Домашнє завдання. Українська мова. І курс.

Вправа 9. Заняття № 14

 Замість крапок поставте, де потрібно, пропущені літери відповідно до правил подвоєння приголосних. Числе…ний, варен…ий, л…ян...ий, бездоган…ий, невин...ий, захоплен…ий, нездолан...ий, вогнян…ий, вогнен…ий, несказан...о, обез…броїти, нескінчен…ий, натхнен…ий, самовід...ан...ий, багатомільйон…ий, священ...ий, шален...ий, незлічен...ий, письмен...ий, незбагнен...ий, бездон...ий, пташин...ий, впевнен...о, змушен...ий, невпин…о, стомлен...ий, востан...є, бе...закон...ість, незрівнян…о, гостин…о, від...ален…ий, воз...єднаний, старан…о, бов...аніти, священ...ик, печен...ий, здійснен…ий, юн...ат, стриман...ий, прихован...о, від...зеркалюватися, зацікавлен...ий, незнан…ий, священ...ик, напружен...ість, зрошен...ий, довгождан...ий, блажен...ий, благословен…ий, свячен...ий, Над…ніпрянщина.

Матеріал для опрацювання.

Подовження приголосних в українській мові є в усному мовленні, а також передається воно однаковими літерами на письмі. Подовження приголосних звуків пояснюється різними причинами. В одних випадках воно виникало внаслі­док словотворчих процесів: префіксації (оббити, віддати), суфіксації (годинник, змінний), основоскладання: (міськком, деффак), а в інших пояснюється змінами, які відбуваються у звуковому складі мови (занепад голосних неповного звучання [ъ], [ь], випадання та уподібнення приголосних): життя, зілля, піччю, суддя.

Подовження приголосних, що виникає при словотворен­ні, ще називається подвоєнням. Воно з'являється внаслідок збігу двох однакових приголосних:

1) префікса й кореня: беззубий, беззаконня, безземелля, віддаль, віддавна, віддзеркалювати, роззброїти, роз-зичити, роззнайомитися, ззаду, оббілити, оббризка­ти, оббрити, контрреволюція, ірраціональний;

2) префікса й префікса: возз'єднання, ззамолоду, ззовні;

3) кореня або основи на -н (-н) і суфіксів -н (ий), -н'(ій), -ник, -нщ(я): спина — спинний, балкон — балконний, кінь — кінний, осінь — осінній, ранок — ранній, щоденник, письменник, підвіконний, віконниця, Вінниця, туманний, туманність, туманно, законний, законність, законно;

4) кінця першої частини і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), юннат (юний натураліст), деффак (дефектологічний фа­культет), заввідділом (завідувач відділу);

5) основи дієслова минулого часу на [с] і афікса -ся: розрісся, понісся, пасся, трясся, але підносься;

6) подвоюються букви, що означають приголосні у наголошених прикметникових і прислівникових суфіксах -енн-, -анн-: здоровенний, непримиренний, нездоланно, старанно, але шалений, жарений, сказано, не зрівняний.

Подовженими (на письмі подвоєними) бувають м'які [д'], [т'], Із'],.[с'], [ц'], [У], [н'] і пом'якшені [ж1], [ч1],[ш'\ приголосні тільки тоді, коли вони стоять між голосними.

Примітка.

У кількох словах подвоюються букви н, с, в, що позначають тверді приголосні: Ганна, ссати, ссавець, бовваніти, овва.

Подовжені приголосні бувають:

1. В іменниках середнього роду II відміни: знаряддя, питання, напуття, мотуззя, гілля, колосся, обличчя, сторіччя, узбережжя, Поділля, Залісся, Лівобережжя, а також у похідних словах: життєздатність, гіллястий та в деяких іменниках чоловічого і жіночого роду І відміни: Ілля, суддя, рілля, стаття.

Примітка.

Подовження зберігається у всіх відмінкових формах, крім родового множини: облич, питань, сторіч, роздоріж, знарядь. Частина іменників середнього роду в родовому відмінку має закінчення -їв. Перед ним подвоєння літер зберігається: почуттів, відкриттів, Іллів, суддів, але статей.

