"Зберу намисто з перлів чарівних, народжених у ріднім краї"

"Зберу намисто з перлів чарівних, народжених у ріднім краї"

11 листопада 2016 року  у Немирівській ЦРБ відбулася цікава зустріч за вечірньою кавою. Було дуже приємно виявитися туди запрошеною... Я не лише стала учасником цієї захонплюючої зустрічі, а й поділилася з присутніми своїми новими віршами. Що не кажи, а для поета найважливіше те, щоб його вірші знайшли відлуння у душах читачів... Матеріали взято з блогу Немирівської ЦРБ http://nemirovlib.blogspot.com/2016/11/blog-post_11.html

ПРИТЧА ПРО ТРЬОХ БУДІВЕЛЬНИКІВ

                          Притча про трьох будівельників.

Одного літнього спекотного дня древнім грецьким містом їхав на ослі заїжджий чоловік. Неподалік дороги він побачив недобудовану гарну споруду і людей. що її будували. Він запитав у першого з них:
- Чоловіче, що це ти робиш на такій спеці?
- Ти що, не бачиш. я тягну величезне каміння, повністю позбивав руки, але це моя робота, ніде я від неї не дінуся..,
Підійшов до іншого, що саме розмішував щось у великому сталевому чані:
- А ти чим зайнятий?
- Ти ще й питаєш!!! Я заробляю гроші важкою працею, бо ж інакше не прогодую свою родину.
Сумно і шкода стало приїжджому бідних будівельників... Нарешті запитав він у третього:
- А яке твоє важке  завдання, що ти його так старанно виконуєш на палючому сонці?
- Навіщо питаєш? -здивувався той. - Поглянь сам - Я БУДУЮ ХРАМ!!!

Моя перша книга...

«Дихайте на повні груди

і ви відчуєте, як пахне липа»

Презентація поетичної книги «Пахне липа…»

викладача Немирівського коледжу архітектури і будівництва ВНАУ

Марини Довбні

6 червня 2016 року у стінах НКБА ВНАУ відбулася презентація поетичної книги  «Пахне липа…» - довгоочікуваної та значущої збірки віршів Марини Олексіївни Довбні, викладача коледжу. На урочистий захід були запрошені студенти та викладачі, представники центральної районної бібліотеки, ведуча районного радіо, поетеса, член Спілки журналістів України «Акценти» Оксана Дунська, поетеса Леся Леськів, редактор районної газети «Прибузькі новини» Тетяна Сквірська.

Ми радіємо тому,  що нарешті перша збірка поетеси отримала можливість побачити світ. Хто знає, можливо маємо справу з приходом у літературний світ унікуму, яка пропонує читачам перевірену думку, що гоїть і зцілює. Її ім’я ще не відоме, але самі вірші мають дивовижний вплив на стривожені серця. Втім, в цьому мали змогу переконатися всі присутні.

Вірші поетеси можна було почути не лише з вуст її самої, а й у виконанні студентів та викладачів.  Прочитана поезія дала змогу відчути легкість та спокій, поринути глибоко у внутрішній простір душі. У ній звучать мелодії кохання, сім’ї, духовні мотиви. Акцент робиться саме на біблійних образах, зокрема  на образі Ісуса Христа. Пейзажна лірика, що також звучала для присутніх,  наповнила захід барвами і ароматами природи у всіх її проявах. Природні явища оживають і ніби блукають сторінками книги, розмовляють з читачем, заглядають у вічі.

Особливу увагу заслуговує тема війни, яка зараз є найактуальнішою у час нашого буремного сьогодення.

Так приємно, коли ми мали змогу почути одночасно і талановиту студентську молодь, вірші та пісні у їхньому виконанні.  Адже Марина є керівником клубу творчої молоді «Златоуст», де кожен студент має можливість розкрити свої здібності.

Ця чарівна жінка, яка щоденно спішить до коледжу, аби навчати студентів українській мові, відчуває нестримну потребу писати, звертатися до нас голосом любові, весняного вітру і теплих днів. Погодимось з Оксаною Дунською: «Мова письма у неї така, яка дуже необхідна у нинішні часи, коли навколо безліч смертей, розпачу, втрат і безвиході».

