Односкладні речення. ІІ курс. Домашнє завдання.

 

Вправа 7. Перепишіть односкладні речення. Визначте їх тип.

1. Той монастир недавно збудували (Л. Костенко). 2.Ранком вивели їх з казарми на двір; розставили лавами (Панас Мирний). 3. Дивишся і не надивишся, дишеш і не надишешся тим чистим, гарячим і пахучим повітрям (Леся Українка). 4. Його сховали на горище, і ранок змив його сліди (А. Малишко). 5. Шануйте здобуте трудом поколінь, помножте його у пошані (М. Нагнибіда). 6. За правду, браття, єднаймось щиро (Леся Українка). 7. Але як швидко побіля вогню не бігай – все рівно обпечешся (Гр. Тютюнник). 8. Тут же, біля лікарні, розкладають вогнище, варять картоплю (В. Козаченко). 9. В артілях виспіли жнива, вантажать динь багряні кулі, і кавуни лежать поснулі (А. Малишко). 10. Коли зважуєшся на сей крок у житті, чого ж було стояти на колінах (Леся Українка). 11. Забуду моря віщий шум чи юнь, даровану годами (А. Малишко). 12. У дверях спинились, обернулись до вітчима (Леся Українка). 13.Куди не глянеш в даль оцю окресну – тут споконвіку скрізь лилася кров (Л. Костенко). 14.Коли спитають, де мій дім, я певно знаю, що я відповім (Л. Первомайський). 15. Стою – мов скеля непорушний (П. Тичина). 16. Підеш тією стежкою, глянеш кругом себе, і скрізь бачиш зелене море верб, садків, конопель, соняшників, кукурудзи та густої осоки (І. Нечуй-Левицький). 17. Мої муки, мої люті, в хмарі заховаю (Т. Шевченко). 18. Не сумуй одна, не журись одна (А. Малишко). 19. Чи не піти лишень на шлях, подихать на роздоллі, в зеленім гаї, по полях та пошукати долі (П. Грабовський). 20. За що, не знаю, називають хатину в гаї тихим раєм (Т. Шевченко).

 

 

1. Означено-особові речення позначають дію, яка виконується конкретною особою - мовцем або його співбесідником. Головний член означено-особових речень виражається лише особовими формами дієслова:

а) дієсловом у 1-й або 2-й особі однини чи множини дійсного способу: Ношу в душі слова, все життя пам'ятатиму мамині слова як гасло... (В. Скуратівський); О друзі, розкриємо книги - життя невгасимого твір (П. Усенко);

б) дієсловом у 2-й особі однини або 1-й та 2-й особах множини наказового способу: Не бійся досвітньої мли, - досвітній вогонь запали (Леся Українка); Любіть і боріться за щастя безкрає, згоріть без останку за край дорогий (В. Сосюра).

2. Неозначено-особові речення позначають дію, яка здійснюється неозначеною особою. У ролі головного члена цих конструкцій виступають:

а) дієслова в 3-й особі множини теперішнього або майбутнього часу дійсного способу: Над лиманом білять синім, білять білим над лиманом (В. Вінграновський>; - Тільки ж, Марійко! - застерегла під кінець. - Ні слова нікому. А то його вб'ють (А. Головко);

б) дієслова в формі множини минулого часу дійсного способу: Бо мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили (Т. Шевченко).

3. Узагальнено-особові речення означають дію, яка стосується узагальненої особи, будь-кого.

Головний член узагальнено-особових речень виражається дієсловами в 2-ій особі однини рідше - множини дійсного і наказового способів: Любиш поганяти, люби й коня годувати; Вчи дітей не страшкою, а ласкою; За цю науку цілуйте батькам руку (3 н. тв.); Бувало, ранок, очерет, затока... і з братом тихо у човні сидиш (М. Рильський).

За ступенем узагальнення дії ці речення поділяються на два типи. Речення першого типу вживаються як прислів'я і крилаті вислови повчального або викривального змісту: Удосвіта встанеш - більше діла зробиш (Н. тв.); Журбою біді не пособиш, плачем лиха не збудешся, і голови втрачати не треба (М. Стельмах).

Узагальнено-особові речення першого типу за характером вираження головного члена подібні до означено-особових. Проте за значенням вони чітко розмежовуються: означено-особові підкреслюють дію, що передбачає Ті конкретного виконавця, а узагальнено-особові виражають дію, яка мислиться узагальнено.