2. Перед [у] (орф. ю) в орудному відмінку однини іменників III відміни: сталлю, емаллю, тінню, ніччю, заполоччю, віссю, відповіддю, постаттю, зеленню, подо­рожжю, розкішшю, але: Керчю, повістю, радістю, честю, кров'ю, любов'ю, нехворощю, матір'ю, бо в них збіг двох приголосних та апостроф після р.

3. У прислівниках перед [а], [у] (орф. я, ю): навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню.

4. Перед [у], [е] (орф. ю, е) у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: наллю, виллю та ін.

Примітка.

У словах третій, третя, третє не подовжується.

Домашнє завдання. Українська мова. І курс.

Вправа № 8. Заняття №13.

Правильно напишіть слова і словосполучення з великої або малої літери, обґрунтуйте написання. 

(к)онституційний (с)уд (у)країни, (а)ндріївський (у)звіз, (л)ауреат (д)ержавної премії імені Тараса Шевченка, (м)уза, (д)ід-(м)ороз, д)охристиянська (д)оба, (р)еспубліка (м)олдова, (а)соціація міст (у)країни, (м)іжнародний (б)лагодійний (ф)онд конкурсу В. Горовиця, (п)апа (р)имський, (р)имський(п)апа, (є)пископ, (р)ектор (к)иївського (у)ніверситету, (р)осіянин, (п)рокурор, (п)резидент

Вживання  великої літери.

Правило

Приклади

З великої літери пишуться: 1. Імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, клички, прізвиська 2. Клички свійських тварин 3. Астрономічні назви (офіційні і народні) 4. Імена міфологічних істот і божеств 5. Географічні та топографічні назви 6. Офіційні і неофіційні назви держав 7. Назви міжнародних організацій 8. Неофіційні назви міст, територій 9. Перше слово у назвах дат, подій 10. Назви продуктів, виробів, марок автомобілів (в лапках) 11. Перше слово назв інститутів, академій, музеїв і т.ін. 12. Усі слова у назвах орденів та інших відзнак (крім службових та родових) 13. У назвах зїздів слово зїзд пишеться з малої букви, а порядковий номер зїзду, якщо його записують словами,- з великої 14. Перше слово назв національних округів та автономних областей 15. Перше слово офіційних назв, творчих спілок, колективів 16. Якщо у словосполученні є слова, які вже стали індивідуальними назвами установ 17. Перше слово у назвах найвищих державних посад

Тарас Шевченко, Кобзар, Марія Володимир Борисович Мурчик, Кирик Юпітер, Земля Венера, Зевс Україна, Європа Сполучені Штати Америки Організація Обєднаних Націй Поділля, Полісся Новий рік "Веснянка","Москвич" Академія мистецтв орден Слави Другий зїзд профспілок України Краснодарський край Спілка художників України Московський Художній академічний театр Генеральний прокурор України

Домашнє завдання. Українська мова. І курс.

Українська мова, І курс.

Вправа № 6. Запишіть, розподіляючи слова на два стовпчики (з м’яким знаком і без нього).

Барабан..щик, дон..ці, сопіл..ці, рибал..ці, гал..мувати, корін..ці, ц..вірі..кати, мен..ше, т..мяний, біл..ше, змагают..ся, дон..чин, сіл..с..кий, облич.., річ.., Гадяч.., піч.., різ..бяр, камін..чик, стан..те, шіст..ма, Хар..ків, Ведмед..чук, Ковал..чук, Уман..щина.

Заняття № 10.

Складні випадки правопису м′якого знака у словах.

