Прислівник. Розряди за значенням, походженням та структурою. І курс

Прислівник. Розряди за значенням, походженням та структурою.

Це невідмінювана ч-на мови, що виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ступінь вияву іншої ознаки. У реченні виступає у ролі обставини. У ролі підмета і додатка прислівник буває тільки тоді, коли він субстантивується (вживається в значенні іменника), наприклад: Мене не задовольняє твоє завтра. Найчастіше прислівник відноситься до дієслова (дієприслівника, дієприкметника): По-новому живемо, Прислівник, що означає міру або ступінь якості, відноситься до прикметників і прислівників, наприклад: Надзвичайно ясний та веселий був ранок (М. В.) Прислівник може відноситись і до іменника, якщо він виступає у синтаксичній функції означення: довгий шлях уперед Морфол ознаки - незмінність (виняток - якісні прислівники, які можуть змінюватись за ступенями порівняння: широко — ширше, найширше).
- особливі, характерні для них суфікси -о, -є (ясно, добре), суфікси -и, -ому, -ему у при¬слівниках, що мають префікс по-, наприклад: по-українськи - лексична і словотворча співвід¬носність їх з усіма відмінюваними частинами мови (високо — високий, внизу — низ, по-моєму — мій). Ця співвідносність дає можливість вияснити походження прислівників та їх творення.
Розряди за значенням:
Означальні: 
1) якісно-означальні: голосно, дбайливо.
2) кількісно-означальні: особливо, досить, виключно.
3) означальні способу дії: верхи, жартома, по-селянськи
Обставинні:
1) місця: поблизу, довкола, вгорі, праворуч, додому,
2) часу: тепер, тоді, взимку, щоп 'ятниці,
3) причини: згарячу, спересердя, зопалу, спросоння;
4) мети: навмисне, напоказ.
За структурою: 
1)Первинні, що утворились давно і не співвідносяться з іншими частинами мови: тут, ледь, тоді, коли, поки, всюди, так, усяк, ледве.
2)Вторинні, що зберігають смисловий зв'язок з іншими
частинами мови і поділяються за походженням:
1) Прислівники прикметникового походження. Утворилися від форм Н.в. сер. роду + зак-ня -о(чисте- чисто) а також від не членної форми прикм-ів у поєднанні з прийменником(здалека, згарячу, заново, помалу).
2) Прислівники іменникового походження: - прийменникове творення від ім.-ка З./Р./М.в. одн(зверху, знадвору, щодня/вголос, навпростець, навхрест/ вночі, надалі, навшпиньках).
3) Присл-ки числівникового походження: від кількісних(двічі, тричі), від збірних – З.в. одн. з прийм(вдвоє, надвоє, удвох), від З.в. порядкових числівників(вперше, по-перше, спершу)
4) Присл. займенникового походження: від первинних стариз займенників утворилися – де, там, куди, коли, так.
5) Присл. дієслівного походження(мовчки, пошепки, дарма, жартома, лежачи, нехотя)
6) здрібніло-пестливі ф-ми прислівниківу тв.-ся за доп. форм прислівників+суфікси –еньк-, -ісіньк-, есеньк-(точнісінько, помаленьку, ондечки, недалечко).

Загальна характеристика часток як частини мови.