Речення другого типу передають дію або стан самого мовця: В ці дні бажаєш світ щасливий черпнути відрами до дна і сміло сіяти на ниви багатство ярого зерна (М. Стельмах). Узагальнено-особові речення другого типу зазвичай використовуються в усному мовленні та художній літературі й протиставляються подібним до них означено-особовим реченням своєрідним значенням. За допомоги таких конструкцій письменники розкривають стан, настрій мовця, узагальнюючи їх, переносячи їх на інших людей, що перебувають у подібній ситуації: Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся у многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне (М. Коцюбинський).

У функції головного члена узагальнено-особових речень можуть виступати й інші дієслівні форми:

а) 1-ї особи множини: Як дбаємо, так і маємо (Н. тв.);

б) чоловічого роду минулого часу: Молотив цілий день, а віяти нічого (Н. тв.);

в) 3-ї особи однини і множини: Решетом воду не носять; Золоті гори обіцяє (Н. тв.).

 

4. Безособові речення означають дію або стан, які відбуваються без активної участі особи, незалежно від носія стану. Гловний член цих речень виражається:

а) безособовими дієсловами на означення стану природи, фізичного або психічного стану людини, її настроїв, прагнень; наявності або відсутності певних змін, явищ, стану в довкіллі: Надворі вже зовсім розвиділось (М. Стельмах);

б) особовими дієсловами в безособовому значенні на означення стану природи, людини, процесів сприймання, мислення, мовлення: Пахло талою землею (А. Головко); Дихалося вільно, йшлося по землі легко (Ю. Збанацький);

в) безособовими формами на -но,-то: Село позначено печаттю переджнив я (Г. Донець); Із можливого в чудесне перекинуто мости (М. Рильський);

г) прислівниками, присудковими словами типу можна, треба, варто, жаль, шкода, пора в сполученні з інфінітивом: Можна вибрать друга і по духу брата, та неможна рідну матір вибирати (В. Симоненко);

ґ) заперечними словами нема, не було, не буде: Буря, пітьма, стежки нема (Л. Забашта); / на оновленій землі врага не буде супостата (Т. Шевченко).

6. Номінативні (називні) речення стверджують наявність існування явищ, подій або предметів.

Головний член таких речень виражається іменником, займенником, кількісно-іменним словосполученням, субстантивованими словами: Весна. Теплінь. Жайворонки в небі (І. Цюпа); Зимовий вечір* Тиша, Ми. Я вам чужий - я знаю (П. Тичина).

Номінативні речення широко використовуються для змалювання пейзажів, певної обстановки, для відтворення вражень від якихось картин.

 

Спрощення у групах приголосних. І курс. Заняття 6.

 

Вправа 5. Утворіть від поданих іменників прикметники. З’ясуйте, в яких словах відбулося спрощення приголосних, а в яких — ні.

Честь —

контраст —

проїзд —

користь —

баласт —

пестощі —

щастя —

тиждень —

зап’ястя —

компост —

радість –

злість –

якість -  

капость -

 масло - 

Вправа 6. На місці крапок, де потрібно, поставте пропущені літери.

Пристрас…ний, контрас…ний, прихвос…ні, сон…це, чес…ний, мес…ник, сер…це, студен…ський, фашис…ський, влас…ний, очис…ний, дилетан…ський, доблес…ний, кож…ний, повіс…ці, пос…лати, ровес…ник, свис…нути, совісн…ий, ус…ний, хрус…нути, ціліс…ний, словес…ний, виїз…ний, шіс…десят, зліс…ний, у кіс…ці, шіс…надцять, капос…ний, журналіс…ський, вартіс…ний, якіс…ний, швидкіс…ний, улес…ливий, осві…читися, хвас...ливий, щас...ливий, блис...нути, аген…ство, волейболіс…ці, заїз...ний, їж...жу, учас...ник, заздріс...ний, випус...ний, стис...нути, щотиж…ня, студен...ський, студен…ство, очис...ний, скатер...ка, буревіс...ник, п’я…десят, шіс...сот

 

 

Теоретичний матеріал

СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

     Спрощення - властивість української мови уникати збігу кількох приголосних, який може з`явитись при словотворенні.

     У процесі мовлення один із приголосних, переважно середній, випадає і складна для вимови група приголосних спрощується.

     Найчастіше спрощення відбувається у таких групах приголосних: ЖДН - ЖН      (тиждень − тижня);

ЗДН - ЗН           (проїзд − проїзний);

СТН - СН           (область − обласний);

СТЛ - СЛ           (щастя − щасливий);

ЗКН - ЗН          (бризкати − бризнути);

СКН - СН          (тиск − тиснути);

СЛН - СН          (масло − масний).

