Домашнє завдання. Українська мова. І курс.

Вправа № 14. Заняття 25.

Згрупуйте наведені слова так, щоб у кожній групі були слова одного кореня. Визначити спосіб творення слів. 

Водянка, проводити, водити, завод, вода, заводити, провідник, водойма, поводитися, заводчик, водник, заводський, приводити, водний, водій, водянистий, проводир, безводний, заводний, водяний, безводдя, переводити, обезводнити, обводити, обводнювати, обводнення. 

Матеріал для опрацювання.

Будова слова. Способи словотвору.

Способи словотвору У процесі словотворення здебільшого беруть участь значущі частини слів — префікси і суфікси.

1. За допомогою суфіксів, які додаються до твірних основ, називається суфіксальним способом: село —> сільський, стіл —> столик, хто —> хтось, білий —> білуватий.

2. За допомогою префіксів, які додаються до твірних слів, називається префіксальним способом словотвору: малювати —>намалювати, перемалювати, підмалювати, змалювати, обмалювати; щастя —> нещастя, ходити —> переходити.

3. Шляхом одночасного приєднання до твірного слова або твірної основи префіксів і суфіксів називається префіксально-суфіксальним способом: час —>сучасний, ріка —> зарічний, їхати —> роз'їхатись, другий —> по-друге, кордон —> прикордонник.

4. Відкидання значущих частин називається безсуфіксальним (безафіксним) способом: синій —> синь, блакитний —> блакить (відкидання закінчення);відлітати —> відліт (відкидання суфікса й закінчення).

Складання слів, основ і їхніх частин

а) складання слів: школа, інтернат —> школа-інтернат; кіно, театр —> кінотеатр;

б) складання основи слова зі словом: жовтий і гарячий —> жовтогарячий;

в) складання основ: знати мову —> мовознавець, хмари чесати —> хмарочос;

г) складання повної і усіченої основ: сніг падає —> снігопад, возити молоко —> молоковоз.

Основоскладання часто поєднується з суфіксальним способом: писати літа —> літописець, проводити воду —> водопровідник. Складання здійснюється як за допомогою сполучних голосних звуків [о] та [є], так і без них:сільськогосподарський, мореплавець, дит'ясла;

ґ) окремим різновидом складання є злиття словосполучення в одне слово (без будь-яких інших змін): вічно зелений (присл. + прикм.) —> вічнозелений (прикм.); довго тривалий (присл. + + прикм.) —> довготривалий (прикм.); місце проживання (ім. + ім.) —> місцепроживання (ім.); вище вказаний(присл. + форма дієсл.) —> вищевказаний (прикм.).

Складноскорочені слова

Різновидом складання є утворення складноско-рочених слів:

а) складання частини слова і повного слова: стінна газета —> стінгазета; запасні частини —> запчастини; професійно-технічне училище —> профтехучилище; районна державна адміністрація—>райдержадміністрація;

б) складання частин кількох слів: колективне господарство —> колгосп; учнівський комітет —> учком;медичний санітарний батальйон —> медсанбат;обласний виконавчий комітет —> облвиконком;

в) складання частин слів та початкових звуків інших слів: районний відділ народної освіти —>райвно;Донецький державний університет —> ДонДУ;

г) складання назв початкових букв: Федеративна Республіка Німеччина — ФРН; автоматична телефонна станція — АТС;

ґ) складання початкових звуків: Організація Об'єднаних Націй —> ООН; Українська повстанська армія —> УПА; запис актів громадянського стану —> загс;

д) складання з використанням цифр: олімпіада 2000року —> олімпіада-2000; машина Запорізького автомобільного заводу 968-ї моделі —> ЗАЗ-968.

Деякі складноскорочені слова стали твірною основою для утворення нових слів: колгосп—>колгоспний—> колгоспник.

Українська мова. Домашнє завдання. 1 курс.

Вправа №13. Заняття 22.

    Поділіть прислівники на три групи: 1) ті, що пишуться разом; 2) ті, що пишуться окремо; 3) ті, що пишуться через дефіс. 
(В)розтіч, (на)розхват, (по)можливості, (під)гору, (як)слід, (на)жаль, (у)низу, (у)ночі, (ледве)ледве, (по)сусідськи, (таким)чином, один(в) один, (до)лиця, (до)пізна, (на)троє, (чим)дуж, (де)куди, (по)черзі, (по)людському, (по)латині, (до)речі, (за)раз, (на)пролом, (від)тепер, (як)(най)краще, (на)мить, (уві)сні, (до)сьогодні, (до)діла, (ось)ось, хоч(не)хоч, десь(то), хтозна(як), (що)дня, (за)що, (а)(ні)скільки, (ми­мо)хідь, (на)(сам)перед, (на)вибір, (без)черги, (по)суті.

Матеріал для опрацювання.

Складні випадки правопису прислівників.

Окремо пишуться ті прислівники, де іменник зберігає своє значення: до речі, на жаль, до вподоби, без упину.

