Словосполучення і речення. Загальні ознаки

Матеріал для опрацювання.

Синтаксис — це розділ граматики, який вивчає будову та значення словосполучень і речень. Основними одиницями синтаксису є словосполучення, речення і складне синтаксичне ціле (текст).

Словосполучення - це смислове й граматичне об'єднання двох або кількох повнозначних слів на основі підрядного синтаксичного зв'язку: святковий день, сумлінно працювати, грона винограду.

Словосполучення не ототожнюється ні зі словом, ні з реченням.

Ознаки словосполучення:

складається з двох (кількох) повнозначних слів;

називає предмет, дію, їхні ознаки;

становить розчленовану конкретизовану назву певного явища;

виступає елементом речення;

позбавлене завершеного інтонаційного оформлювання;

не є самостійною одиницею мовного спілкування.

Словосполучення різняться за будовою і значенням (яке залежить від будови).

Словосполучення характеризують за:

будовою;

типом синтаксичного зв'язку;

ступенем семантичного злиття компонентів;

засобами зв'язку компонентів;

морфологічним вираженням головного слова;

смисловими відношеннями між компонентами.

За будовою

Прості	Складні
Утворюються з двох (зимові канікули, підготовка до іспиту, яскраве сонце) чи з кількох повнозначних слів із залежною семантично неподільною частиною (дитина років п'яти, люди літнього віку, більш здібний учень, взуття великого розміру, дівчина з блакитними очима, бути скупим).	Утворюються поширенням компонента простого словосполучення: поговорити з учителем групи продовженого дня, тримати в міцних руках.

Компоненти словосполучення граматично нерівноправні: однин з них є головним (від якого ставиться питання), а інший – залежним (яке відповідає на це питання) словом. Лексичне значення головного слова самостійне, а значення залежного слова уточнює і поширює значення головного.

Морфологічні вираження головного слова

№	Морфологічне вираження	Приклади
1.	Іменникові	щира бесіда, ручка дверей, моє щастя, пожовкле листя, уміння промовляти
2.	Прикметникові	білий від снігу, вдячний учителю, дуже сильний, залежний від усього, змушений відмовити
3,	Числівникові	двоє учнів, кілька книжок, один з нас, до п'яти кілограмів, одна друга площі
4.	Займенникові	дехто з нас, хтось із однокласників, щось інше, кожний з них, я з тобою.
5.	Дієслівні	шанувати батьків, навчився грати, вітатися ґречно, піклується про мене, ішла берегом
6.	Прислівникові	близько до школи, рано вранці, удвоє довша, дуже голосно, зовсім недавно

Зауважте!

Не є словосполученнями:

-     сполучення підмета і присудка: прийшла весна, забіліли сніги, гудуть вітри, зійшло сонце;

-     сполучення відокремлених членів речення з пояснюваним словом: річка, швидка і стрімка, крига, гладенька й міцна;

-     фразеологізми: байдики бити, впадає в око, голову сушити;

Хоч фразеологізми й не становлять словосполучення як окремої синтаксичної одиниці, проте можуть входити до складу синтаксичного словосполучення як один із його компонентів: сушити собі голову, рукою подати до школи, припнути язика з переляку.

-     форми ступенів порівняння прикметників і прислівників: більш підготовлений, найбільш говіркий, більш докладно;

-     форми майбутнього часу і наказового способу дієслів: буду говорити, будемо слухати, будуть вчити, нехай прочитають;

-     сполучення повнозначних слів із службовими: край лісу, поблизу школи, перед учнями, давай напишемо;

-     сполучення іменних частин мови з дієсловами – зв’язками: буду студентом, стане журналістом;

-     слова, поєднані сурядним зв’язком: батько й мати, ніч і день, схилився та й дивиться;

-     синтаксично нерозкладні сполучення слів та словоформ: перше вересня, усі ми.

Словосполучення будують на основі підрядного зв’язку між словами, що входять до їх складу. Суть цього зв’язку поля­гає у граматичній залежності одного слова від іншого, за якої наявність залежного (підпорядкованого) слова у певній фор­мі визначається категоріальними властивостями головного, стрижневого (підпорядковуючого).

