Катинь... Одне це слово вражає... Від нього віє смертю..

Катинь... Одне це слово вражає... Від нього віє смертю... 1939 рік-початок жахливого смертельного дійства, масового жертвоприношення в ім'я примарної ідеї володіння усім світом.  На Польщу напали два круки і роздирали її навпіл, катували її народ. Польща опинилася між двома вогнями, між двома страшними брилами, що чавили її зі сходу і заходу.... "Польща не буде вільною..." Так самонадіяно звучали слова новоспеченої більшовицької керівниці одного з вищих навчальних закладів Кракова... Буде вільною... Більшовицькі убивці розраховували скинути тягар своїх жахливих масових розстрілів польських офіцерів у Катині на фашистські німецькі війська. Та не вийшло... Люди піднялися проти брехні,  через те і поплатилися своїми життями, відкупивши свободу рідної землі. Російські собаки-лише таке назвисько завжди супроводжувало, супроводжує і буде супроводжувати злочинців, кремлівських катів усіх народів, що будь якими способами намагаються уникнути відповідальності за страшні криваві злочини... Фільм "Катинь", Польща, 2007 рік.

Війна 1941... дві ворогуючі сторони, що не поділили Європу

Війна 1941...  дві ворогуючі сторони, що не поділили Європу, два злочинні режими, що посилали на смерть дітей, як гарматне м'ясо, калічили долі в ім'я примарного величчя своїх враїн-утопій. "Коли ми прибули на завдання до лісу із бойовими набоями і отримали наказ стріляти по воєннополонених,озброєних до зубів, я відчув себе маленьким хлопчиком, який грає у якуйсь захоплюючу гру серед білого снігу, що прагне звільнити. весь світ від усього зла, але потім зрозумів, що сам є частиною того зла.. але коли ми побачили, що ці воєннополонені виявилися неозброєними, як нам повідомили, та ще зовсім дітьми, я подумав, що стріляти воєнноплонених-ганьба... стріляти ... ганьба..."- ось слова із твору вихованця гітлерівської академії смерті NaPoLа, що готувала слухняних виконавців злочинних накакзів, сина німецького гауляйтера. Злочинець-високопосадовець своїми руками вклав зброю в руки своєму єдиному сину.... Смерть... Ганьба... Страх... Якщо перемога, то ганебно завалена трупами... Ось і все, що приносить війна.... Фільм Денніса Ганзеля "Академія смерті", Германія, 2004 рік...

У кубельці згорнувся калачиком сонячний котик,

і закутий у сни вечір стомлено сів на поріг.

А мені б на крило і відчути повітря на дотик,

відшукати би власну одну у сплетінні доріг.

Свої біди на плаху зжену під нагострене лезо,

і з надією лину у свій ще не програний бій,

підібрати би вчасно мені до невдач антитезу

і зуміти зігрітися посеред лютих завій.