без — без пуття, без угаву, без упину, але безвісти, безперестанку;

в (у) — в міру, в ногу, уві сні, у вічі, але впам’ятку, вгору;

з — з розгону, з переляку, з радості, але зсередини, зверху;

на — на жаль, на щастя, на добраніч, але нарозхват, нанівець;

під — під силу, під вечір, під кінець;

по — по суті, по щирості, по честі, але повік, поночі.

Винятки: залежно від наголосу  на¢бік — на бі¢к, надво¢рі — на дворі¢, наві¢ки — на віки¢.

Разом: - Прислівники, утворені від короткої форми прикметника: допізна, замолоду, згарячу, зліва, помалу, сповна.

- Прислівники, утворені сполученням прийменника, крім по, з числівником: учетверо, натроє, вперше, спершу.

- Першою частиною яких є частки: де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-, що стають префіксами: щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки. Запам’ятайте! У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається: дарма що, хіба що, тільки що, поки що.

- Прислівники, утворені злиттям з іменником, який уже не вживається: навпростець, восени, дощенту.

- Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, привселюдно, стрімголов, чимдуж, нашвидкуруч (на швидку руку).

- Прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: нащо, почому, внічию, втім, але за віщо.

Через дефіс : Повторення  основ: видимо-невидимо, ледве-ледве, близько-близько, сполучення синонімів чи антонімів: без кінця-краю, видимо-невидимо, більш-менш, часто-густо, тяжко-важко.

Утворені від прикметників і займенників із префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-нашому, по-твоєму, по-братерськи, по-літньому, по-доброму та від порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по-четверте.

Складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь, казна-коли, будь-де, де-небудь, так-то, казна-коли.

Складні прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інде, вряди-годи.

Окремо : прислівникові сполучення, утворені з двох іменників, іноді розділених одним або двома прийменниками: кінець кінцем, одним одна, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу, день у день, рука в руку, раз від разу.

Через два дефіси пишуться прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч, де-не-де, коли-не-коли, як-не-як.

Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.

Написання и, і в кінці прислівників:

- Після г, к, х пишеться и: навкруги, мовчки, трохи.

- У кінці прислівників з префіксом по- після ж, ч пишеться и: по-вовчи, по-заячи.

- В інших — після ч — і: поночі, тричі.

Домашнє завдання. Українська мова. І курс.

Заняття №20.

Вправа 12. Запишіть значення поданих слів, користуючись словником іншомовних слів. Поясніть їх правопис. З виділеними словами складіть речення.

Дистриб’ютор, кольє, портьєра, вольєра, ін’єкція, рантьє, асистент, суб’єкт, кастаньєти, ар’єргард.

Матеріал для опрацювання.

Подовження і подвоєння приголосних у словах іншомовного походження.

1) У загальних назвах іншомовного походження приголосні (на відміну від російської мови) звичайно не подвоюються: грип, група, ідилічний, інтелектуальний, колектив, комісія, сума, інтермецо, белетристика, ват (але Ватт), піанісимо, шасі та ін.

Подвоєння зберігається лише в 17 загальних назвах, а саме: аннали, бонна, брутто, нетто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.

2) Подвоєний приголосний при збігу однакових приголосних префікса і кореня маємо тільки тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).

! Увага. Якщо непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація — анотація, конотація), то приголосний не подвоюється.

3) Подвоєні приголосні зберігаються у власних іншомовних назвах (географічних, особових та інших): Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Торрічеллі, Шиллер.

Подвоєні приголосні зберігаються й в усіх похідних словах: марокканець (Марокко), яффський (яффа), голландський (Голландія), шиллерівський (Шиллер), мюллерівський (Мюллер) та ін.

АПОСТРОФ

Апостроф у словах іншомовного походження пишеться перед я, ю, є, ї:

1) Після приголосних б, п, в, м, ф (губних), г, к, х (задньоязикових), ж, ч, ш (шиплячих) та р: п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, миш’як, кар’єра; Рив’єра, Барб’є, Руж’є, Фур’є.

2) Після кінцевого приголосного префікса: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура.

Апостроф не пишеться:

Перед йо: курйоз, серйозний.

2) Коли а, у позначають пом’якшення попереднього

М’ЯКИЙ ЗНАК

Знак м’якшення (ь) у словах іншомовного походження пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н:

а) Перед я, ю, є, ї, йо: адью, ательє, марсельєза, мільярд, бульйон, віньєтка, Лавуазьє, Жузьє, Мольєр, Ньютон, Реньє.

б) Після л перед приголосним відповідно до вимови: фільм, альбатрос, Нельсон, але: залп та ін.

в) У кінці слів відповідно до вимови: магістраль, Базель, Булонь, але: бал, метал, рулон, шприц; Галац, Суец та ін.

М’який знак не пишеться перед я, ю, коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у: мадяр, малярія; дюна, ілюзія, нюанс, тюбик, тюль; Аляска, Дюма, Цюрих.