Ь   пишеться	Ь не пишеться
1. Післям’яких д, т, з, с, ц, л, н: мідь, гість, зав‘язь, вісь,сіль.	1. Після б, п, в, м, ф: голуб, насип, любов, вісім, верф.
2. У дієсловах на –ться: вибачається, умивається.	2. Після букв ж, ч, ш, щ: ріж, річ, вишня, хвощ.
3. Після букви л, що позначає м’який приголосний, який стоїть перед іншим м’яким приголосним: їдальня, пальці, сільський 4. У буквосполученнях –льк-, –льч-, –льц-, –ньк-, –ньч-, –ньц-: лялька — ляльчин —ляльці, ненька — неньчин — неньці.	3. Після букви р: базар, кобзар, писар. 4. Після н, л   у буквосполу­ченнях –лк-, –лч-, –лц-,  –нк-, –нч-, –нц– :Наталка—Наталчин — Наталці, хустинка —хустинці.

Домашнє завдання. Українська мова. Другий курс.

Вправа №1

І. Переписати прислів'я, в кожному підкреслити граматичну основу. 

1. Пошану і славу здобувають по краплях. 2. Вітали, але сідати не просили. 3. Від щастя не тікають, щастя наздоганяють. 4. Дотанцювались, що без хліба остались

ІІ.  Скласти неозначено - особові речення, у яких головними членами виступали б слова: відзначають, зустрічають, хрестять, навчають, співчувають.

Вправа №2.

З двох простих речень побудуйте одне складне. Визначте граматичні основи.

         Це студентський гуртожиток. У цьому гуртожитку живуть іноземні студенти.

         У центрі міста є молодіжний клуб. У цьому молодіжному клубі відпочивають дівчата і хлопці.

         Ось нова світла їдальня. У цій їдальні снідають, обідають і вечеряють студенти.

         У музеї є виставка. На цій виставці можна купити гарні картини.

         Читальний зал працює до 20 години. У цьому читальному залі можна взяти потрібні підручники.

Вправа №3.

У кожному реченні підкреслити граматичні основи, поставити питання від головної частини до підрядної. Накреслити схему речень. Визначити вид підрядного. 

     Хіба не бачите, що небо голубіє? Я не зазнав тих ніжних ласк і слів, що гай мені ласкаво шелестів. Не беріть із зеленого лугу верби ні на жовті луги, ні на скелі, бо зів’яне вона від жаги і журби по зеленому лузі в пустелі. Хочу я троянди, що цвіте в саду. Я прийшов на берег моря, щоб журбу свою втопить. Хочеш ти, щоб пісню я для тебе склав?  Десять літ минуло, як пісні крилаті вирвалися з серця на широкий світ. Ти до мене прийдеш рано, коли зійде тільки сонце. Скажи ж, в яких лісах ти заблудив? Піду, втечу на сизі гори, що з небом радісно злились. Золоті хвилини линуть, наче бджоли мед несуть.  

З тв. Олександра Олеся.

Вправа № 4 

За поданими схемами-моделями скласти складнопідрядні речення з кількома підрядними:

(Коли ...) і (...) , [ ... ] .

[ ... ] , (яка ...) , (яка ...) .

[ ... ] , (бо (якщо ...) , то ...) .

[ ... ] , (що , (коли ...) , ...) .

Сьогодні річниця трагедії під Іловайськом.

Крізь дим крайнебо прошива приціл…
Пробач, що не писав тобі листи…
Сто двадцять міліметрів прямо в ціль…
Без мене навесні садам цвісти… 

Прости… Я повернутись обіцяв…
Палає сталь, зрешечені мости.
Там… На пероні… Клявся я… Не знав…
Рвуть міни землю на куски… Прости…

Прости, мені… Замкнула коло смерть
з проваль своїх метаючи хрести…
Відрекошетило життя… ущерть
біль груди затопив... Не жди… Прости…

Прийду до тебе… Лиш тепер у сні…
Не врятував тебе від самоти…
Не я зустріну сонце навесні,
без мене навесні садам цвісти…

Яблучний Спас

У суботу, 19 серпня, православні святкуватимуть Преображення Господнє. У народі це свято іще прийнято називати Другим Спасом, або Яблучним Спасом. За біблійною легендою, у цей день Христос явився трьом своїм учням у світлі божественної слави, демонструючи єдність Святої Трійці.

У це свято існує традиція нести до церкви врожай на освячення. Зокрема у святковий кошик кладуть груші, яблука, виноград, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці.