Винятки: зап`ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістсот, шістнадцять, випускний, вискнути, рискнути.

     Не відбувається також спрощення у таких словах:

а) іншомовного походження, напр., контрастний, баластний;

б) у прикметниках із суфіксам -СЬК- та іменниках із суфіксом -СТВ-, утворених від іншомовних коренів, напр.: студент − студентський, студентство.

 

Домашнє завдання. ІІ курс. Просте речення.

 

Вправа 6. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Уставте, де потрібно, пропущені літери, апостроф, розкрийте дужки. Підкресліть всі члени речення.

1. У п...чі щось бухнуло заш...піло зас.чало (М. Коцюбинський). 2. Індик крут...ться та дметься іволга л...тить сміється. Мавпа пл...гає стр...бає мишка з норки виглядає (О. Олесь). З.Ну, та бабуся хоч і була замотана в хустку а показала себе молодчиною (В. Винниченко). 4.І в передпокої і в кор...дорі було тихо (Ю. Смолич). 5. На зорі зад...вивсь хлопчина але своєї (не) знайшов (В.-І.Антонич). 6. Беркути (ні) коли (не) сплямують (ні) своїх рук (ні) свого сер...я підступно пролитою кров...ю! (І. Франко) 7. Гуртом вибігли серни потр...мтіли на тонен...ких ногах та й почали щ...пати траву (М. Коцюбинський). 8. По діброві вітер виє гуляє по полю край дороги гне тополю до самого долу (Т. Шевченко). 9. У в...лике м...стецтво вступав хоч і од...ржимий бажан...ям матер...ально підтримати враз збіднілу сім...ю але й безмірно закохан...ий у муз... ку Іван Алчевс...кий (А. Шелест). 10. Більше (не) міг сказати (ні) один (ні) другий (І. Франко). 11. Любіть травинку і тваринку і сонце завтрашн...го дня в...чірню в поп...лі жаринку шляхетну інохідь коня (Л. Костенко). 12. Садок був (не) величкий але рясний. Тут були яблуні сливи вишні (Б. Грінченко). 13. Оксен Гамалія (ні) дать (ні) взять у свого батька вдався (Гр. Тютюнник). 14. Вже (не) тільки в очах а й на її обезкровленому облич...і проход...ть тінь надії (М. Стельмах). 15. Усе міняється оновлю...ться рветься у ранах кров...ю сходить з туги в груди б...є замулю...ться мулом порохом б...реться а потім знов з...леним(з) під з...млі встає (П. Тичина). 16. (Не, ні) марної слави (не, ні) сміху пустого я сліз буду в світі шукати (Леся Українка). 17. А колись над містечком стояло хоч і вбоге але ясне й ласкаве сонце (М. Хвильовий). 18. Другого дня пр...томилась я дуже та й сіла ...почити в холодку під в...рбою (Марко Вовчок). 19. (Не, ні) Богу свічка (не, ні) чортові ладан (Народна творчість).

 

Домашнє завдання. І курс. Українська мова. Правопис ненаголошених голосних. Заняття 5.

 Вправа 3. Перепишіть слова. Замість крапок поставте е або и. Поряд зі словом напишіть перевірне слово. Напр.: зима-зими.

З..мля, в..ш..ванка, см..ркатись, гр..чаний, ст..скати, хр..стити, кл..котіти,, піс..нька, з..рнистий, п..р..х..трити, вс..пати, гр..вастий, с..рковий, л..тіти, щ..бетання, прок..датися, сх..лятися, в..л..чезний, в..р..дувати, тр..вожний, д..вуватися, м..ншина, сел..зень, в..т..нанка, с..м..кутник.

Вправа 4. Запишіть текст, дібравши до нього заголовок і вставивши замість крапок пропущені ненаголошені Е-И у морфемах слів. Розставте тпропущені розділові знаки.

  Сонце весь час працювало. Зас...лало зливу наганяло п...л...хаті хмари, бризкало грюкотіло та став...ло від краю до краю с...м...барвну в...селку. З...лений лист тоді обтяж...ний прозор...ми краплями кетяги н...доспілих яблук оздобл...ні рубінами, топазами, ам...тистами.

З...мля пов...ртає боки. Вишні ч...решні набули властивих барв барв крові та сонячного пром...ня. Вони прозорі хрустально. Яблука й сливи нал...лися соками і також прозорі. Пити й п'яніти хоч...ться. Ліси загорілись пожеж...ю горіли не стліваючи. Полум'яні яз...ки відр...валися від гілок поволі спадали до з...млі й кр...чали під ногами.