Наталія Назаренко.

        

Для чого світ...

Епоха пластику, радіаційний вік,

думки блукають десь у  макрокосмі,

у сквері зупинився часу лік

і від синтетики уже не млосно.

Бентежить розум наш понад усе

кохання із дешевих серіалів.

Закуте у старий асфальт шосе

нам запашніш тюльпанів і конвалій.

Свідомість наша втрапила давно

в полон медіавірусів і мемів.

Живе буття як у старім  кіно,

замінено прадавній лад тотемів.

Вже кисню нас пригнічує ковток,

Нам любий смог, пари свинцю і цинку,

боюсь побачить гумових ляльок

у вікнах пологового будинку.

Ми добровільно та без лишніх слів

на душу нап’яли сталеві грати

та серед штучних ідентичних днів

для чого світ-почали забувати…

Сповідь... З очищеною дущею та тілом після сорокаденного посту прихйшовши до сповіді та причастя у свято Великодня, коли багато століть тому була принесена жертва во спасіння усього людства, я зрозуміла одне- перед тим, як іти до церкви розпочинати піст чи здійснювати молитву, потрібно визначити для себе, чи дійсно це потрібно для тебе? Саме після усвідомлення цього людина має право переступати поріг Господнього храму,  розпочинати піст, і лише тоді молитва і піст  принесе користь для душі. Комусь достатньо лише прийти посвятити пасочку, вербу чи воду. Нікого не засуджую,оскільки судити може лише Всевишній. У нас вже давно відвідини церкви, вінчання, освящення їжі та подібне стало даниною моді. Думаю, потрібно це міняти, розпочну з себе...

Ісусова молитва

Ісусова молитва

Слова палкі летять склепінням саду,
сльоза скупа з заплющених очей,
кривавий піт на мертвий камінь пада,
Тягар важкий не сходить із плечей.
Душа наповнена Моя печаллю вщерть,
і бачу Я, не криючись землі,
сліпі й невірні вже ведуть Мене на смерть
зі зрадником підступним на чолі.
Кладуть важкого на плече Мені хреста,
вигукуючи: «Ось Тобі! Неси!
бо ж тут, як бачиш, істина проста,
врятуй Себе, якщо Ти Божий Син!
Небесний царю, неба володарю
і всього світу, диво нам яви!»
А Я молюся, плачу і благаю:
«Прости їм, Отче, темряву провин!»
Мене зведуть, розп΄ятого, до неба,
плоть змучену, розтерзану Мою,
А Я проситиму за них у Тебе
в нестерпних муках, в смерті на краю.
І чаша випита... до краплі... Син людський
праворуч Сили Божої посяде...
прощяю... вам... Криваві та лункі
Слова вмирали під склепінням саду... 

Народ і влада

Народ країни, яка дбає про своїх громадян, де громадями дійсно вболівають за долю своєї землі, ніколи не буде носитися зі своєю історією та культурою, як дурень з писаною торбою, спекулювати нею, щось комусь постійно істерично доводтити з піною на губах, з допомогою кулаків та копняків, мовляв, слово не таке вжив, не чисто українське.  Ми величаємося нашими величними традиціями, а при цьому молодь змушена виїжджати за кордон у пошуках кращої долі або заробітку. Ми гоноруємося соїми піснями, та на даний час Україна знаходиться на 17 місці за рівнем смертності поряд з Росією, Сомалі та Нігерією. Ми кричимо, що наші жінки - найкращі, та постає питання, чому у нас стільки соціальних сиріт, чому у нас така висока смертність при пологах породіль та дітей, чому у владі такий малий відсоток представниць прекрасної статі, чому навіть в порівняні не стоїть європейка та українка за станом здоров'я та зовнішності? і ще багато "чому", дуже багато!!!   Ми ходимо у вишиванках та з стрічками у двоколорі, але рівень нашої заробітної плати б'є усі антирекорди і заганяє нас у рабство. Ми сваримо владу, але ніхто не подумав: "А що я зробив для того, щоб влада була іншою, що я добився від влади своїми протестами та вимогами?"Ми вважаємо, що є кращими за нашого північного сусіда, вважаємо себе  європейською державою, та рівень життя українців далекий від європейського. Ми гордимося та носимося зі своїми народними символами, але є по суті продажними зрадниками, ми  боремося за мову, але при першій же можливості готові проміняти свою землю на чужі краї, де ситніше живеться. Колись стала невільним свідком однієї розмови. Двоє мужчин в розквіті сил бесідували на улюблену тему усіх  любителів побазікати з піною на губах - про політику, і один запитав, що б зробив інший, коли б йому дали можливісь вчинити щось, за що б йому "нічого не було". Той, невагаючись, відповів, що "крав, крав, крав все, що неправильно лежить, поки не накрався б", потім базіки прийнялися сварити та поносити діючу владу різноманітно забарвленими словами. То що чекати від такого народу? процвітання???

