Подвоєння букв в іншомовних словах. І курс.

 

Вправа 11.  Запишіть слова, уставивши, де потрібно, пропущену літеру.
   Ім..унітет, ас..стент, піц..а, Апен.іни, Рус..о, гет..о, новел..а, ем..ігрант, фін.ський, мадон..а, марок..анський, ір..аціональний, бравіс..имо, ім..іграція, імпрес..іонізм, дон..а, беладон..а, віл..а, груп..а, антен..а, пен..і, пан..о, Тал..ін.. , барок..о, Він..іпег, конфет..і, оперет..а, інтермец..о, ас..міляція, гол..андець, Ус..урі, хоб..і, дюс..ельдорфець, буд..изм.

Вправа 12.  Слова запишіть у дві колонки: 1) без подвоєння букв, що в дужках; 2) з подвоєнням букв. Значення незнайомих слів з’ясуйте за словником.
Фі(м)іам, гу(н)и, то(н)а, прогре(с), бру(т)о, мета(л), шо(с)е, не(т)о, ди(з)айн, мо(т)о, мá(н)а, ва(н)а, ві(т)амін, мадо(н)а, комі(с)ія, фі(н), гру(п)а, і(м)іграція, сю(р)еалізм, агре(с)ор, і(р)аціональний, лібре(т)о, ка(т)од, і(н)овація, кенгу(р)у.

 

Теоретичний матеріал.

Подвоєння букв в іншомовних словах

Увага!  Написання подвоєних букв у власних іншомовних назвах треба кожного разу перевіряти за “Орфографічним словником” та різними довідниками.

У власних іншомовних назвах і похідних словах подвоєння букв зберігається, як вони пишуться в тих мовах, звідки їх узято: Андорра, андоррський, Марокко, марокканець, Голландія, голландський, Абіссінія, Ассірія, Брюссель, Бонн, Ніцца, Яффа, Дарданелли, Міссісіпі, Апенніни, Діккенс, Шиллер, Лонгфелло, Торрічеллі, Кассандра, Одіссей.

Нема подвоєння у власних назвах: Гавана, Касабланка, Бразилія, Мадагаскар та ін.

Винятки: тонна, манна, ванна, мадонна, бонна, вілла, булла, брутто, нетто, мотто.

Іншомовні слова з префіксами ім-, ір-, контр-, ін-, сюр-: контрреволюція, ірраціональний, сюрреалізм. інновація, імміграція (але: еміграція, емігрант).

У загальних іншомовних назвах букви звичайно не подвоюються: колектив, каса, маса, група, сума, шосе, колона, алегорія, хобі, бароко, гуни, фін, інтермецо, беладона.

В деяких недавно запозичених іменах подвоєння букв зберігається: Аполлон, Віссаріон, Геннадій, Палладій, Еммануїл, Алла, Белла, Ізабелла, Стелла, Інна, Сусанна, Жанна, Маріанна, Емма, Віолетта, а також Іванна, Ганна.

В українізованих запозичених іменах відповідно до вимови букви звичайно не подвоюються: Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Агнеса, Інеса.

Подовження і подвоєння приголосних. І курс.

 

Подовження і подвоєння пригосних. Домашнє запвдання І курс.

Вправа 9. Заняття № 10

 Замість крапок поставте, де потрібно, пропущені літери відповідно до правил подвоєння і подовження приголосних. Числе…ний, варен…ий, л…ян...ий, бездоган…ий, невин...ий, захоплен…ий, нездолан...ий, вогнян…ий, вогнен…ий, несказан...о, обез…броїти, нескінчен…ий, натхнен…ий, самовід...ан...ий, багатомільйон…ий, священ...ий, шален...ий, незлічен...ий, письмен...ий, незбагнен...ий, бездон...ий, пташин...ий, впевнен...о, змушен...ий, невпин…о, стомлен...ий, востан...є, бе...закон...ість, незрівнян…о, гостин…о, від...ален…ий, воз...єднаний, старан…о, бов...аніти, священ...ик, печен...ий, здійснен…ий, юн...ат, стриман...ий, прихован...о, від...зеркалюватися, зацікавлен...ий, незнан…ий, священ...ик, напружен...ість, зрошен...ий, довгождан...ий, блажен...ий, благословен…ий, свячен...ий, Над…ніпрянщина.