Теоретичний матеріал.

1.     У складах з ненаголошеним О, Е, И пишеться та сама літера, що й під наголосом: розу́мний – ро́зум, да́леч – дале́кий.

О  не перевіряється наголосом у словах: лопух, зозуля, союз.

Е  та  И  не перевіряються наголосом у словах: апельсин, бензин, бетон, декада, делегат, демократія, інженер, керівник, колектив, левада (присадибна ділянка землі),  легенда, лейтенант, леміш (частина плуга, що підрізує землю знизу), математика, медаль, метелик, педагог, пенал, ремонт, рецепт, тепер,феномен;

директор, диригент, кишеня, коридор, лимон, минуле, пиріг, цибуля, шинель.

 

2.     А  пишемо перед постійно наголошеним а/я/: бага́тий, бага́ття, бага́ч, гаря́чий, гаря́чка (порівняйте: горі́ти), гара́зд, кажа́н, кала́ч, кача́н, хазя́їн, а також у деяких похідних з іншим наголосом: багати́р (багач), га́ряче́.

АЛЕ: богатир (велетень, герой), борсук, гончар, козак, комин, комиш, комірка, коровай, корявий (нерівний, шорсткий, який має нерівну поверхню), кропивá, крохмаль, лопата, монастир, отáман,  поганий, погон, порóм (плавзасіб, що використовується для перевезення пасажирів і транспортних засобів між двома берегами водної перешкоди), ропá (соляний розчин високої концентрації),   слов’яни, солдат, товар.

 

3.     Е  завжди пишеться:

ü  У звукосполуках  ЕРЕ,ЕЛЕ : черевик, велетень, шелест, АЛЕ: келих, перина.

ü  Коли  Е  при зміні слова випадає: березень – березня, вітер – вітру, справедливий – правда.

УВАГА! Слід мати на увазі, що в кількох дієсловах випадає ненаголошений И: згинати — зігну, відтинати — відітну, напинати — напну, починати — почну, розминати — розімну, засинати — засну, вмикати — увімкну, проривати — прорву.

ü  Коли при змінюванні з’являється  І: гребенястий – гребінь, скатерть – скатірка, сутеніти – сутінки.

ü  И  пишеться у звукосполуках РИ, ЛИ між приголосними у відкритих складах: бриніти, глитати, гриміти, дрижати, кривавий, криниця, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити, але тремтіти /закритий склад/.

 

Просте речення. ІІ курс.

 Вправа 5. Перепишіть речення, підкресліть члени речення.

Благословенна тиша навкруги. Лише зашерхоче десь суха зелена ящірка, пробігаючи у траві, бризнуть врізнобіч з-під ніг коники-ковалі та ще жайворонки дзюркочуть у тиші, проймаючи її вверх і вниз, невидимі в повітрі, як струмки, що течуть і течуть, розмаїті, джерельно-дзвінкі. Здається, співає від краю до краю саме повітря, співає марево, що вже схоплюється, тече, струмує де-не-де над ковилою (О. Гончар).

Вправа 6. Перепишіть речення, підкресліть члени речення.

II. 1. Стало пахучим і свіжим повітря після грози. 2.На площу вискочив осідланий кінь без вершника. 3. З кущів підліска линуть перші трелі солов'я (А. Шиян). 4. Одні тільки бажання творити добрі діла й зосталися при мені на все життя (О.Довженко). 5. У млині стояв теплий, приємно солодкуватий запах свіжої кукурудзяної муки (М. Коцюбинський). 6. Свіжозорані ниви обсівалися великими вечірніми зорями (М. Стельмах). 7. Широкою долиною, між двома рядками розложистих гір, тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця (І. Нечуй-Левицький). 8. Година для праці настала (Леся Українка). 9. Вискочить сонце на мить на блакитну полянку, щоб обсушитись, гляне на себе в калюжу, і знову лізуть на нього важкі, розтріпані хмари (М. Коцюбинський). 10. Генерал підходить до сферичного вікна і, нахилившись трохи вперед, наче повисає в блакитному просторі над неосяжною рівниною і тонким струмочком Дніпра внизу, серед пісків (О; Довженко). 11. Облиті полум'ям хмари рвано, кошлато звисали над смугою потемнілих плавневих лісів, над пустинними пенькуватими зрубами, навіваючи якусь неясну тривогу (О. Гончар).