Квітнева грімниця.

Вчора була гроза...  Нічна весняна блискавиця...  Запахло літом... Із прочиненого вікна я  дихала вологим поітрям і думала, що немає нічого кращого за квітневу грімницю, яка так приязно зазирала у шибки і весело підморгуала, мовляв, на порозі літо, не пропусти) Пахли гіацинти і закутані туманом абрикоси... Задихала земля і випустила свій первозданний аромат. Було тихо... Лише коротка апрільська злива лопотіла по підвіконню, здригалося темне небо... Квітень лукаво підморгував радісною нічною блискавкою...

Чому я не ношу вишиванки.

Наперед скажу, що люблю свою країну і хочу жити на своїй рідній землі і працювати на її благо. Так,  Вишиванка-святиня нашого україїнського народу, оберіг від усього злого, наша гордість, наша історія і культура, символ українства... Так, це святиня... Але на даний час спаплюжена різними популістами, перевертнями та шароварщиками. Вишиванковий бум накрив Україну, як колись її накривав помаранчевий і жовтоблакитний. Люди, які ще недавно навіть не мислили себе приналежними до української нації як такої, раптом повдягалися у вишиванки та заспівали гімн України! Чому в Україні ще досі така живуча показуха та політичне лицемірство, народ ніяк не може позбавитися цього пережитку "совєтського союзу", коли усе паплюжилося в ім'я примарної ідеї, використовувалося з метою лобіювання шкурних інтересів представників владного корита? Чому українці такі падкі на зовнішність без внутрішнього смислового наповнення? Чи не у цьому криється проблема нашого буремного сьогодення? Чому українці ще досі є галасливим натовпом, що  постійно істерить з будь-якого приводу,  спекулюючи будь-яким скрутним становищем при першій же нагоді? Чи не набридло українцям бути стадом? Істеричне стадо не здатне до дій. Воно лише здатне постійно перефарбовуватися, галасувати, товкти воду в ступі, переливати з пустого в порожнє і втілювати в життя подібні перли народної мудрості. На думку спадає кадр із відомої кінострічки: "опять власть меняется..." і шапка на іншу сторону. Потрібно зрозуміти, що перефарбований трухлявий пень залишається трухлявим пнем, які б прекрасні картини на ньому не намалював би найталановитіший удожник.

PS: Вишиванка завжди залишиться у моїй душі в і нехай не образяться люди, які є щирими українцями і носять її. До речі, не люблю слова"патріот", чомусь віє від нього... оскверненою святинею... сумно...

Сталь для меча

     Ніколи ні перед ким не гнутися - ось моє кредо... Я борюся, я знаю, лише я одна здатна змінити своє життя... Тому що я люблю життя у всіх його проявах, щоб воно мені не приготувало, чи радості, чи невдачі... Я не боюся невдач-вони спонукають мене до дії...  Я не шукаю легких шляхів, вибираю найважчу стежку, оскільки це гартує мою волю, як вогонь гартує сталь перед тим, як вона повинна стати мечем... Я не засуджую зрадників-вони навчили мене бути сильною, бажаю добра своїм ворогам-вони навчили мене боротися,  не проклинаю лицемірів-вони навчили мене розбиратися в людях... Живіть і здраствуйте, нехай Всевишній буде вам суддею на вашому шляху. А Я БУДУ СИЛЬНОЮ І ЛЮБИТИМУ СВІТ ТАКИМ, ЯКИМ ВІН Є, ЛЮБИТИМУ ЛЮДЕЙ, ЛЮБИТИМУ ЖИТТЯ, БО Я ЖИВА...


