Наперед скажу, що люблю свою країну і хочу жити на своїй рідній землі і працювати на її благо. Так, Вишиванка-святиня нашого україїнського народу, оберіг від усього злого, наша гордість, наша історія і культура, символ українства... Так, це святиня... Але на даний час спаплюжена різними популістами, перевертнями та шароварщиками. Вишиванковий бум накрив Україну, як колись її накривав помаранчевий і жовтоблакитний. Люди, які ще недавно навіть не мислили себе приналежними до української нації як такої, раптом повдягалися у вишиванки та заспівали гімн України! Чому в Україні ще досі така живуча показуха та політичне лицемірство, народ ніяк не може позбавитися цього пережитку "совєтського союзу", коли усе паплюжилося в ім'я примарної ідеї, використовувалося з метою лобіювання шкурних інтересів представників владного корита? Чому українці такі падкі на зовнішність без внутрішнього смислового наповнення? Чи не у цьому криється проблема нашого буремного сьогодення? Чому українці ще досі є галасливим натовпом, що постійно істерить з будь-якого приводу, спекулюючи будь-яким скрутним становищем при першій же нагоді? Чи не набридло українцям бути стадом? Істеричне стадо не здатне до дій. Воно лише здатне постійно перефарбовуватися, галасувати, товкти воду в ступі, переливати з пустого в порожнє і втілювати в життя подібні перли народної мудрості. На думку спадає кадр із відомої кінострічки: "опять власть меняется..." і шапка на іншу сторону. Потрібно зрозуміти, що перефарбований трухлявий пень залишається трухлявим пнем, які б прекрасні картини на ньому не намалював би найталановитіший удожник.
PS: Вишиванка завжди залишиться у моїй душі в і нехай не образяться люди, які є щирими українцями і носять її. До речі, не люблю слова"патріот", чомусь віє від нього... оскверненою святинею... сумно...
Немає коментарів:
Дописати коментар