Сполучник як частина мови.

Сполучник як частина мови

 

Сполучники ми використовуємо чи не одразу, як починаємо говорити: “тато і мама”, “братик і сестричка”. Сполучником ми поєднуємо однорідні предмети, коли їх перераховуємо, або дії, які відбуваються одночасно. Потреба застосовувати сполучники з’являється постійно. Тому важливо про них знати більше!

---

Сполучник – це службова незмінна частина мови, яка служить для з’єднання однорідних членів речення та частин складного речення:

Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні. Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан (Л. Костенко).

Сполучник не буває членом речення.

---

Сполучники, як і прийменники, можуть бути багатозначними словами та вступати у синонімічні відношення. Багатозначними можуть бути що, щоб, як тощо:

Щоночі, як місяць зійде, він виходив на узлісся (часовий).

У неї очі – як зіроньки сяють (порівняльний).

Вона не сказала, як це сталося (з’ясувальний).

Сполучники-синоніми: і – й – та(у значенні і),  але – зате – проте, тож – тому, щоб – аби, бо – тому що, як – наче – ніби – мовби – неначе … тощо.

---

Групи сполучників за значенням (роллю в мові)

Сурядні – поєднують:а) рівноправні, незалежні частини складно­го речення; б) однорідні члени речення.	Підрядні – поєднують залежні (підрядні) речення з головним у складному.
Н а п р и к л а д: і, а, проте, однак, або, чи	Н а п р и к л а д: як, бо, щоб, для того щоб

Види сурядних сполучників

№	Вид	Приклади
1.	Єднальні	і, й, та (в значенні і), також, теж, ні…ні, ані…ані, та ще й, а навіть: Все повторялось: і краса, й потвор­ність (Л.Костенко).
2.	Протиставні	а, але, зате, проте, однак, та (в значенні але), а втім, хоч…зате, як…так, не тільки…а й: Не час минає, а минаєм ми (Л.Костенко).
3.	Розділові	або, чи, то, або…або, чи...чи, то...то, не то...не то, хоч…хоч: Або пан або пропав (Нар. мудрість).

Види підрядних сполучників

№	Вид	Приклади
1.	З’ясувальні	що, як, ніби: І кождий з нас те знав, що слави нам не буде (І. Франко)..
2.	Обставинні:
а)	часу	Ледве, щойно, тільки, як, доки; як тільки, після того як, відтоді як: Як тільки в зеленому гаю зозуля «ку-ку» закує, я швидко вікно відчиняю (Із дитячої пісні).
б)	причини	бо, оскільки; тому що, через те що, у зв’язку з тим що, завдяки тому що: І слави людської зовсім ми не бажали, бо не герої ми і не богатирі (І. Франко).
в)	мети	щоб, щоби, аби; для того щоб: Щоб багато жити, треба працю любити (Нар. прислів’я).
г)	умови	якби, аби, як, якщо, коли; коли б, як тільки: Якби вивчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т.Шевченко).
ґ)	способу дії	як: Як постелиш, так і виспишся (Нар. прислів’я).
д)	допустові	хоч, хай; незважаючи на те що, дарма що: Хочсорочка одна, та біленька щодня (Нар. прислів’я).
е)   є)   ж)	Порівняльні    міри, ступеня   наслідку	як, мов, наче, ніби, ніж, немов, неначе, мовби, мовби­то, нібито, неначе, неначебто, немовбито: Комусь, як мара, йому, як зоря (Нар. прислів’я).аж; що аж, що й: Закипіло, заревло навкруги, аж річка охнула (Панас Мирний). так що: Хутір ховався серед дерев, так що влітку іншу хатку даремно очима шукатимеш (М. Трублаїні).