Будь сильною- шепоче стиха небо,
порину у його безмежну душу,
у скронях, ніби пульс, твердило-мушу,
я мушу йти, боротися, так треба...

Так треба?-може, здатись?... Зупинитись?...

Чи... може... утекти-там тихо, тепло...
Моє єство вже кам'яне. окрепло
і відучилось плакати й жалітись

Використання хмарних технологій, персональний сайт викладача

Мовне питання, "ЗА" і "ПРОТИ".

Мовне питання, "ЗА" і "ПРОТИ".
Вважаю крик навколо мови способом дезорієнтації населення України, рзхитування політичної ситуації,  намагання відволікти увагу народу від більш важливих питань економіки та ін. Чому, коли ніби то у країні справи покращуються, тут деякі політики-популісти, маючи на меті привернути до себе уваги для пропаганди власних шкурних інтересів, починають зчиняти галас навколо мови, а стадо вірних баранів починає їм підблеювати? Чи не тому і ми зараз маємо Донбас? Ми живемо у вільній країні, де повинні бути дотримані усі свободи громадян, у т.ч. і мовні уподобання кожного. Ми у першу чергу є людьми, а вже потім  носіями того чи іншого мовного ресурсу. Ми усі є громадянами України. Урапатріоти дуже лукавлять, здійснюючи галас навколо російської мови, адже багато людей, російськомовних українців теж є щирими патріотами та захищають зараз нашу Батьківщину на сході. Чи важливо, якою мовою розмовляє людина? Ненависть до російської мови, як такої взагалі не повинна бути в нашій країні. Доходить навіть до абсурду. Ярі націоналісти навіть пропонують видаляти російську мову зі своїх комп'ютерів і гаджетів, ну це вже на рівні дитячого садочка.  І це вже мені нагадує стратегію північного сусіда, де ненавидять українську, ви такі ж самі, чи не гидко вам уподоблятися ворогові? і де ж ваша правда?Шановні панове ярі націоналісти, поборники усього українського, пам'ятайте. що Україна-багатонаціональна держава, тут розмовляють і російською, і польською, і румунською, і білоруською.  А ще гидкіше чути таке від людей, які себе скомпроментуали зрадою  і лицемірством, виникає непереборне бажання плюнути їм в обличчя.

І запам'ятайте, любі уралжепатріти: НАЙЛЕГШЕ БУТИ ПАТРІОТОМ ТІЄЇ КРАЇНЕ, ДЕ ЛЮДИНА ПОЧУВАЄ СЕБЕ ЛЮДИНОЮ, А НЕ СКОТИНОЮ, З ЯКОЇ ВИМАГАЮТЬ ЛИШЕ БЛЕЯТИ, А НЕ МУКАТИ.

Кільця і сережки у козаків

Кільця і сережки у козаків

Козачий звичай носити сережки пов'язаний виключно з військової стороною життя. Однак не всі козаки мали право носити їх. Сережка в лівому вусі у козака означала, що він один син у матері, сережка в правому – останній чоловік у роду.

Самі ж сережки у чоловіків-козаків мали зазвичай вид простого півмісяця і в кращому випадку були срібними.

Якщо ж козак носив по сережці і в правому і лівому вусі це означало, що він одна дитина у батьків. У походах і боях таких по можливості берегли. Не можна сказати, що наявність сережок не звільняло козаків від небезпек. Вони поряд з іншими билися в боях плечем до плеча і несли тяготи походів. Але решта по негласним правилам намагалися їх зберегти і, як могли, підстраховували.

