слів. 

 Пристрас...ний, проїз...ний, випус…ний, верес...нути, облас...ний, свис...нути, перехрес…ний, піс…ний, пис...нути, шелес…нути, шіс...надцятий, радіс...ний, бриз...нути, гіган...ський, студен…ський, перс...ні, ях...смен, корис...ливий, передвіс...ник, учас...ник, безвиїз…но, швидкіс...ний, буревіс...ник, тис...нути, улес…ливий, у повіс…ці, влас...ний, кож...ний, совіс...ні, жаліс...ливий, зліс...ний, прихвос...ні, ціліс...ний, навмис...не, надкіс…ниця, турис...ський, захис...ний, аген...ство, зап’яс...ний, контрас...ний, доблес...ний, дилетан…ський, форпос...ний, плюс...нути, очис...ний, балас...ний, медаліс...ці. 

4. Утворіть від поданих іменників прикметники і вимовте їх відповідно до правил орфоепії. Слова запишіть парами.

Якість -
Почесть -
Пестити -
Ненависть -
Виїзд -
Піст -
Совість -
Масло -
Доблесть -
Пристрасть -
Заздрість -
Швидкість -

Матеріал для опрацювання

Спрощення в групах приголосних

Iнодi при вiдмiнюваннi слова або його твореннi виникає важкий для вимови збiг приголосних звукiв. Тому в процесi мовлення один з таких приголосних випадає, тобто вiдбувається спрощення.

Спрощення вiдбувається:

У групах приголосних -ждн-, -здн- випадає д:
виїздити – виїзний, тиждень – тижня.

У групах приголосних -стл-, -стн- випадає т:
щастя – щасливий, честь – чесний.

У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при твореннi дiєслiв iз суфiксом -ну-.
Наприклад: бризк - бризнути, трiск – трiснути.

У групi приголосних -слн- випадає л:
масло - масний, ремесло - ремiсник.

У групах приголосних -рдц-, -рнц- випадають д, н:
чернець – ченця, сердечний – серцевий.

Спрощення НЕ вiдбувається:

У словах зап’ястний, кiстлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шiстнадцять i похiдних вiд них.

У прикметниках, утворених вiд iменникiв iншомовного походження з кiнцевим СТ (вiдповiдний звук не вимовляється).
Наприклад: баласт – баластний, компост – компостний, контраст – контрастний, форпост – форпостний.

У групах приголосних –стц-, -стч-, -стськ-, -нстськ-, -нтств-.
Наприклад: артист – артистцi, студент – студентський, агент – агентство.

У словах вискнути, випускний, пропускний, тоскно, скнара, скнiти.

Односкладне речення. Домашнє завдання. ІІ курс.

  Перепишіть речення,  підкресліть граматичні основи, визначте їх тип. 

       1. Один з останніх його рейсів був винятковим (О. Гончар). 2. Погане літо, не було врожаю (Л. Костенко). 3. З одинокої на ціле татарське село кав'ярні дуже добре видно було і море, і сірі піски, берега (М. Коцюбинський). 4. Вас сіпнуло; ви кинулися, наче проснулись, розкриваєте очі (Панас Мирний). 5. Мене любили, я любив — і це найбільше в світі щастя (М. Стельмах). 6. На морі здіймались великі хвилі (І. Багмут). 7. Сіяли всю ніч (О. Гончар). 8. Спросоння озвалися качки,скинулася риба, попливла купина, од якої повіяло татарським зіллям (М. Стельмах). 9. Холодом з долини тягне вітровій (О. Ющенко). 10. Неоране поле жовтіє. Смолою пахне дощок білий ряд (В. Сосюра). 11. Ївга стоїть, як дерев'яна, труситься, а в очах жовтіє (Г. Квітка-Основ'яненко). 12.І пахне житом молодим, і рибним виловом багатим (А. Малишко). 13. Пахне кропом село, полином і катраном (М. Луків). 14. Скрізь було чути гук, шум, гам, свист (І. Нечуй-Левицький). 15. Дорога. Ранок. Тиша. Довгий яр, весь білою черемхою залитий. Гроза минула, і пахучі квіти усі в краплинах (М. Рильський). 16. Допоки горіти буде долоні твоєї дотик (Д. Павличко). 17. Але ж бо й справді, щоб таке утнути (Л. Костенко). 18. За бортом стиха дунайська хвиля, корабель до гавані зайшов... (Б. Степанюк). 19. У травні стихло навкруги, і встала знову хата (М. Луків).

Односкладні речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена. Розділові знаки в односкладному реченні. Односкладними називаються речення з одним головним членом.

Вид односкладного речення	Спосіб вираження головного члена	Приклад
Означено – особові (дію виконує певна особа, яку можна встановити)	дієслово у формі 1-ї чи 2-ї особи теперішнього або майбутнього часу; дієслово наказового способу.	Йду поміж люди (М. Коцюбинський) Не милуй мене шовково (П. Тичина
Неозначено- особові (дію виконує невизначена особа)	дієслово у формі 3-ї особи множини; дієслово минулого часу у формі множини;	Вже і пороги ось-ось одягнуть в крицю та граніт (Є. Плужник). На другий день тільки про повінь і говорили (О. Довженко).
Безособові (дія або стан, що мисляться незалежно від активного діяча)	дієслово у формі 3-ї особи множини; безособове дієслово; безособові форми на -но, -то; особове дієслово в значенні безособового; прислівник (часто сполучається з дієсловом-зв'язкою); інфінітив; заперечне слово нема (немає).	Надворі світає. Багато слів написано пером. (Л. Костенко). З поля тягне холодом (А. Головко). На серці у Насті було тихо, весело(М. Коцюбинський). Доволі мовчати! (О. Олесь). Немана світі Заходу і Сходу (О. Пахльовська).
Узагальнено- особові (дія сприймається узагальнено як властива будь-якій особі)	• дієслово у формі 2-ї особи однини; • дієслово 1-ї або 3-ї особи множини.	Хоч вовком вий! (Нар. тв.). Лежачою не б'ють (Нар. тв.).
Називні (ствердження існування предмета чи явища)	іменник у формі називного відмінка	Сухе надвечір'я (3 газети). Океанчистоти й сяйва (О. Гончар).