Вправа 10.

Поставте іменники в орудному відмінку, запишіть. Складіть з деякими словами речення.

Сіль, заповідь, чверть, розкіш, мідь, путь, міць, єдність, юність, сталь, деталь, стійкість, пристань, грань, жовч, врожайність, біль, заполоч, матір, любов, світоч.

Матеріал для опрацювання.

Подовження приголосних в українській мові є в усному мовленні, а також передається воно однаковими літерами на письмі. Подовження приголосних звуків пояснюється різними причинами. В одних випадках воно виникало внаслі­док словотворчих процесів: префіксації (оббити, віддати), суфіксації (годинник, змінний), основоскладання: (міськком, деффак), а в інших пояснюється змінами, які відбуваються у звуковому складі мови (занепад голосних неповного звучання [ъ], [ь], випадання та уподібнення приголосних): життя, зілля, піччю, суддя.

Подовження приголосних, що виникає при словотворен­ні, ще називається подвоєнням. Воно з'являється внаслідок збігу двох однакових приголосних:

1) префікса й кореня: беззубий, беззаконня, безземелля, віддаль, віддавна, віддзеркалювати, роззброїти, роз-зичити, роззнайомитися, ззаду, оббілити, оббризка­ти, оббрити, контрреволюція, ірраціональний;

2) префікса й префікса: возз'єднання, ззамолоду, ззовні;

3) кореня або основи на -н (-н) і суфіксів -н (ий), -н'(ій), -ник, -нщ(я): спина — спинний, балкон — балконний, кінь — кінний, осінь — осінній, ранок — ранній, щоденник, письменник, підвіконний, віконниця, Вінниця, туманний, туманність, туманно, законний, законність, законно;

4) кінця першої частини і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), юннат (юний натураліст), деффак (дефектологічний фа­культет), заввідділом (завідувач відділу);

5) основи дієслова минулого часу на [с] і афікса -ся: розрісся, понісся, пасся, трясся, але підносься;

6) подвоюються букви, що означають приголосні у наголошених прикметникових і прислівникових суфіксах -енн-, -анн-: здоровенний, непримиренний, нездоланно, старанно, але шалений, жарений, сказано, не зрівняний.

Подовженими (на письмі подвоєними) бувають м'які [д'], [т'], Із'],.[с'], [ц'], [У], [н'] і пом'якшені [ж1], [ч1],[ш'\ приголосні тільки тоді, коли вони стоять між голосними.

Примітка.

У кількох словах подвоюються букви н, с, в, що позначають тверді приголосні: Ганна, ссати, ссавець, бовваніти, овва.

Подовжені приголосні бувають:

1. В іменниках середнього роду II відміни: знаряддя, питання, напуття, мотуззя, гілля, колосся, обличчя, сторіччя, узбережжя, Поділля, Залісся, Лівобережжя, а також у похідних словах: життєздатність, гіллястий та в деяких іменниках чоловічого і жіночого роду І відміни: Ілля, суддя, рілля, стаття.

Примітка.

Подовження зберігається у всіх відмінкових формах, крім родового множини: облич, питань, сторіч, роздоріж, знарядь. Частина іменників середнього роду в родовому відмінку має закінчення -їв. Перед ним подвоєння літер зберігається: почуттів, відкриттів, Іллів, суддів, але статей.

2. Перед [у] (орф. ю) в орудному відмінку однини іменників III відміни: сталлю, емаллю, тінню, ніччю, заполоччю, віссю, відповіддю, постаттю, зеленню, подо­рожжю, розкішшю, але: Керчю, повістю, радістю, честю, кров'ю, любов'ю, нехворощю, матір'ю, бо в них збіг двох приголосних та апостроф після р.

3. У прислівниках перед [а], [у] (орф. я, ю): навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню.

4. Перед [у], [е] (орф. ю, е) у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: наллю, виллю та ін.

Примітка.

У словах третій, третя, третє не подовжується.