Мотив козачої сережки півмісяцем у вигляді змія, попираемого хрестом, з'явився після останньої турецької війни. А сережку у вусі єдиний син у сім'ї носив не по-жіночому - замком вперед.
Козачий звичай носити сережки пов'язаний виключно з військової стороною життя. Сережки (у чоловіка) означали його роль і місце в роду. Однак не всі козаки мали право носити їх. Сережка в лівому вусі у козака означала, що він один син у матері, сережка в правому - останній чоловік у роду або єдиний син у батьків. В обох вухах - останній в роду, годувальник і продовжувач роду. Крім символічного, сакрального язичницького стародавнього оберега, козачі сережки грали і утилітарну роль. За козачої традиції, отаман або осавул був зобов'язаний оберігати такого, особливого людини. Командир при рівнянні наліво і направо бачив, кого слід в бою поберегти. Під час війни, наприклад, його не мали права піддавати смертельному ризику, не відсилали на вірну загибель у саме пекло. Самі ж сережки у чоловіків - козаків мали зазвичай вид простого півмісяця і в кращому випадку були срібними.



матеріали узято з інтернету

Немирівський коледж будівництва та архітектури Вінницького національного аграрного університету

Немирівський коледж будівництва та архітектури Вінницького національного аграрного університету

оголошує прийом студентів на 2016 рік для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста на денну форму навчання:

ü  спеціальність “Будівництво та цивільна інженерія”

спеціалізація "Будівництво та експлуатація будівель і споруд" на базі 9 і 11 класів за державним замовленням;

спеціалізація "Монтаж, обслуговування устаткування і систем газопостачання" на базі 9 і 11 класів за державним замовленням; 

ü  спеціальність “Геодезія і землеустрій”

спеціалізація "Землевпорядкування" на базі 9 класів за державним замовленням; на базі 11 класів за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб. на заочну форму навчання:

ü  спеціальність “Будівництво та цивільна інженерія”

спеціалізація "Будівництво та експлуатація будівель і споруд" за державним замовленням та за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб;

 спеціалізація "Монтаж, обслуговування устаткування і систем газопостачання" за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб

Етапи вступної компанії	Денна форма навчання		Заочна форма навчання
	вступники на основі освіти
	9кл., ПТУ	11кл.	ПТУ	11кл
Початок прийому заяв та документів	11 липня		22 липня, 9 листопада
Закінчення прийому заяв та документів від осіб, які складають вступні випробування	20 липня о 18 годині		10 серпня, 18 листопада
Закінчення прийому заяв та документів від осіб, які не складають вступних випробувань		27 липня о 18 години	10 серпня, 18 листопада
Строки проведення вступних випробувань	21 липня – 27 липня		11-16 серпня, 18-25 листопада
Термін оприлюднення рейтингового списку вступників	28 липня до 12 години	1 серпня до 12 години	17 серпня, 26 листопада

Вступники подають особисто наступні документи:

ü  заяву про вступ до коледжу;

ü   документ державного зразка про раніше здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, на основі якого здійснюється вступ і додаток до нього;

ü   сертифікат (сертифікати) зовнішнього незалежного оцінювання освіти (для вступників на основі повної загальної середньої освіти);

ü   копію документа, що посвідчує особу та громадянство;

ü   чотири кольорові фотокартки розміром 3 ´ 4 см.

Абітурієнти на базі 9 класів складають вступні екзамени з предметів: українська мова (диктант); математика (тестування).

Абітурієнти на базі 11 класів беруть участь у конкурсі щодо зарахування на навчання з поданням сертифіката (сертифікатів) зовнішнього незалежного оцінювання освіти з української мови і літератури, математики з результатами оцінювання їх знань не менше 100 балів.

Абітурієнти – випускники професійно-технічних навчальних закладів зараховуються на навчання за скороченим терміном підготовки молодшого спеціаліста, за умови вступу на споріднену спеціальність. При цьому конкурсний відбір проводиться за результатами співбесіди з математики та співбесіди з спеціальної підготовки.