В українській мові розріз­няють три типи підрядного зв’язку:

1) узгодження;

2) керування;

3) прилягання.

---

Узгодженням називається такий тип підрядного зв’язку, за якого форми словозміни залежного слова повністю або частково упо­дібнюються до форм стрижневого (головного) слова.

Стриж­невим (головним) словом при узгодженні виступають іменник, займенник, співвідносний з іменником, або субстантивоване слово, а залежним — прикметник, дієприкметник, займенник, співвідносний з прикметником, порядковий числівник.

Напри­клад: цікава книжки, прочитана книжка, моя книжка, перша книжка. 

При узгодженні зміна форми стрижневого (головно­го) слова неминуче зумовлює відповідну зміну залежного.

На­приклад: зимовий ранок зимового райку, зимовому ранку, зи­мовим ранком і т. ін.

Узгодження може бути повним і неповним. Повним воно є, якщо всі можливі форми залежного слова уподібнюються фор­мам головного (див. попередній приклад).

За неповного узго­дження формам стрижневого (головного) слова уподібнюються не всі можливі форми залежного, а тільки їх частина.

Так, у сло­восполученнях на зразок місто Одеса, місто Київ узгодження є лише в числі й відмінку і немає в роді (пор.: міста Одеси, міста Кисни, містом Одесою, містом Києвом, у місті Одесі, у місті Києві і т. ін.), у словосполученнях озеро Балатон, озеро Балатон узгодження наявне лише в числі (пор.: озера Балатон, озера Балатон, озером Балатон, в озері Балатон).

Керуванням називається такий тип підрядного зв’язку, за якого головне слово потребує від залежного певної відмінкової форми, що залишається постійною за будь-якої зміни головно­го слова.

Наприклад: читаю, читайте, читали б та ін. книжку. 

Керувати можуть усі повнозначні слова, а бути керовани­ми — тільки ті з них, що змінюються за відмінками.

Залежно від морфологічного вияву головного слова розрізняють керу­вання:

придієслівне (читати книжку)

приіменне (захоплення книжкою, чотири броди)

прислівникове (вниз по сходах, близь­ко від міста). 

Отже, головним словом при керуванні може бути:

1) іменник (розпорядження декана, виконання завдання, полюван­ня на зайців); 2) прикметник (останній з могікан, старший за віком);

3) числівник (п ‘ять кроків, перший зі спортсменів);

4) за­йменник (хтось із студентів, декому з нас);

5) прислівник (за­душно від спеки, недалеко від матері);

6) дієслово (зустріти то­вариша, захоплюватися полюванням, полювати на зайців).

Залеж­ним словом при керуванні найчастіше є іменник (пор. наведені вище приклади), а також займенник та будь-яке субстантивоване слово (останній з них, найвищий за всіх, перший з хороб­рих, рівнятись на кращих, одне з двох, поділити на трьох, видно кожному).

При керуванні відмінок залежного слова зумовлюється лек­сичним і граматичним значенням головного слова.

Залежно від участі прийменників у вираженні відношень між словами розрізняють керування прийменникове, опосередко­ване (піти за книжкою, знати про книжку) і безприйменнико­ве, безпосереднє (староста групи, видно кожному).

За характером сполучуваності компонентів керування бу­ває сильне і слабке.

---

Приляганням називається такий тип підрядного зв’язку, за якого залежне слово, будучи незмінним, граматично не виявляє своєї залежності від головного слова словосполучення, а по­в’язується з ним лише за змістом.

У ролі залежних слів у словосполученнях, організованих способом прилягання, зазвичай виступають прислівники і дієслівні незмінні форми—дієприслівник та інфінітив, а також ідіоми, а в ролі головних, до яких прилягають невідмінювані члени словосполучення, — дієслова (добре вчитися, посміхну­тися скупо, іти поспішаючи, намагатися допомогти), а також прислівники, зокрема так,звані предикативні (слід подумати, треба вчитися), прикметники (давно відремонтований, здатний працювати, готовий виїхати) й іменники (вміння працювати, біг наввипередки).