Ісусова молитва

Ісусова молитва

Слова палкі летять склепінням саду,
сльоза скупа з заплющених очей,
кривавий піт на мертвий камінь пада,
Тягар важкий не сходить із плечей.
Душа наповнена Моя печаллю вщерть,
і бачу Я, не криючись землі,
сліпі й невірні вже ведуть Мене на смерть
зі зрадником підступним на чолі.
Кладуть важкого на плече Мені хреста,
вигукуючи: «Ось Тобі! Неси!
бо ж тут, як бачиш, істина проста,
врятуй Себе, якщо Ти Божий Син!
Небесний царю, неба володарю
і всього світу, диво нам яви!»
А Я молюся, плачу і благаю:
«Прости їм, Отче, темряву провин!»
Мене зведуть, розп΄ятого, до неба,
плоть змучену, розтерзану Мою,
А Я проситиму за них у Тебе
в нестерпних муках, в смерті на краю.
І чаша випита... до краплі... Син людський
праворуч Сили Божої посяде...
прощяю... вам... Криваві та лункі
Слова вмирали під склепінням саду... 

Народ і влада

Народ країни, яка дбає про своїх громадян, де громадями дійсно вболівають за долю своєї землі, ніколи не буде носитися зі своєю історією та культурою, як дурень з писаною торбою, спекулювати нею, щось комусь постійно істерично доводтити з піною на губах, з допомогою кулаків та копняків, мовляв, слово не таке вжив, не чисто українське.  Ми величаємося нашими величними традиціями, а при цьому молодь змушена виїжджати за кордон у пошуках кращої долі або заробітку. Ми гоноруємося соїми піснями, та на даний час Україна знаходиться на 17 місці за рівнем смертності поряд з Росією, Сомалі та Нігерією. Ми кричимо, що наші жінки - найкращі, та постає питання, чому у нас стільки соціальних сиріт, чому у нас така висока смертність при пологах породіль та дітей, чому у владі такий малий відсоток представниць прекрасної статі, чому навіть в порівняні не стоїть європейка та українка за станом здоров'я та зовнішності? і ще багато "чому", дуже багато!!!   Ми ходимо у вишиванках та з стрічками у двоколорі, але рівень нашої заробітної плати б'є усі антирекорди і заганяє нас у рабство. Ми сваримо владу, але ніхто не подумав: "А що я зробив для того, щоб влада була іншою, що я добився від влади своїми протестами та вимогами?"Ми вважаємо, що є кращими за нашого північного сусіда, вважаємо себе  європейською державою, та рівень життя українців далекий від європейського. Ми гордимося та носимося зі своїми народними символами, але є по суті продажними зрадниками, ми  боремося за мову, але при першій же можливості готові проміняти свою землю на чужі краї, де ситніше живеться. Колись стала невільним свідком однієї розмови. Двоє мужчин в розквіті сил бесідували на улюблену тему усіх  любителів побазікати з піною на губах - про політику, і один запитав, що б зробив інший, коли б йому дали можливісь вчинити щось, за що б йому "нічого не було". Той, невагаючись, відповів, що "крав, крав, крав все, що неправильно лежить, поки не накрався б", потім базіки прийнялися сварити та поносити діючу владу різноманітно забарвленими словами. То що чекати від такого народу? процвітання???

Квітнева грімниця.

Вчора була гроза...  Нічна весняна блискавиця...  Запахло літом... Із прочиненого вікна я  дихала вологим поітрям і думала, що немає нічого кращого за квітневу грімницю, яка так приязно зазирала у шибки і весело підморгуала, мовляв, на порозі літо, не пропусти) Пахли гіацинти і закутані туманом абрикоси... Задихала земля і випустила свій первозданний аромат. Було тихо... Лише коротка апрільська злива лопотіла по підвіконню, здригалося темне небо... Квітень лукаво підморгував радісною нічною блискавкою...

Чому я не ношу вишиванки.

Наперед скажу, що люблю свою країну і хочу жити на своїй рідній землі і працювати на її благо. Так,  Вишиванка-святиня нашого україїнського народу, оберіг від усього злого, наша гордість, наша історія і культура, символ українства... Так, це святиня... Але на даний час спаплюжена різними популістами, перевертнями та шароварщиками. Вишиванковий бум накрив Україну, як колись її накривав помаранчевий і жовтоблакитний. Люди, які ще недавно навіть не мислили себе приналежними до української нації як такої, раптом повдягалися у вишиванки та заспівали гімн України! Чому в Україні ще досі така живуча показуха та політичне лицемірство, народ ніяк не може позбавитися цього пережитку "совєтського союзу", коли усе паплюжилося в ім'я примарної ідеї, використовувалося з метою лобіювання шкурних інтересів представників владного корита? Чому українці такі падкі на зовнішність без внутрішнього смислового наповнення? Чи не у цьому криється проблема нашого буремного сьогодення? Чому українці ще досі є галасливим натовпом, що  постійно істерить з будь-якого приводу,  спекулюючи будь-яким скрутним становищем при першій же нагоді? Чи не набридло українцям бути стадом? Істеричне стадо не здатне до дій. Воно лише здатне постійно перефарбовуватися, галасувати, товкти воду в ступі, переливати з пустого в порожнє і втілювати в життя подібні перли народної мудрості. На думку спадає кадр із відомої кінострічки: "опять власть меняется..." і шапка на іншу сторону. Потрібно зрозуміти, що перефарбований трухлявий пень залишається трухлявим пнем, які б прекрасні картини на ньому не намалював би найталановитіший удожник.