При коледжі працюють підготовчі курси з 04 по 16 липня 2016 року

Випускники коледжу можуть продовжити навчання в Немирівському інституті післядипломної освіти Київського національного університету будівництва та архітектури із спеціальностей "Теплогазопостачання та вентиляція", “Землевпорядкування і кадастр”, “Промислове і цивільне будівництво” або в інших університетах відповідного профілю, без відриву від виробництва за скороченим терміном навчання. Адреса коледжу: 22800 Вінницька обл., м. Немирів, вул. Луначарського, 29, тел.: (04331) 2-18-89, 2-28-94, 2-04-94.

Немирівський коледж будівництва та архітектури Вінницького національного аграрного університету оголошує прийом на 2016 рік. 

На денну та заочну форми навчання за спеціальністю “Будівництво та цивільна інженерія” спеціалізація "Будівництво та експлуатація будівель і споруд" зі скороченим терміном навчання за державним замовленням випускників професійно-технічних навчальних закладів, які здобули освітньо- кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника, для здобуття освітньо- кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за умови вступу на споріднену спеціальність

Етапи вступної компанії	Денна форма навчання		Заочна форма навчання
	вступники на основі освіти
	9кл., ПТУ	11кл.	ПТУ	11кл
Початок прийому заяв та документів	11 липня		22 липня, 9 листопада
Закінчення прийому заяв та документів від осіб, які складають вступні випробування	20 липня о 18 годині		10 серпня, 18 листопада
Закінчення прийому заяв та документів від осіб, які не складають вступних випробувань		27 липня о 18 години	10 серпня, 18 листопада
Строки проведення вступних випробувань	21 липня – 27 липня		11-16 серпня, 18-25 листопада
Термін оприлюднення рейтингового списку вступників	28 липня до 12 години	1 серпня до 12 години	17 серпня, 26 листопада

Для абітурієнтів – випускників професійно-технічних закладів конкурсний відбір проводиться за результатами співбесіди з математики та співбесіди з спеціальної підготовки. Споріднені професії кваліфікованого робітника: 
 штукатур; 
 лицювальник-плиточник 
 маляр 
 тесляр 
 столяр будівельний 
 муляр 
 бетоняр 
 паркетник 
 електрогазозварник 
 електрозварник ручного зварювання 
 монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій.

Випускники коледжу можуть продовжити навчання в Немирівському інституті післядипломної освіти Київського національного університету будівництва та архітектури із спеціальностей "Теплогазопостачання та вентиляція", “Землевпорядкування і кадастр”, “Промислове і цивільне будівництво” або в інших університетах відповідного профілю, без відриву від виробництва за скороченим терміном навчання. Адреса коледжу: 22800 Вінницька обл., м. Немирів, вул. Луначарського, 29, тел.: (04331) 2-18-89, 2-28-94, 2-04-94.

Заповіт Шевченка мовами світу

«Заповіт» Т.Г. Шевченка італійською мовою (переклад Євгена Крацевича)

IL TESTAMENTO

Se io muoio, mi interrin
Sull’alta collina
Fra la steppa della mia
Bella Ucraina.
Che si vedano i campi,
Il Dniepr con le rive,
Che si oda il muggito
Del fiume stizzito.
Quando porterà il fiume
Al mare azzurro
Il sangue nero, nemico,
Il sangue impuro,
Lascerò allor la tomba
Ed andrò a Dio
Per pregare… Prima di ciò
Non conosco Dio.
Sepoltomi, insorgete,
Le caten rompete,
Che il sangue dei nemici
Spruzzi la libertà.
Nella vostra gran famiglia
Nuova, liberata
Vorrei esser ricordato
Con parola grata.

«Заповіт» Т.Шевченка німецькою мовою (переклала Ґедда Ціннер)

VERMÄCHTNIS

Wenn ich sterbe, sollt zum Grab ihr
Den Kurgan mir bereiten
In der lieben Ukraine,
Auf der Steppe, der breiten,
Wo man hören kann sein Tosen,
Seine wilden Sänge.
Wenn aus unsrer Ukraine
Zum Meer dann, zum blauen,
Treibt der Feinde Blut, verlaß ich
Die Berge und Auen,
Alles laß ich dann und fliege
Empor selbst zum Herrgott,
Und ich bete… Doch bis dahin
Kenn’ ich keinen Herrgott!
So begrabt mich und erhebt euch!
Die Ketten zerfetzet!
Mit dem Blut der bösen Feinde
Die Freiheit benetzet!
Meiner sollt in der Familie,
In der großen, ihr gedenken,
Und sollt in der freien, neuen
Still ein gutes Wort mir schenken.