Освячення плодів символізує розквіт і плодючість усього створеного у безкінечному царстві життя.

Для господарів свято символізує закінчення жнив та завершення літа.

У давнину в цей день люди старались утриматися від сніданку перед проходом до церкви. А вже після богослужіння пригощали членів родини освяченими яблуками. Розрізали фрукт на скибки, мочали в мед і їли. Вважали, що така трапеза дасть здоров'я на увесь майбутній рік.

Цього дня господині печуть пироги та готують вареники з яблуками. Також варять узвар і компот.

Варто зазначити, що в народі на Спаса передбачали погоду. Якщо день сонячний та безхмарний – осінь буде сухою. Якщо дощовий – мокрою. Ясний день віщує морозну і заметільну зиму.

Джерело https://www.5.ua/suspilstvo/yabluchnyi-spas-2017-tradytsii-ta-povivria-sviata-152982.html

У раю вбивств не буває...

"У раю вбивств не буває"... "вбивства притаманні лише капіталістичному світу", "так сказав вождь..." - цитати чекістів з фільму "Номер 44".  Прикриваючи цими словами свої злочини, негідні людці служили чемно своєму вбивці-вождю, залишаючи сиротами дітей лише тому, щоб "навчити їх правильно жити, бо ж їхні батьки зрадники"...
Події розгортаються на Україні  післявоєнний час
У центрі сюжету  фільму Даніеля Еспінози серійні вбивства дітей, що ні в якому разі не підлягають розслідуванню, бо ж в раю під назвою "радянський союз", де править чесний, безстрашний вселюблячий батько-вождь, не може бути такого. Через призму подій чітко показано страшне обличчя країни вбивці на чолі з монстром.
Фільм у прокат в Росії не вийде...

***

Будь вільним, як чайка над морем. Після слів "як жити далі" почни просто жити.

***

Сніг закидав шибку… «Радуйся, Маріє, благодаті повна, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жінками, і благословенний плід лона Твого, Ісус». Бабуня на колінах… Ікона сміється святими очима, чекає на «Амінь», щоб розпочати здійснення гарячих благань грішної душі.

Я дивлюсь у дзеркало. Воно радіє з мене… Може, я смішна. Кирпатий ніс вкрився ластовинням, і воно з мене насміхається?! Ха, посміюсь і я… Бо дзеркало таки із вихилясом -  у кутку крута зморшка пом’яла бабуні хустку…

Бабця молиться. А на мене із вредного люстра чомусь подивився маленький Ісусик, махає ручкою-гайда гратися! Побіжимо зараз надвір і будемо хапати ротом волохаті сніжинки. Вони таки смачні!

А я уже вмію читати! Отак! А ви як думали! Нарік, бабця казала, піду до школи, буду вчителькам дулі крутити! От смішна бабця, ну як це я буду дулі крутити, це ж не гарно!

На скрині завжди лежить стара-престара книга, а там написано, що нашу землю створив Господь, заселив її тваринами, засадив квітами і деревами. І нікого там не було, крім нього, дерев, квітів і тварин… Йому, напевне стало сумно, бо невдовзі з’явилися Адам і Єва… Це люди… Але чомусь у них не було дітей, мабуть, тоді ще пологових будинків не будували… Думаю, що так…

І росло там дерево пізнання добра і зла. Заборонене таке. Сам Господь заборонив їсти його плоди. Але чому він його таки там посадив? Бабуня тільки сміється, коли я її про це питаю… Бо він хотів, щоб у Адама і Єви були діти, ось! Ну тут бабуня аж за живіт хапається: «Ач яке розумне, тобі зразу в інститут потрібно, яка там школа!!!»