Структурні та функціональні різновиди часток. Службові слова, які надають цілим речен¬ням, словосполученням або окремим словам семантичних, емоціонально-експресивних та модальних відтінків. В порівнянні із сполучниками і прийменниками, які мають певну службову функцію — виявляти відношення, що реально існують між явищами і предметами,— головною рисою часток в укр.-ій мові є їх семантико-синтаксична функція: виражати загальні логіко-смислові, емоційні і модально-вольові відтінки окремого слова, словосполучення або речення в цілому. Ч-ки не слід змішувати з модальними словами й вигуками. Мо¬дальні слова більш самостійні з лексичного боку: вони виражають суб'єктивно-об'єктивне ставлення того, хто говорить, до висловленого.
Вигуки самі по собі вира¬жають різні емоції і волевиявлення, тоді як частки надають певного емоційного відтінку слову, словосполученню чи цілому реченню.
Деякі частки виконують словотворчі і формотворчі функції і цим наближаються до морфем.
За значенням ч-ки поділяються на:
1) Ч-ки, що виражають різні смислові відтінки слів і речень:
а) Вказівні: ось, осьде, он, онде, от, то: Ось і дворище
б) Означальні - залежно від граматичних умов, можуть виступати в реченні то як означальні прислівники, то як частки. Кількісно-означальні частки — вир-ють додаткові семантичні відтінки кількісної неповноти чи приблиз¬ності: майже, мало не, трохи не, ледве не: Яке тобі від цього може бути задоволення, якщо я сам знаю, що став ледве не гірше за тебе (Горьк.). Другі — визначувальні (власне, саме, якраз, якраз саме, рівно, точно, справді, дійсно) —підкреслюють вказівку на якийсь предмет для уточнення в реченні смислу того слова, до якого відноситься частка: Мотря якраз того дня полізла в піч, щоб її вимазати.
в) Обмежувально-вивідні: тільки, лише, лиш (лишень), хоч, хоча, хоч і, хоч би, виключно. Обмежують щось єдино можливе при даних обставинах, наприклад: А у небі, як у лісі,—темнота, тільки онде біла зірочка літа (Нех.).
г) Підсильно-видільні: і, й, та, таки, аж, навіть, вже, ж, же, бо, наприклад: Навіть не вірилось, що в темряві за тією тишею причаївся фронт (Коз.).
2)Модальні частки
а) модально-вольові: хай, нехай, би, б, ну, давай, годі, бодай.
б) Стверджувальні: атож, еге, так. Вживаються при відповіді, яка стверджує правильність думки.
в) Заперечні: не, ні, ані.
г) Питальні: чи, хіба, невже, що за.
Частки хіба і невже не тільки виражають питання, а й надають відтінку сумніву або недовір'я, наприклад: Хіба самому написать таки посланіє до себе та все дочиста розказать? (Шевч). Невже ви поїдете в таку непо¬году?
3) Емоційно-експресивні частки:
а) частки, що відтіняють емоцію вислов¬лення, наприклад, частка що за: Ой, що ж то за шум учинився? (Н. тв.):
б) експресивно-підсилювальні частки (просто, адже, адже ж) та сполучення часток (от уже, куди тут, де там), які не надають нового відтінку тому чи іншому слову, а тільки підсилюють виразність мови: Куди там співати йому.
За функцією бувають:
Словотворчі - творять нові слова: аби-, будь-небудь, де-, казна-, хтозна-, -завгодно: абихто, абиякий, абикуди, будь-хто, де-небудь, дехто, казна-хто, казна-коли, хтозна-який; ч-ки би (б), же (ж), за допомогою яких утворюються сполучники якби, щоб, якже, ніж та ін. - заперечні частки не, ні, за доп. яких утв-ся заперечні займенники й прислівники ніхто, ніщо, ніколи, ніде. - частки ось, он, які надають прислівникові відтінку вказів-ності: осьде, онде.
Формотворчі творять граматичні форми:
а) би, б, - форми умовного способу: знав би, ходила б;
б) хай, нехай, за - описова форма наказового способу Хай живе Радянська влада!
в) –ся(-сь) - зворотні ф-ми дієслова: хотілось;
г) був, була, було- ф-ми давно¬минулого часу: ходив був, ходила була, ходило було.

Правопис складних і складених прислівників

За кількістю основ слова поділяються на прості, складні та складені. Складні і складені прислівники можуть писатися разом, через дефіс, через два дефіси, двома та більше словами.
Правопис прислівників

Правопис прислівників
Спосіб творення	Правило
Від підрядних словосполучень	Прислівники, утворені від підрядних словосполучень, пишуться разом: в різні боки — врізнобіч, обома руками — обіруч, на швидку руку — нашвидкуруч, на самий перед — насамперед, має бути — мабуть, не сам хотів — несамохіть, мимо ходити — мимохідь, в один час — водночас; натщесерце, споконвіку, чимскоріш, чимдуж, чимдалі, чимраз, якраз.
	Увага! В прислівникових сполученнях у сто крат (хоч стократ), тим часом (хоч   сполучник тимчасом як), все одно, все рівно всі частини пишуться окремо.
Повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів	Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, сам-один, видимо-невидимо.
	Через два дефіси пишуться прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, хоч-не-хоч, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли.
	Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен (але з усіх усюд).
	Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого змінюваного слова в різних відмінках, пишуться окремо: кінець кінцем (називний + орудний відмінки), один одинцем, одним одно, раз у раз (називний + знахідний відмінки), день у день, рік у рік, раз у раз, сам на сам, час від часу, один в один, з дня на день, з ранку до вечора, з роду в рід, з кінця в кінець.