1984

 "Ми перемогли... тепер пайок шоколаду зросте з 20 грамів до 25.... "Джордж Оруелл, роман-антиутопія "1984", знятий  1984 року для кращого порівняння. Створений автором у 1948 році. Знятий  режисером Майклом Редфордом, країна Великобританія. Точно передана атмосфера тоталітарного устрою, при якому проводяться показові паради, марширування строєм. у центрі уваги як головний герой великий телевізор, який останнім часом набув великої слави і отримав таке промовисте назвисько як "зомбоящик". Екзальтований зомбований сірий натовп строєм ходить на роботу, так званий робочий клас, однаково одягнутий у синю робу... Чому натовп!!! та тому, що не люди, не особистості, не індивідуальності, не вільні люди... Із динаміків зомбоящика постійно звучить статистика зросту економіки, напр.: смертність дітей знижується на ... відсотків, виробництво ... зросло на 1, 5 відсотка, і так постійно, невмолимо, жорстоко вибиваються із голів індивідуумів залишки здорового глузду. Невимовну радість сірі раби отримують від чудової звістки, що пайок шоколаду збільшився з 20 грамів до 25. Видовище повішання неугодних викликає хвилю обурення, але у натовпу-дику ейфорію... Один із представників стада висловлює жаль, що через збори комітету

змушений був пропустити процес повішання. Показові вибиті свідчення проти самих себе представників опальної партії у педофілії, розпусті, зраді, у всіх смертних гріхах не залишає байдужими глядача. Відбувається підміна ціннотей, що веде натовп-стадо у прірву темноти: "війна-це мир, воля-це рабство, незнання-це сила". Голос який "вещает", вкладає у черепні коробки стада примарне відчуття перемоги, мовляв: "ми перемогли... тепер пайок шоколаду зросте з 20 грамів до 25.... ". Атмосфера фільму пригнічує... Повністю передано безвихідь натовпу, чорне життя, сірі будні, холодні напівзруйновані будівлі, холодні брудні ліжка, населені полчищами смердючих клопів, що повністю характеризує прогнилу злочинну систему. Ницість рабів перетворює їх у розпусних тиранів: "я ненавиджу непорочність, цноту, чистоту..." -слова головного героя роману, звичайного робітника, у якому знищуються залишки здоровогшо глузду, що якимсь дивом ще теплиться у темних кутках мозку... натовп, стадо, бездумне голодне бидло, що кайфує від видовища повішання неугодних... "Ми покійники... ми покійники..."-звучить у головах рабів і тому потрібно радіти 25-ти грамам шоколаду і збільшенню виготовлення тракторів у країні на 1,5 відсотків... Доносництво на сусіда, цькування, приниження... Цій системі ім'я-смерть...смерть від голоду, бруду, війни,  венеричних хвороб, вбивчого катування розрядами току... "Єретик живе поки опирається... Ми вишибемо з нього мізки... переробимо на свій лад...Коли від тебе нічого не залишиться крім "скорьби" і любові до "большого брата", ми виудимо тебе із історії, перетворимо тебе в газ і випустимо тебе в атмосферу... Від тебе нічого не залишиться, ні записаного імені, ні пам'яті про тебе у свідомості  тих, хто живе, ти зникнеш як для минулого, так і для майбутнього..." -монолог тирана і 3 тисячі вбивчих вольт...
https://my-hit.org/film/9565/