«Заповіт» Т.Шевченка іспанською мовою (переклали Сесар Арконад і Федір Кельїн)

TESTAMENTO

Cuando yo muera, enterradme
En una tumba alla arriba,
Sobre un cerro que domine
Toda mi Ucrania querida.
Que inmensos campos se vean,
Y al Dniéper con sus colinas
Que se le vea y que se oiga
Cómo ruge y cómo grita.
Cuando el Dniéper desde Ucrania
Al mar azul lleve en clamor,
De todos sus enemigos,
La sangre, entonces yo
Dejaré campos y montes
Y he de volar hasta Dios
Para rezar. Y antes de esto
A Dios no conozco yo.
Y después de sepultarme
Alzaos, romped las cadenas,
Rociad con sangre enemigaLЕ TESTAMENT ( французька мова. Переклад Анрі Абріля)
 Quand je mourrai, enterrez-moi
Au milieu de nos plaines,
Sur un tertre au milieu des steppes
De ma si douce Ukraine,
Pour que je voie les champs immenses,
Les rives escarpées,
Que je puisse entendre le Dniepr
Mugir à mon côté.
Quand le fleuve, loin de l'Ukraine,
Dans la mer bleue profonde
Versera le sang ennemi,
Je quitterai ce monde,
Champs et collines... Volerai
Au royaume de Dieu
Pour prier... Mais en attendant,
Je ne connais pas Dieu.
Enterrez-moi et dressez-vous,
Brisez les fers maudits,
Arrosez votre liberté
Du sang de l'ennemi!
Et que dans la grande famille,
Délivrée de ses chaînes,
Avec des mots doux et paisibles
De moi l'on se souvienne.
La libertad, que es tan vuestra.
Y a mi, en la familia nueva
No me olvidéis, acordaos
Con palabras dulces, buenas.

«Заповіт» Тараса Шевченка польською мовою у перекладі Пастернака.

Testament

Kiedy umrę to na wzgórzu 
Wznieście mi mogiłę, 
Pośród stepu szerokiego 
Ukrainy miłej. 
Aby łany rozłożyste 
I brzeg Dniepru stromy 
Można było widzieć, słyszeć 
Jego grzmiące gromy. 
Gdzie uniesie z Ukrainy 
Do sinego morza 
Wrażą krew... dopiero wtedy 
I łany, i wzgórza — 
Wszystko rzucę i ulecę 
Do samego Boga, 
Aby modlić się... aż dotąd 
Ja nie uznam Boga. 
Pochowajcie mnie i wstańcie, 
I kajdany rwijcie, 
I posoką, wrażą juchą, 
Wolność swą obmyjcie. 
Mnie zaś w wielkiej już rodzinie, 
W kraju wolnym, nowym, 
Pamiętajcie wspomnieć czasem 
Dobrym, cichym słowem.

Заповіт словацькою

ZÁVET
Keď ja zomriem, zahrabte ma,
Bratia, na mohyle,
Prostred stepi šíro-šírej,
V Ukrajine milej
By úrodné lány polí,
Dneper prostred lúčin
Bolo vidieť, bolo počuť,
Ako reve — hučí.
Keď ponesie z Ukrajiny
Do belasých morí
Krv tyranskú, potom i ja
Rodné lány, hory,
Všetko nechám, potom uznám
Všemocného Boha,
— pomodlím sa… No dovtedy —
Ja nepoznám Boha.
Pochovajte. A povstaňte,
Putá zlomte smelo
A polejte slobodienku
Krvou nepriateľov!
A na mňa vo veľkom rode,
V rode voľnom, novom,
Pamätajte, spomeňte si
Dobrým, tichým slovom.

матеріали узято з інтернету