Чомусь Господь дуже розсердився на своїх Адама і Єву, може, він сам хотів пригостити їх плодами чарівного дерева, а неслухняна Єва така, взяла та й спокусила нерозумного свого Адама отим червонобоким, запашним яблуком? Вигнав їх з Едему, закрив ворота, дав їм одяг і наказав Єві родити діток, а Адамові-ростити їх і дбати про Єву… І залишився прекрасний Едем самотнім. Мокне собі під рясним теплим дощиком, квітне… І сумує…

… «Радуйся, Маріє, благодаті повна, Господь Тобою. Благословенна Ти між жінками, і благословенний плід лона Твого, Ісус». Теплі руки вміло перекидають одну на одну крикливий клубочок, тулять до грудей. Під вікнами ощасливлені своїми Євами Адами вривають руки під важкими букетами троянд та пакунками. Дуччо, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Джованні Белліні, Караваджо, Рубенс, Сальвадор Далі і  навіть Генрі Мур позаздрили б зараз цим величним живим полотнам у облізлих рамах. Йду-милуюся, сміюсь очима, а може і вголос, не помічаю. Благодать зійшла на кожну жінку у прямокутних без завісок вікнах.

Дочка Сатурна і Опи Юнона-Гера власноруч підвела кожну з них до свого вівтаря, благословила, вклала в долоні радість материнства… Вірна Міневра ретельно щоразу нашіптувала своїй величній хазяйці щирі поради, чи не прогнівила юна діва чим горду богиню, чи молилася її величності щоранку, розклепавши сонні повіки, чи заслужила вона мати свого Генія, який подарує їй оте мале щастячко, що так солодко сопе обсипаним теплим сніжком носиком. Лише отой наречений Геній зможе коронувати її, свою Юнону, отим довгожданим, щасливим материнством. Не золотом, не камінням інкрустована щедро корона… А веселим дитячим сміхом, сяйвом рідних оченяток, лагідними дотиками до материної груді. Немає нічого кращого, ніж дитя, що смокче переповнені життєдайним молоком тверді, гарячі груди. Сам Уільям Шекспір через століття не зміг би зараз описати навіть у своєму сто п’ятдесят четвертому  сонеті цього дійства, а лише б спостерігав із завмиранням серця, чудувався, радів би усім єством.

Колись і Богородиця, Цариця-мати пестила свого Ісусика, що так завзято ще недавно мені ручечкою пухкою помахував, кликав надвір ловити розхристані сніжинки. Дякувала своєму Господу, молила його про Сина Свого… Годувала своїм живлющим соком… Дивилася у маленькі, темні,  ще невидющі ґудзички в пухнатому обрамленні ріденьких війок…

Зустріла… Я вибрала його сама, мого Адама, свого Генія, який дбатиме про мене до завершення земного шляху, для якого я приготувала заборонений солодкий плід пізнання добра і зла, що так дбайливо ростив у своєму прекрасному саду сам Господь. Тепер і я, як Єва, як Діва Марія,  як ті щасливі жінки-Єви, жінки-Марії, жінки-Юнони, вміло перекидаю з руки на руку верескливий рідний клубочок, тулю до грудей… Коронована материнством… Ощасливлена своїм Генієм-Адамом… «Радуйся, Маріє, благодаті повна, Господь Тобою. Благословенна Ти між жінками, і благословенний плід лона Твого, Ісус»…Амінь…

А чи була перемога?

Премога у ІІ Великівй вітчизняній війні... Завалена трупами дітей, жінок, солдат, перемога у війні, розвязаній Сталіним, що дав зелене світло фашизму на  чолі з Гітлером. За останніми даними, у війні загинуло понад 42 мільйони, з них біля 19 мільйонів військовослужбовців та біля 23 мільйонів цивільного населення, коли фашистська Германія, яка програла усім війну, втратила біля 7 мільйонів, американці трохи менше півмільйона, англійці меншу півмільйона, французи, що були під окупацією, трохи більше півмільйона.

Если только в мое парадное
Ходят три пожилых инвальда,
Значит, сколько же было ранено...
А убито?...
Вадим Ковда.

Похоронки

Не виплакати біль до дна,

Бо сліз не стане,

там юнь щасливу сивина

скувала рано.

Ножами пам’ять роздира

глибокі шрами,

вони кричали не «Ура!»-

волали:  «Мамо!»

Нестерпним пеклом дух пройма

вогненна прірва,

там небо падало сторчма

у чорні вирви.