Групи сполучників за будовою

Прості	Складні	Складені
непохідні, їхнє походження визначити важко	утворені з двох чи більше непохідних слів (пишуться разом)	утворені з повнозначних слів і сполучників (пишуться окремо)
й, і, а, ні, та, то, бо,що	зате, однак,  або,якщо, якби, щоб, нібито, немовбито, неначебто, ніби	через те що, для того щоб, зтим щоб, незважаючи на те що, в міру того як, перед тим як, дарма що, так що

Групи сполучників за способом уживання

Одиничні	Повторювані	Парні
уживаються між однорідними членами речення або частинами складного речення один раз	уживаються між однорідними членами речення або частинами складного речення не менше двох разів	уживаються між однорідними членами речення або частинами складного речення тільки у парі
а, бо, та, але, щоб, немовби	чи…чи, то…то, ні…ні,і…і, або…або, хоч…хоч	не тільки…а (але) й, як…так і, хоч… але, якщо…то, як не… так, чим…тим, що…то, не стільки…скільки, коли…то
Стара свита, та по-новому пошита (Нар. прислів’я).	І жнець, і швець, і надуду грець (Нар. прислів’я).
		Що голова, то й розум (Нар.прислів’я).

---

Групи сполучників за походженням

Непохідні	Похідні (утворені від інших частин мови)
Їх походження встановити не можливо: а, чи, а, але, й	Утворені з інших частин мови: проте, щоб, якби, тому що, через те що

Розрізнення сполучників та однозвучних сполучень слів

№	Сполучники – пишуться разом	Інші частини мови – пишуться окремо
1.	Сполучники можна замінити інши­ми синонімічними сполучниками: зате, проте – а, але, однак; таж – адже, тож – тому, якби – коли б, якщо – коли, щоб – аби, притому – до того ж:Хоч не застав Івана вдома, зате (проте) прогулявся.	Інші частини мови: прийменник і займенник, займенник і частка, прислівник і час­тка – такій заміні не підлягають: За те оповідання його похвалили.Частки б, би, ж, же можна переставити на інше місце в реченні, і зміст не зміниться: Як мені хотілося б скласти екзамен на відмінно.
2.	Сполучники членами речення не бу­вають і не відповідають на питан­ня.	Займенники, прислівники є членами речення і відповідають на питання: яка? та ж; про що? – про те; за що? – за те; при чому? – при тому
3.	У сполучниках якби, якщо наголос падає на останній склад: Якби мені черевики, то пішла б я на музики(Т.Шевченко).	На прислівник як завжди падає логічний наголос: Як би мені хотілося скласти екзамени на відмінно.

Зверніть увагу! Прості речення у складному можуть з’єднувати сполучні слова – самостійні частини мови, які є членами речення: відносні займенники (хто, що, який, чий, котрий, скіль­ки); прислівники (де, куди, звідки, коли, відколи, чому): Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу і коли навіть ні про що писати (Л.Костенко).

---

Розрізнення сполучників та сполучних слів

№	Сполучники	Сполучні слова
1.	Не бувають членами речення: Слухай, діброво, що ліс говорить (Нар. прислів’я); Вона сказала, що була вдома. В обох реченнях сполучник що приєднує підрядну частину, підмет якої або наявний (ліс), або його можна підставити (…що вона була вдома).	Є членами речення: Вона так гарно намалювала сімейку грибів-боровиків, що  стали в коло на лісовій галявині (В. Чухліб).Що можна замінити або іншим сполучним словом (які), або словом-об’єктом із першого простого речення (гриби-боровики).
2.	На сполучники не падає логічний наголос: Вона сказала, що була вдома. Наголос падає на слово вдома.	Часто вимовляються з логічним наголосом: Вона знала, хто був у парку. Наголос падає на слово хто.
3.	Підрядну частину із сполучником не можна замінити питальним реченням: Грицунь сказав, що він іде найматись (В.Винниченко)	Часто (але не завжди) підрядну частину можна замінити питальним реченням: Звідки вони взялися, ніхто ні в кого про те не спитав. (Звідки вони взялися?)