Люко Дашвар "Село не люди"

Люко Дашвар, українська письменниця, справжнє ім'я Ірина Іванівна Чернова. Роман "Село не люди" був виданий у 2007 році. У романі описується життя депресивного села. Назву роману можна трактувати по різному. З одного боку це безпросвітна бідність, ницість жадюгідного існування у занедбаному селі, забутому Богом і людьми, із своїми людськими п'явками, з іншого - жорстоким відношенням людей один до одного, плітки, брехня, розпуста і недалекість персонажів твору, що викликає відразу до цих людей, жалюгідність їхнього існування. Вражає реалістичність зображення повсякдення цих людей та викликає двояке ставлення до роману, деякі сцени навіть огидні. Головну героїню Катерину село вирішило принести в жертву, щоб помститися за свій занепад та сірість. Чиста дівчина, яка любить мріяти, має лагідну вдачу та чесну натуру, є протилежністю своїй подрузі Людці, брехливій і недалекій. У романі відбувається підміна цінностей. Катерина закохуєтьься у батька свого однолітка Романа, що буквально розбестив її невинну душу. У селі всі про всіх знають, в знаки дається улюблене заняття жителів села - плітки. Вони брудною сіткою намагаються затягти нещасну Катерину на саме дно, піддаючи її моральним тортурам. Роман помирає від старшних опіків слідом за своїм сином Сашком. Дружина Романа Раїса божеволіє від горя та звинувачує у всьому Катерину. Боячись сорому, що наробів син Сергій, власниця магазину Тамарка оббріхує дівчину. Проти Катерини повстає усе село. Батьки як можуть, боронять нещасну дочку. Дівчина мчить стрімголов у темряву від сусідської ненависті. В результаті люди ненароком спалили цілу вулицю, запаливши з помсти Катеринину хату. Багато випробувань впало на бідну невинну дівчину, що по своїй наївності призналася чужим людям, що кохає дорослого чоловіка, та стала об'єктом домагань підстаркуватого розпусника. Кілька разів знаходилася на волосок від смерті. Під кінець роману дівчина повертається у своє згоріле село, знаходить лише могили своїх батьків і оселяється у хаті сільської знахарки баби Килини, що покинула уже цей світ. Із роману видно, що знання Килина передала саме дівчині, бо та нерідко гостювала у знахарки, допоманала та одного разу почула для себе страшне пророцтво.  Колишні сусіди були вражені переміною Катерини. Символічною є назва села- Шанівка. За легендою раніше його дуже шанували, бо там жили розумні, працьовиті, шановані люди. А зараз на нього упали всі кари небесні, люди пернетворилися на п'яниць, як Катеринин батько, ледарів, п'явок та розпусників, швидко деградуючи.