На шмаття рвали голоси

снаряди ревом,

солону кров замість роси

пили дерева.

Там передсмертне з вуст «прости..»,

в руці іконка.

Йшли ешелонами листи…

І похоронки…

(с) Марина Довбня "Пахне липа".

Победа, которой не было и нет... Канал Ом ТВ

Чорнобиль - наш біль.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Ісусова молитва

Слова палкі летять склепінням саду,

сльоза скупа з заплющених очей,

кривавий піт на мертвий камінь пада,

й тягар важкий не сходить із плечей.

Душа наповнена Моя печаллю вщерть,

і бачу Я, не криючись землі,

сліпі й невірні вже ведуть Мене на смерть

зі зрадником підступним на чолі.

На плечі важко покладуть Мені хреста,

вигукуючи: «Ось Тобі! Неси!

Бо це ж Твій хрест, як бачиш, істина проста,

спаси Себе, якщо Ти Божий Син!

Небесний царю, неба володарю

і всього світу, чудо нам яви!»

А Я молюся, плачу і благаю:

«Прости їм, Боже, і благослови!»

Мене зведуть, розп΄ятого, до неба,

плоть змучену, розтерзану Мою,

А Я проситиму за них у Тебе

в нестерпних муках, в смерті на краю.

29 січня Україна відзначає День пам'яті полеглих у бою під Крутами.

     

     

            29 січня Україна відзначає День пам'яті полеглих у бою під Крутами. В районі села Крути (130 км на північний-схід від Києва) 29 січня 1918 року відбувся легендарний бій загону з київських студентів і вільного козацтва з 400 воїнів проти чотирьохтисячної більшовицької армії Михайла Муравйова.

   В середині січня 1918 р. петроградський Раднарком розгорнув повномасштабний військовий наступ проти Української Народної Республіки. Зайнявши Полтаву, на захід просувалися радянські загони під командуванням М. Муравйова, а з Гомеля наступав на Бахмач "революційний" відділ Р. Берзіна. Нечисленні війська Центральної Ради чинили слабкий опір агресорові.

"Жваво почали строїти примітивні окопи по залізниці Чернігів-Ічня, що перетинає біля Крут колію Київ-Бахмач, – згадував один з юнаків. – Ніяких саперних приладь не було, тому під залізничним насипом відкидали сніг, трошки відрубали замерзлої землі, наложили якогось дерева і вийшли окопи, які могли захищати від куль лежачого".

       Як стверджував у спогадах А. Гончаренко, разом сили оборонців ст. Крути налічували 20 старшин і 500 бійців. Носенко був упевнений, що не зможе втримати позицію без підкріплень. Сотник Ф. Тимченко від’їхав до Ніжина, щоб спробувати переконати розташований там курінь ім. Т. Шевченка приєднатися до оборони ст. Крути.

       Бій під Крутами назавжди увійшов до історії як символ жертовності й ідеалізму. Та водночас, це ще й символ невмілого стратегічного планування.

14 січня – свято Найменування Господнього і пам’ять св. Василія Великого

14 січня – свято Найменування Господнього і пам’ять св. Василія Великого

Найменування Господа Ісуса Христа. Фото: petrapavla.org.ua

Свято Обрізання Господнього, коли Христа нарекли іменем Ісус, Церкви, які дотримуються Юліанського календаря, відзначають 14 (1) січня. Того ж дня вшановують пам’ять одного з отців Церкви – Василія Великого.

Подія обрізання Ісуса описується в Євангелії від Луки (2, 21): «Як сповнились вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше ніж він почався в лоні».

У Старому Завіті обрізання було законом на знак союзу Бога з Авраамом і його нащадками: Цей обряд мав дуже велике значення, оскільки символізував зарахування до членів релігії і народу та підкорення себе законові та обов’язкам. Невиконання закону означало його ламання та виключення з членства народу.