PS: Вишиванка завжди залишиться у моїй душі в і нехай не образяться люди, які є щирими українцями і носять її. До речі, не люблю слова"патріот", чомусь віє від нього... оскверненою святинею... сумно...

Сталь для меча

     Ніколи ні перед ким не гнутися - ось моє кредо... Я борюся, я знаю, лише я одна здатна змінити своє життя... Тому що я люблю життя у всіх його проявах, щоб воно мені не приготувало, чи радості, чи невдачі... Я не боюся невдач-вони спонукають мене до дії...  Я не шукаю легких шляхів, вибираю найважчу стежку, оскільки це гартує мою волю, як вогонь гартує сталь перед тим, як вона повинна стати мечем... Я не засуджую зрадників-вони навчили мене бути сильною, бажаю добра своїм ворогам-вони навчили мене боротися,  не проклинаю лицемірів-вони навчили мене розбиратися в людях... Живіть і здраствуйте, нехай Всевишній буде вам суддею на вашому шляху. А Я БУДУ СИЛЬНОЮ І ЛЮБИТИМУ СВІТ ТАКИМ, ЯКИМ ВІН Є, ЛЮБИТИМУ ЛЮДЕЙ, ЛЮБИТИМУ ЖИТТЯ, БО Я ЖИВА...


Будь сильною- шепоче стиха небо,
порину у його безмежну душу,
у скронях, ніби пульс, твердило-мушу,
я мушу йти, боротися, так треба...

Так треба?-може, здатись?... Зупинитись?...

Чи... може... утекти-там тихо, тепло...
Моє єство вже кам'яне. окрепло
і відучилось плакати й жалітись

Використання хмарних технологій, персональний сайт викладача

Мовне питання, "ЗА" і "ПРОТИ".

Мовне питання, "ЗА" і "ПРОТИ".
Вважаю крик навколо мови способом дезорієнтації населення України, рзхитування політичної ситуації,  намагання відволікти увагу народу від більш важливих питань економіки та ін. Чому, коли ніби то у країні справи покращуються, тут деякі політики-популісти, маючи на меті привернути до себе уваги для пропаганди власних шкурних інтересів, починають зчиняти галас навколо мови, а стадо вірних баранів починає їм підблеювати? Чи не тому і ми зараз маємо Донбас? Ми живемо у вільній країні, де повинні бути дотримані усі свободи громадян, у т.ч. і мовні уподобання кожного. Ми у першу чергу є людьми, а вже потім  носіями того чи іншого мовного ресурсу. Ми усі є громадянами України. Урапатріоти дуже лукавлять, здійснюючи галас навколо російської мови, адже багато людей, російськомовних українців теж є щирими патріотами та захищають зараз нашу Батьківщину на сході. Чи важливо, якою мовою розмовляє людина? Ненависть до російської мови, як такої взагалі не повинна бути в нашій країні. Доходить навіть до абсурду. Ярі націоналісти навіть пропонують видаляти російську мову зі своїх комп'ютерів і гаджетів, ну це вже на рівні дитячого садочка.  І це вже мені нагадує стратегію північного сусіда, де ненавидять українську, ви такі ж самі, чи не гидко вам уподоблятися ворогові? і де ж ваша правда?Шановні панове ярі націоналісти, поборники усього українського, пам'ятайте. що Україна-багатонаціональна держава, тут розмовляють і російською, і польською, і румунською, і білоруською.  А ще гидкіше чути таке від людей, які себе скомпроментуали зрадою  і лицемірством, виникає непереборне бажання плюнути їм в обличчя.

І запам'ятайте, любі уралжепатріти: НАЙЛЕГШЕ БУТИ ПАТРІОТОМ ТІЄЇ КРАЇНЕ, ДЕ ЛЮДИНА ПОЧУВАЄ СЕБЕ ЛЮДИНОЮ, А НЕ СКОТИНОЮ, З ЯКОЇ ВИМАГАЮТЬ ЛИШЕ БЛЕЯТИ, А НЕ МУКАТИ.