«Слово «обрізання» вживається в Старому Завіті часто в символічному значенні, коли говориться про обрізання чи не обрізання серця, уст чи вух, себто бути послушним Господу Богові чи бунтуватися проти Нього. Ісус Христос, який подібний до нас у всьому, крім гріха, не потребував ніякого очищення, будучи Сином Божим. Проте Він виконав цей припис, показавши неухильність Господньому закону та надавши йому нового значення новозавітнього хрещення», – розповідає у своїй книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій.

Церква у події обрізання Ісуса Христа акцентує насамперед на жертві й самовідреченні – кожен християнин мусить практикувати обрізання від своїх похотей та злих намірів.

Також у той день надали Христові ім’я Ісус, що вказує на святість і Його силу.

Саме запровадження празника Обрізання має цікаву історію. Погани вірили у прикмету, що «який перший день Нового року, такий буде і цілий рік». Тому в цей день (який припадав якраз на Обрізання) організовували різні гуляння та карнавали. Мужчини перевдягалися у жінок, а жінки у чоловіків. Перебиралися в костюми звірів, язичницьких богів та богинь, вчиняли розпусту. Церква, щоб протидіяти цим поганським практикам, запровадила із настанням Нового року піст та покуту за гріхи поган. Цей піст подекуди тривав три дні, що видно з 17 правила Собору 567 року в Турі у Франції: «Через те, що між празниками Христового Різдва й Богоявлення бувають поганські святкування, потрібно під час них три дні зберігати піст». Лише століття опісля, коли поганські забави поволі відходять у забуття, Обрізання набуває радісного характеру. У цей день є звичай «водити Маланку». Серед гурту, що «водить Маланку» (переодягненого у дівчину хлопця) є й коза. Ці традиції не мають жодної спільності зі значенням, яке надає Церква святу, з духовним виміром події, яку відзначають християни.

Празник Обрізання, хоча вважається великим, не належить до 12 найбільших празників. Він закінчує попразденство Христового Різдва, пише РІСУ.

14 січня, за Юліанським календарем, Церква згадує пам’ять св. Василія Великого.

Він народився близько 330 року в Кесарії і походив зі знатного роду, що славився не лише багатством, а й ревною християнською вірою. Батько був адвокатом і викладачем риторики. У сім’ї було десятеро дітей, з яких п’ятеро і мати Емілія зачислені до святих.

Першу освіту Василій здобув під керівництвом батька. Після його смерті святий вирушає на навчання до Константинополя, а потім до Афін, де опановує риторику і філософію, астрономію і математику, фізику і медицину. Опісля він повертається в Кесарію, де викладає риторику. Близько 362 року він був висвячений у сан диякона єпископом Мелетієм, а через 2 роки – у сан пресвітера єпископом Кесарійським.

Святий написав багато праць, залишивши по собі велику духовну спадщину – це твори догматичні, моральні, аскетичні, полемічні, пояснення Святого Письма, 366 листів. Він уклав текст Божественної Літургії, приклався до формування вчення про Пресвяту Трійцю. Його визнають Великим Вчителем Церкви.

Святий Теодор Студит називає св. Василія «батьком грецького чернецтва й найпершим з усіх отців». Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2017/01/14/14_sichnya__svyato_naymenuvannya_gospodnogo_i_pamyat_sv_vasyliya_velykogo_1025289

Горить зоря. Месія ся рождає...

Горить зоря

Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу. Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь.
І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.”

Євангеліє від Луки 2.10-12

З небес Господній Ангел сповіщає,
Радійте, люде, торжествуй, народ!
Горить зоря, Месія ся рождає,
Несе спасіння замість зла й скорбот!

Всесвітня радість, торжество усюди,
принесена бо жертва не дарма,
за срібники купована, в Іуди
підступна зрада в зародку дріма.

Голгофи хрест нещадний, неминучий,
паде з небес караючий вогонь,
як відречеться тричі вірний учень
від мудрого Учителя свого.

Із крові й плоті на нелюдські муки
зійшов Господь, звершивши путь земний,
коли Пилат злочинно вмиє руки,
не бачачи на цій душі вини.

Горить зоря, Месія ся рождає,
хвалою утішаються вуста,
народ лікує, той, що поміняє
Варравву на розп’ятого Христа.